Сидиш собі, дивишся у вікно. Крізь штори проглядається світло нічного міста. Ніч дарує тишу, яку неможливо почути в день. В світлу пору доби тиша відсутня, є лише крики менеджера зміни, який прискіпується до того, що ти навіть і не хотів зробити. Зрідка чути, проїжджаючий повз будинки, автомобіль. Напевно, хтось мчить до гаражу чи стоянки аби залишити свого металевого коняку і швидше напитись. Бо до ранку залишилось не так і багато часу. Буде новий робочий – не робочий день, коли відчуваєш себе не дуже. Можливо навіть таке, що на тебе хтось чекає. Десь далеко або ж зовсім поряд, відстань не важлива. Ось долинають приглушені звуки сусідського фортепіано, той придурок вічно не може заснути без чергової награної мелодії, для тих хто не спить або ж для тих, хто прокинувся від його музики. І напевно цей хтось взагалі не в захваті від такого нічного концерту. Вже чути кроки по сходах, на когось чекають непереливки, - точно не на мене. Бо я вже отримав свою порцію на сьогодні - мова йде про моє звільнення, вище згаданим менеджером-невдахою. Кого обходять проблеми таких працівників, як я, - а нікого. Дивно, бо від нас залежить багато, принаймні спокій в робочому колективі. Тепер багато хто задумається про свої права та обов’язки підписані і розписані у контракті праці. Але до біса усе це. Завтра, ну в крайньому разі, післязавтра отримаю свій чек та поїду до зоопарку, давно хотілось подивитись у очі тварин, які пронизують наскрізь ненависним поглядом з клітки. Пам’ятаю це відчуття ще з дитинства. А після такої поїздки можна і напитись, плюс ще й момент звільнення десь вилізе боком за день, сто відсотків потрібно буде випити.
Невже в цьому місті немає роботи яка б мені подобалась, починаєш задумуватись над зміною місця, пардон, міста проживання. Хоча навряд чи це щось кардинально змінить, хіба сітку барів та борделів, до яких вже звик і тут. Проте я завжди радий бачити нові красиві обличчя. Не дуже люблю, більше навіть ненавиджу, бридких і не красивих навколо себе. Мова не йде про власне обличчя, яке вже встигло скучити за гелем після бриття. Запах гелю подобається жінкам, а ще більше жінкам подобається гладка шкіра твого п’яного обличчя під час сексу або просто поцілунків, - кому як більше подобається. Звільнення ставить перед тобою нові горизонти, можливість поголитись вперше за три тижні, прибрати у квартирі, викинути пусті пляшки з під алкоголю, це взагалі окрема історія та піти до бару. Де можна впити у приємній атмосфері, підцепити якусь місцеву кралю і добряче її відтрахати у якомусь перевулку. Таке життя не може не сподобатись, еге ж . Але чомусь мало кому подобається, таке витримати може не кожен. Ще роздумуєш над своїми хобі, бо час якось та потрібно коротати в ці нестерпно жаркі дні. Починаєш звикати до спеки, можливо колись виберешся до латинської Америки. Там постійно жарко, як і в день, так і в ночі, від того такі пристрасні латинські дівчата. Принаймні такими їх описують в книжках і фільмах, в історіях друзі та знайомі. Можна врешті виспатись, хоча здається сну і так не бракувало. О чорт, хтось ломиться у мої двері, якого милого - третя ночі? Здається пронесло, то сусід поверхом вище, напевно шукав втрачене життя чи компанії для алкогольних водевілів.
І тобі врешті так добре після пляшки скотчу дивитись на вогні крізь бірюзові штори, бачити там майбутні щасливі дні і ночі. Тішити себе планами і за хвилю руйнувати їх, бо після туалету вже не дуже пам’ятаєш концепцію вдалого періоду твого і так не поганого життя. Кого я обдурюю, насправді в мене супер життя – бійки на роботі, випадкові вигращі на спорт прогнозах і гучне звільнення з роботи. Забув ще додати про секс з дочкою власника будинку, вона не дарма обрала мене для своїх збочень. Цікаво, що вона там розповідає своїм подругам у коледжі? Алкоголь привів за собою міцний сон, який хоче тебе, а ти не в стані відмовитись від нього, ну все як завжди. В принципі нічого нового чи старого, так є і з цим нічого не вдієш. Пробачте за гірку правду.
Останній раз на сьогодні ідеш до туалету, не миючи рук повертаєшся до кімнати та падаєш на диван, але на превеликий жаль помічаєш, що світиться червона лампочка на твоєму автовідповідачі, важко піднімаєшся і йдеш прослуховувати меседж від хрін знає кого. – « Любий пробач,що потурбувала, але нічого не можу вдіяти. Отримала дуже важливу посилочку від головного офісу, тому попрошу тебе завтра зранку її забрати з пошти, що недалеко від тебе. Вони надіслали на стару мою адресу, але тепер там живеш тільки ти, а я за сотні кілометрів насолоджуюсь теплим океаном та великим членом, ну я не те хотіла сказати. Думаю ти зрозумів, пупсик. Завтра зранечку забрати мою посилочку. Цілую. Па» І тут ти опускаєшся на стілець, думаєш про відпочинок своєї колишньої дружини і під акомпанемент сусіда шепочеш – проклятуща бандероль. Нові горизонти мусять почекати. Може і не довго, проте як же не вчасно.
