Постійна непостійність любові. Скасовані рейси до Берліну як твоє скасоване кохання. Любов не постійна, але спіткає нас повсякчас. У цьому і проявляється її постійність.
Як би мені не хотілося повернути свої вісімнадцять, та все ж розумію – двічі в одну річку не ввійдеш. Навіть якщо ти і надалі снитимешся мені щоночі.
А що як це ніколи не мине? І я навіть нічого вже не пам'ятаючи, буду кохати тебе як і в свої вісімнадцять? Кажуть, неможливо закохатися двічі в одну й ту саму людину. Але у своїх снах я чомусь досі закохана в тебе.
Що ж робити як це ніколи не мине? Що як це дійсно ніколи не мине?
Моє місце призначення і час відльоту – все скасовано. Скасовано як і моє кохання до іншого. Того, хто, можливо, лише випадково нагадав твої очі.
А ти приїздиш до мене на чорному Мазераті. Десять років потому. Приїздиш і тобі вже не потрібно нічого говорити, навіть дивитися мені в очі не потрібно.
І десять років потому я знову знічена і загублена. Коли паузи важливіші за слова. Коли паузи довші за життя.
Мені знову залишається лише свобода. І людина, котра подарувала мені цю свободу, сниться нині, аби хоча б уві сні її відібрати.
