(Корній Дара. Зворотній бік світла. – Харків, Клуб сімейного дозвілля, 2012)
(Вступ для підлітків і всіх тих, хто відчуває себе у душі не надто дорослим)
Що робити, якщо ти вже давно не дитина, але батьки чомусь цього не розуміють?
Та аби ж тільки це! Вони взагалі тебе не розуміють, так що інколи виникають дурні думки: а раптом ти із притулку? А ще, ти видаєшся дивним ровесникам, бо цікавишся геть іншим… І нещодавно з’явилося відчуття, що у дорослому житті ти завжди будеш таким собі «білим круком», якому замало рухатися звичним маршрутом: «дім-робота-дім-субота з друзями за кухлем пива»... То що робити?!
«Забий! Це минеться», - радять журнали для підлітків.
«Пуберантний період, емоційний фон, гормональна нестабільність…» - то шкільні психологи не лаються по-науковому, а погоджуються зі статтями у глянці.
«Замислися: а раптом ти справді не такий як всі, тож не варто витрачати сили і час, аби злитися з оточенням? Раптом саме ти – Обраний і від тебе от-от залежатиме доля Всесвіту?» - запитують фантастичні книжки.
Як на мене, порада «замислитися» завжди більш слушна, ніж «забити на проблему». Уже за це можна вибачити деякий пафос, властивий багатьом пригодницьким книжкам. І не дослухатися надто до коментарів скептиків: та невже саме від цієї конкретно людини так-таки усе і залежить?! А без неї ніяк у віковічній боротьбі між Добром і Злом?!
Ну, залишимо на їх, скептиковій, совісті питання: а нащо тоді читати книги певного жанрового напряму? Аби було що критикувати?
Й інколи потай погодимося з ними в іншій претензії: а чого світ, де й відбувається та боротьба, схожий на нашвидкуруч прописані декорації,а раси, що в ньому мешкають. Цілком запозичені із західної міфології? Тільки ельфи можуть бути втіленням Світла, а орки – Темряви? Інакше ніяк? Ну, там ще маги, драконів трохи для різноманітності, люди й то нечасто зустрічаються, хіба як глядачі головної битви…
Що ж там, на звороті Світла… чи Темряви або міф у вбранні фентезі
Певно, із попередніх абзаців вже можна зробити висновок, що до скептиків я не належу, фантастичні книги читаю із задоволенням, хай мій підлітковий вік і залишився далеко позаду. Ще можу додати, що й до сліпих обожнювачів фентезі не належу, тож із досить різноманітного літературного масиву щоразу намагаюся вихопити щось «новеньке» - несподіване й оригінальне.
Саме до такого «новенького», як на мене, і належить «Зворотній бік світла» Дари Корній.
Мальва – одна із головних героїнь її нової книги, молодша і за Аліну з «Гонихмарника» і за Оксану з «Тому, що ти є». Можливо, не лише жанр фентезі, але й вік дівчини-школярки вплинули на попередні розмисли.
Але й інші героїні цієї письменниці згадані не випадково: їх об’єднує не лише сильний характер, але й відчуття отої інакшості, яке, чого таїти, інколи досить-таки заважає їм жити.
У новій книзі письменниці це більш ніж виправдано: дійство, інакше й не скажеш, розгортається на грандіозній сцені, де декораціями слугує цілий Усесвіт, переплетення диво-світів. І Світ Єдиного Бога, в якому й міститься цілком впізнаваний Львів, а отже, і вся наша країна, далеко не найхимерніший. Хоч би й тому, що в деяких із них мирно, чи й не дуже, уживаються люди, Безсмертні, заклопотані своєю відвічною грою й зовсім загадкові, але необхідні істоти.
Хоч і казати, що отой наш світ скидається на піщинку, на яку випадково звернули увагу Безсмертні, не випадає. Хоч би й тому, що якщо увагу звернули, то, певно, його мешканці на це заслугували. Хай і не підозрюють, яка грандіозна історія відбувається навколо них, та ще й густо-густо замішана навіть не на українській, а на прадавньо-слов’янській міфології.
А в чому найбільша привабливість такого світу для поціновувачів фентезі? Певно, у тому ж, що й викличе насторогу в декого з читачів: нелегко повести пряму й чітку лінію: отут-от послідовники Світла, а отут – Темряви. Тобто, досить чітка градація існує й віднайденій новій безсмертній (так-така, віднайденій саме у Львові. Хай уже автор вибачає, що виказую його таємниці) це дадуть зрозуміти відразу, спонукаючи до вибору.
От тільки, якщо вірити усе тим же міфам, в душі кожної людини є місце й Сонцю, і Тіні. Урівноважити їх – то неабияка майстерність й водночас запорука розвитку, а то й існування світів.
Й інколи ота гармонія залежить не лише від гарних намірів однієї із найсвітліших і наймогутніших Безсмертних (зараз не згадуватимемо, куди, зазвичай, ведуть отакі наміри, бо не все так просто, як може видатися), але й від банальних жіночих ревнощів.
Ні, не все так просто у цьому Всесвіті. Волоцюга, ладний «ощасливити» й відразу забути будь-яку гарну жінку, може виявитися здатним на пристрасне кохання. Хоча хто сказав, що кохання Безсмертного, який вірно служить Темряві, то – нагорода, а не кара? Хто скаже, чорна мальва на руці – то знак обраності чи ледь не клеймо, мітка, аби вороги не помилилися при ударі?.. Звідки взялися хмари над пасторальним Мальвоградом, де й розпочинається головна дія? Казки, майстерно вплетені у твір мають потішити читачі і трохи розвіяти напругу чи слугуватимуть ключами для кращого розуміння важливих речей? І що можна побачити, глянувши на Світло зі зворотнього боку?
Це – далеко не повний перелік питань, що можуть виникнути у читача. Тож чи диво, що автор залишає деякі відповіді «на потім», до другої частини книги. Можливо, саме там героям доведеться побачити й зворотній бік Темряви. Тоді, певно, вони зможуть остаточно розібратися у своїх душах і в таємницях свого Усесвіту. Хоч останнє – навряд: надто оті світи живі й об’ємні. Таким сумно буде існувати й підтримувати рівновагу без дещиці таємниць.
Та, в будь-якому разі, читачам буде чого із нетерпінням чекати, героям – куди рухатися і дорослішати. А це вже немало навіть для дуже гарної книги.
Пост скриптум.
А так, забула про скептиків. Можливо, якщо вони будуть читати більше гарних фантастичних книг із не чорно-білим, а різнобарвним життям й правдивими у всій своїй складності характерами героїв, то збагнуть деякі важливі речі. Хоча б те, що нема чого скептично посміхатися над терміном «Обраний»: ним може виявитися будь-хто, бо ж доля Усесвіту, насправді, залежить від кожного з нас.
