Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87038

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

Реквієм за коханням

© Тетяна Малиняк, 11-09-2012
Зневірена в Душі

І знову це нестримне, легке  як пух почуття перехоплює подих, не дає спокійно жити та  думати про потрібні речі. Вчора я порівняла кохання до тебе із сидром: легке, але все ж таке п’янке й приємне.  Сьогодні я знову від нього сп’яніла. Знову дурман пустився гуляти венами, прокрався  до серця і вперто стукає в двері моєї свідомості, благаючи відкрити йому. Але я не можу, не хочу відкривати. Я знаю, що завтра це мине. І це знання для мене -  і спасіння, і сльози водночас. Спасіння, бо ти заслуговуєш на кращу дівчину, жінку, матір твоїх дітей,  і ми, врешті-решт, принесли  б одне одному лише біль.  А сльози, бо мені набридла моя брехлива Душа,  яка сьогодні кохає тебе, а завтра – іншого. Вона бреше мені набагато частіше, ніж я Їй .  Вона  заставляє мене повірити в те, що мені потрібен тільки ти. Я ж не протестую, і не запевняю Її, в тому, що, згідно із всіма законами раціональності, я повинна бути з іншим. Любити іншого. Ця брехунка – як мале дитя. На Неї не можливо злитися, ображатися, проклинати. Адже природа її така передбачувана  й, до того ж, безкомпромісна.

Я не знаю, хто придумав безсмертя Душі! Хіба ж воно можливе?! Адже, разом із моїми почуттями вмирає щоразу й моя Душа. Так, інколи вона воскресає, повертається на своє звичне місце. Але тоді вона вже не така, як за життя. Одне тіло має на своєму віку багато душ. І багато привидів. Душа, яка жила тобою, і раділа тобою, вже мертва. Воскреслий привид  блукає зараз десь під серцем, запевняючи, що він все живий. Ех, як солодко вірити йому, як млосно й приємно від його слів! Як хочеться перетворити спогади в реальність, щоб ще  хоч раз відчути твій дотик, твоє тепле дихання, піймати ніжну любов у  твоєму погляді. Однак цього вже більше ніколи не буде. Тебе потрібно відпустити. І не вестися на вмовляння брехливої Душі.

Стривожений привидами

Тоді я навіть не помітив, як прокралася ти до мого серця. Звичайна й звична з кожним днем ти ставала для мене все глибшою, багатшою, прекраснішою.  Я дивувався твоїй енергії і не міг вже без її щоденного заряду.  В мене було все, що я хотів: кохана, своє місце в житті, свої думки.  Спершу я не сприймав тебе серйозно. Потім ти стала для мене всім: коханою, місцем у житті, думками.  Я не потребував багато. Все, що мені було потрібно, було в тобі. Однак, я все одно ще належав до свого колишнього життя, з яким потрібно було порвати. Я не боявся зробити комусь боляче, хоча й не хотів. Для тебе можна було відмовитись від всього. Ми так мало, і так не по-суті говорили, але я знайшов в тобі рідну душу. Я знайшов в тобі пристрасть, кохання, мрію. Однак, як це буває, наші дороги розійшлися. Я не зійшов зі своєї колишньої стежки…, адже й ти не зійшла зі своєї. Все закінчилося.  Болем і відчаєм витруїлося моє кохання.  Я знову задихав на повні груди. Та чи надовго? Ти не могла зникнути навічно. А я й не опирався. Та й чи міг опиратися тому, що потрібне мені як світло, як повітря, як вода…  Відправивши заупокійну месу за своїми почуттями я сам же воскресив їх. Чому  ж спогади – це лише спогади? Я б так хотів знову доторкнутися до твоєї руки, побачити твою  усмішку, відчути, як пахне твоє  волосся.  

Проте від отого сильного, з нестачею глузду, кохання залишилися тільки спогади та безсилля. Слабкий вогник лише дратує, але вже давно не гріє.  А стежки – все далі одна від одної, хоча  перегукуватися ще можна… Ілюзія, а не кохання, - ось  що залишилося.  Приправлена болем ілюзія  перехоплює дихання, лякає й заворожує привидами минулого, залишаючи пустим майбутнє.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Можливо

© Юрій Кирик, 13-09-2012
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.69450092315674 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …