Жила-була маленька дівчинка. І звали її, як можна було здогадатися з назви – Білосніжка. І була вона не просто маленька дівчинка, а – донька впливових батьків. Не олігархи і не масони, але в свій час люди також не останні – король і королева.
Знов таки, як і у випадку з безневинно убієнною Червоною Шапочкою, „Білосніжка” – було не ім’я, що дали при народженні. а прізвисько. При народженні дівчинку нарекли – Юля. Та ось яка загогуліна – тільки-но придворний літописець Нестор записав у свідоцтві про народження: „Юлія”, одразу ж сталося батькам видіння. Видіння обличчям було жахливе, а голосом гидотне – що лише надало додаткової значущості такому феномену природи. І мовило видіння своїм голосом гидотним: „Єжелі дітьо імя носіть будєт Юлія, то кірдик будєт традіціонному укладу в королєвствє.” Мовило видіння оце і розтануло без сліду, залишивши батьків у ніфіговеньких роздумах. Написане пером, сокирою фіг вирубаєш – відомо кожному. Тому у свідоцтві про народження вирішили нічого не викреслювати, а просто ніколи не казати дитині, що ім’я їй дали Юля. А щоби не кричати дівчинці щоразу: „Гей, ти там, як тебе!”, вигадали їй прізвисько - Білосніжка. Те, що дівчинка була, взагалі-то, смаглявою, свідчило про наявність у батьків почуття гумору.
Йшли роки. Білосніжка росла, гарнішала. Мати, як це заведено у казках (всупереч науково доведеному факту, що жінки живуть довше за чоловіків), померла. Батько посумував-посумував, та й замислився щодо сексуального задоволення.
Збоченцем батько не був, і тому вступати у сексуальний зв’язок зі своєю донькою, не збирався. Ну, там із кузиною або тіткою – це в принципі практикувалось, але з дочкою... Тут васали могли не зрозуміти подібної практики.
Коротше дав батько оголошення у шлюбне агентство та знайшов собі дівчину гарну. Ну, не таку гарну, як власна донька (але ж ви пам’ятаєте, що про дочку свою батько в жодному разі не думав), але також не потвору. Усім гарна була молода наречена. Але все ж таки був у неї один недолік, про який не попередили працівники шлюбного агентства. Була ця наречена наркоманкою. Траву палила, колеса ковтала, у жилу голки всілякі штрикала, коротше – відорва повна.
Щоправда, варто віддати їй належне. У якийсь момент взялася за розум та пройшла курс інтенсивної терапії. Так що до моменту підписання шлюбної угоди здебільшого балувалася травкою, і лише на великі свята бралася за штрикалку. Звичайно, роки у системі просто так не минули. Щось із головою у неї сталося. Тиркнуло її на тему, буцімто вона найкрасивіша та найпрекрасніша на світі. Заперечувати не буду – симпотна баришня була. Але от щоб – найкрасивіша... Це вже не відповідало дійсності. Та ж сама Білосніжка – на порядок красивіша була.
А, от іще що забув – був у свіжоспеченої мачухи свій бзік. Любила вона з предметами неживими розмовляти. Особливо з люстерком своїм. Ну, а ви, що хотіли – стільки років на голці сидіти! Добре іще, що взагалі дах не знесло, а тільки так – зовсім трішки. Ну, так, деякі скажуть, що це дуже навіть мило – коли красива жінка з люстерком розмовляє.
Буває, сяде, люстерце до рук візьме і давай теревенити. Ну, там, типу: „Я ль на світі всіх миліше, рум’яніше та біліше?”.
Зрозуміло, що люстерко відповісти нічого не могло. Але у мачухи така фантазія була – зашибісь. Всі відповіді дзеркальця вона успішно вигадувала. Та от якось вирішили придворні пожартувати над нею. Коли в черговий раз зайшла розмова з люстерком на тему ху із на світі всіх красивіше і біліше, якийсь дотепник взяв та й відповів писклявим підарастичним голосом: „Ти прєкрасна, бєз базара, але Білосніжка рєальна крутіша у цьому плані! Йо!”.
Хмари над Білосніжкою почали темнішати. Мачуха вирішила, що залишитися має лише один. „Горянина” надивилась, мабуть. І почала тиснути морально на папіка, мовляв, Білосніжка вже доросла, досить їй за казенний рахунок харчуватися. Час уже самій на життя заробляти. Король довго ламався, але коли мачуха оголосила йому сексуальний бойкот – здався. І вирішив відправити дочку з очей подалі до забугорного Вузу розуму набиратись.
Новоспечена королева проте не хотіла обмежуватися півзаходами і вирішила Білосніжку ліквідувати фізично. З цією метою королева-наркоманка увійшла у злочинну змову з придворним літописцем Нестором, котрий мав супроводжувати Білосніжку до забугор’я. Спокусився старий Нестор на гроші обіцяні та на тіло королеви і пообіцяв ліквідувати бідолашну Білосніжку.
Тут би й казку нашу закінчити, але не все так просто виявилось. Не таким простим виявився Нестор. У глибині душі симпатизував він Білосніжці, і тому, завівши її до темного лісу, виклав перед нею всю правду, як вона є. Ну, Білосніжка, ясна річ – в істерику. Нестор її втішати почав. Злі язики стверджують, що не просто так втішав її Нестор, а що по ходу справи Білосніжка цноту свою і втратила. Особисто я у ці вигадки не вірю. Не такий був Нестор. Та й Білосніжка не така була. Коротше якось втішив її Нестор та й порадив – іди, дорогенька, подобру-поздорову та й не повертайся у батьківський дім бо не люба ти королеві. Живи собі тихенько десь у забугор’ї і навіть smsок батькові не надсилай. А я вже візьму гріх на душу – скажу королеві, що задушив тебе, а потім поглумився над тілом дівочим, як і було проміж нас домовлено...
Мовив так, змахнув скупу чоловічу сльозу та й відправився назад.
Білосніжка ще якийсь час постояла в темному лісі – дура дурою, та й пішла у бік протилежний...
Довго чи коротко йшла, як раптом виходить на галявину та бачить – стоять восьмеро однакові на обличчя з сокирами кривавими, а на зріст невисокі.
„Атака гномів” – зрозуміла Білосніжка і зайняла бойову стійку. Гноми без поспіху оточили Білосніжку у передчутті швидкої розправи над слабким супротивником. Але Білосніжка слабкою не була. В дитинстві вона любила дивитися фільми з Брюсом Лі у головній ролі. Причому так сильно любила вона цю справу, що коли Брюс Лі загадково помер, то частина його сили перейшла у Білосніжку...
Тільки-но головний гном наблизився на відстань удару, Білосніжка у стрибку дістала його та й вирубила. До того ж силу свою молодичу Білосніжка явно не розрахувала – гном впав мертвий. Побачивши, що вожака завалили, решта семеро одразу ж зрозуміли, що збулося давнє пророцтво – зустріли вони видатну воїтельку, з якою повернуть колишню славу народу гномів. Попадали на коліна і мовили: „Будь головною над нами, о, Велика! Підемо за тобою і в вогонь і в воду і примножимо славу твою поміж народами!”.
„Цього тільки мені не вистачало! – подумала Білосніжка, - Семеро гномів це, звичайно, круто, але Нестор чітко сказав – лягти на дно, щоб королева ні про що не дізналася...”. Щоправда, нічим не виказала вона сумнівів у необхідності подібного розвитку подій. Вирішила – будь як буде. Все рівно треба десь жити. Поки поживу з цими гномами, а там видно буде.
Привели гноми Білосніжку до себе на хату. Виділили їй окрему кімнату з євроремонтом і почали примхи її задовольняти всілякі. Тільки от не подумайте, що там розпуста й оргії різні були. Не такими були гноми. І не така була Білосніжка. Суто дружні стосунки. Гноми золото видобували на сусідній копальні та всякі прикраси золоті Білосніжці дарували, а вона їм прала потроху та хавчик готувала – ще та робота! Здавалося б – маленькі такі, а продуктів споживають – без міри. У вільний же час ділилася з гномами знаннями, що отримала в дитинстві з фільмів з Брюсом Лі та в королівській бібліотеці. Східні бойові мистецтва, холодна та вогнепальна зброя, робота диверсійних угрупувань, тактика спаленої землі, біологічна зброя, введення агентури у вищі ешелони влади супротивника, розробка принципово нових видів озброєння (БСОП-2 – Бойова Сокира з Оптичним Прицілом, друга модифікація).
Слава про Білосніжку швидко розповсюдилась серед гномів і скоро Рада Старійшин ухвалила: таки справді, Білосніжка – велика гном’яча воїтелька, яка зможе об’єднати роздроблені угрупування гномів та повернути їм земне царство. А тому працювати їй більше не треба – всі потреби Великої Воїтельки та сімох її апостолів забезпечувати будуть інші гноми. А Білосніжка та сім гномів будуть зайняті лише муштруванням штурмових гном’ячих загонів.
Так і жили вони поживали та добра наживали.
І знов таки казочці б тут і кінець. Але до оповіді нахабним чином влазить вже троха підзабута нами королева-нароманка. Як і раніше, любила вона люстерку своєму допит влаштовувати. Поставить, бува, дзеркальце на столик, спрямує на нього яскраве світло і з єхидним таким поглядом давай питання всякі хитрі запитувати. Хто на світі всіх миліше, рум’яніше та біліше?
І знову знайшовся якийсь особливо обдарований дотепник. І по другому разу старий жарт штовхає – типу, Білосніжка все одно крутіше. Як на мене, жарт гарний лише один раз. По другому разу повторювати – це вже ознака несмаку.
Як би там не було – та королеву пройняло не на жарт. Залізла вона в Інтернет, закинула в пошуковик слово „Білосніжка” і випала в осадок. Зрозуміла вона, що Білосніжка жива-живісінька. І не просто жива, а дійсно – все при ній! І груди, і ніжки, і взагалі фігурка – атас! Дійсно – й красивіше і миліше.
У цей момент не один раз у труни гикнулося Нестору, що помер рік тому – згадала його королева-наркоманка незлим, тихим словом...
Але словом справу не вирішиш. Загримувалася королева і вирушила у дорогу дальню. В матеріальному плані королева обмежена не була, тому й дісталася лігва Білосніжки досить швидко і з відносним комфортом.
На той момент завдяки кільком тактичним перемогам гномів на чолі з Білосніжкою над сусідніми царствами ельфів та людей, володіння гномів стали сильними і неприступними як ніколи. Відсутність сенсу у лобовій атаці розуміла навіть наша наркоша. Тому вона продемонструвала військову хитрість. Заявилася до штабу гномів під виглядом гуртового постачальника яблук для потреб гном’ячого війська і почала свій товар нахваляти. А Білосніжка, треба відзначити, на той момент дуже сильно втягнулась у свої обов’язки і ставилася до всього дуже відповідально. Голодний гном – поганий воїн. Ціни на яблука приємно вразили Білосніжку і вона вирішила особисто перевірити продукт та взяла кульочок собі на тестування. Переодягнена королева-наркоша, швиденько в кімнату для дівчаток поспішила – носика напудрити. А як з кімнати вийшла – тільки її й бачили!
Ну, а наївна Білосніжка візьми та й почни одразу ж яблучка тестувати.
А яблучка не прості були, а наколоті...
Ой, що тут почалося!
Не знала наша наркоманка-королева, що Білосніжка не звичайна дівчинка, і тому наколола яблучка наркотиками у дозах несумісних з людським життям. А річ то у тім, що Білосніжка у глибокому дитинстві була генетично модифікована в секретних королівських лабораторіях. Настільки секретних що не знали про ці лабораторії ні батько, ні мати. І тому яблучко Білосніжку лише вставило нєхіло. Але без летального кінця.
Та не просто вставило, а прозріла Білосніжка і згадала все! Згадала, що вона справді – Велика Воїтелька, реінкарнація дванадцяти тибетських мудреців, харизматична Юлія... Ну ви зрозуміли – вона своє ім’я згадала!
Ні-ні-ні. Ось кажуть ніби вона згадала, що звати її – Юлія Білявка. Категорично не погоджуюся. Якщо б вона була Білявкою, то яблучко її звалило б з ніг. Що я Білявку не знаю? Від наколотого яблучка Білявка б заснула сном міцним і проспала б увесь день, всю ніч і спала б десь години до дванадцятої наступного дня... А може й до першої. Допоки якийсь принц, що саме проходив би повз, не поцілував би її або просто – поки хтось не розбудив би її телефонним дзвінком...
Ні, Юля була не Білявка, а...
ТИМОШЕНКО!
Ось!
Юлія Тимошенко.
Згадала вона це і почалося.
Загорілися очі у неї і почала вона на практиці реалізовувати всі секретні розробки гномів. Революція троянд у Грузії і Помаранчева революція в Україні – справа її рук. Цього Юлії видалося замало. Світ накрила хвиля революцій. В Молдові пройшла виноградна революція, в Киргизії – революція тюльпанів, в Узбекистані – бавовняна та конопляна, в Афганістані – макова, в Росії – березова... По ходу справи збулося пророцтво, яке було дане батькам Юлі при її народженні – діяльність Юлі істотно підірвала традиційний уклад рідного королівства.
У деяких країнах революції пройшли по два-три рази...
Гноми вже й не раді були, що зв’язалися з Великою. Воно-то, звичайно, добре гноми пропіарилися. На весь світ. Але час би й здобич ділити, а Юля – все ніяк не зупиниться. Не за гроші ж вона боролася, а за ідею...
Єдиний реальний прибуток, який змогли отримати гноми – запатентувати Біологічний Вічний Революційний Двигун, реалізований у вигляді Юлії.
За це їм падала на рахунок у швейцарському банку невеличка копійчина від кожної успішно проведеної революції. Загалом, на життя та перманентні революції вистачало.
Так вони до цих пір і живуть. Не вірите?
У вас ще не було революції?
Юля та семеро гномів вже йдуть до вас!
ВЕЛКАМ ТУ ЗЕ РЕВОЛЮШН!
