Маленький хлопчик дочекався поки батьки поснуть, а потім нечутно виповз з-під ковдри, навшпиньки пробрався у батьків кабінет і ввімкнув комп’ютер. Завантаження системи пройшло майже миттєво і на чорному пустому екрані з’явилися стандартні, дещо змінені початкові слова:
- «Чого хоче син хазяїна?»
- Як ти впізнав мене? Раніше тебе завжди вмикав і вимикав батько. – пошепки спитав хлопчик, і відповідь одразу ж з’явилася на екрані.
- «1. Відбиток пальця на кнопці вмикання в мережу.
2. Генетичний аналіз запаху тіла.
3. Декілька більш складних досліджень зміни біоенергетичних полів.
Чого хоче син хазяїна?»
- Що таке «школа»?
- «Необхідне уточнення, що саме Вас цікавить:
1. Навчальний заклад?
2. Приміщення?
3. Набутий досвід?
4. Система прийомів засвоєння?
5. Напрямок у розвитку?»
- Те, що моя мати назвала пережитком старовини.
- «Підходить перше і друге значення.»
- Розкажи мені про це.
- «Школа – навчальний заклад або приміщення у котрому знаходиться навчальний заклад, що здійснює освіту і виховання молодого покоління.»
- Чому вона є давно забутою?
- «Бо зараз освіта і виховання відбуваються шляхом безпосереднього запису інформації в мозок.»
- Як це відбувалося раніше?
- «Раніше діти навчалися по книжках.»
- Що таке книжка?
- «Один з можливих варіантів збереження інформації, для отримання якої треба було вміти читати. До Дня Знищення Паперу книжка була поширенішою ніж електронні джерела.»
- Що означає «читати»?
- «Довго і непродуктивно гортати книжку, розбираючи знаки, якими у ній записана інформація.»
- Чому раніше таке подобалося?
- «Книжка була приємна на дотик, гарно пахла й шелестіла сторінками. Навчання у школі відбувалося групами з кількох дітей. Діти могли безпосередньо без допомоги комп’ютера спілкуватися одне з одним.»
Хлопчик на якусь хвильку замислився. Комп’ютер, тактовно відрахувавши запрограмовану кількість секунд, висвітив питання:
- «Чому син хазяїна зацікавився цим?»
- Набридло навчатися. Набрид ти. Хотів поспілкуватися з матір’ю. Вона сказала, що, навіть, у школі, давно забутому пережитку старовини, діти навчалися мовчки.
- «Не повністю розумію, що означає набрид?»
- Не має значення. Можливо, я стомився бути розумним.
Комп’ютер знову витримав паузу і повернувся на початок програми:
- “Чого хоче син хазяїна?”
А маленький хлопчик років шести, одягнутий у жовту дитячу піжаму з великими блакитними метеликами, відповів йому:
- Я хочу до школи.
