Партія - це безумство багатьох ради вигоди одиниць.
Джонатан Свіфт
Як же я ненавиджу ту всю політику, тих депуташків-набрехашків, олігархів-клептоманів, чиновників-дерибоників та урядовців-песиголовців !
То верхня межа, межа залежності.
Так наркомани ненавидять свої пороки.
І вочевидь лікування має бути подібним…
Власне це й була та остання думка з якою я прокинувся. Правда ще була тінь думки, яка відчувалось належить комусь відомому, а може і не дуже - та як би то не було, а крепко мудрому:
…Жо, коли пишеш – економ на трикрапках, бо це признак вираженої шизоїдності, підросткового максималізму та просто відсутності елементарного смаку.
- Холєра! Обідно слющай…! Ну краще хай там шизоїд-параболоїд, принаймні всі круто заварені люди були явно з цієї компашки, а це раз.
Ну два – то видаватися іншим людям юним створіннячком. Воно то є так, трохи соромно, але не так вже і неприємно. Гірше, коли ті крапочки індикують безхилу і пусту та дику площину примітивного інтелекту незабрудненого освітою.
Хоча, коли приглянутися уважніше – та й то не біда.
Бо придивіться-но уважніше - а кому той розум допоміг. Ото ж бо і є, що нікому! Ну може крім міфічних професорів-академіків, які існують лише в штучній атмосфері запилюжених кафедр та смердючих лабораторій, яка навіть простих і щирих домашніх мушок доводить до невідворотного самогубства!!!
Не вірите - зацініть скільки валяється трупиків бідних комашок в офісах, де постійно жеруть і закусюють, а скільки у лабораторіях – де крім соляної кислоти та силікагелю більше нічого не водиться . Ото ж бо !
Ну та нехай собі як знають – розумують, мух вбивають…коротше.
Як там в народі кажуть :
щоб дуже мало заробляти, треба дуже довго і дуже напружено вчитися.
Ось так.
А що в підсумку у інтелектуального ботана :
Раз – то зайвий інтелект, який як часник вампірів відлякує жінок та як бик червону шматину дратує справжніх мужчин і два – запруджений знаннями мозок, що або хворіє на відразливий метеоризм ідей, або блукає в трьох соснах ментального нарцисизму.
І як результат – відсутність друзів, проблеми сімейні і т.д.
Та то все так. Слова для слів.
Бо ні розум, ні освіта, ні навіть людська мудрість ніц варті у сим дикім, ірраціональному світі. Світі в котрому дивні думки ніколи нікого не цікавлять. Натомість, дивують думки раціональні та логічні. Тому, післясмак ранішнього сну легко розвіяли події сонячного ранку.
- Та ну його все нафіг ! Досить перейматися проблемами чужих партій, пора...-(але не ПРП в жодному разі!…)
Промайнула думка і навіть ще одна тінь, яка намагалася (безуспішно !) достукатися до свідомості, щоб злегка так нагадати, як за подібних обставин мені вже довелося забагати подивитися на світ власними очима, а не очима телевізійних мандрівників і що з того вийшло. Тьху. Про що це я ?
Знов збився.
Спробуй щось до пуття написати, відразу починаються бічні галуження і в підсумку звіт про енергетичну стабільність фулерену в динамічній області стаціонарної плазмової структури типу... – якимось незбагненним дивом перевтілюється у такий же нечитабельний текст про ПареоДерів, тьху – націоналістичних патріотів.
Геть сумніви. З таким настоєм не те що слоника, а й книгу Гандзі Білопухнастої не продасиш (навіть разом з халявною пірамідкою).
Коротше буду собі сам партійним босом.
Створю партію і почну лаха дерти з електорату.
Головне бути бадьорим і позитивно налаштованим.
Позитивно то за принципом – все що ваше стане наше, а що моє – то не твоє!
Подумаєш, велика справа створити партію.
Та два асфальти об Євро і вже все, тотальний капурес - 21.12.2012. Зацінили !
Знай наших і бійся ваших !!! Або бий наших, лякай ваших – це також дебільно і прикольно.
Кажете не створю.
Ха-ха-ха.
Очі роззуйте – партії створюють аж ніяк не інтелектуальні монстри, а скоріше імпотентні ледарі. Як там – хто вміє, той працює, зто не вміє працювати – вчить інших, хто не годен навчати – керує. Ну а вже хто в силу своєї імбецильності навіть до керування не здатний – той вимушено… П-Р-А-В-И-Т-Ь !!!
Мир палацам, війна хатам,
Слава грошам, автоматам,
ганьба праці і роботі
ланцюги мерщій голоті !!
Ще раз оглядаю свій ментальний стан – все чисто і прибрано, як у моргу.
Нічого зайвого – лише амбіції, мізантропія та хіть, химерно сплетені макабричними перверзіями. Все ідеально. Жодних зайвих устремлінь, та сміховинних ідейок, які рано-чи пізно топлять початкуючі партії, на щастя не помічено.
Не розумію - що там за проблеми.
Головне не шлях, головне ціль.
Тому все несуттєве пропускаємо.
Що там будувати - раз плюнути, намалюєм – будем жити.
Відкриваю Вікіпедію – джерело пусто мудрих та дуже привабливих симулякрів.
Назва партії ...
ТуТ прокол, але не біда, якось нехай само розсмокчеться у процесі.
Авось де ти ?! Кам, русіш дарлінг. Кам.
Ну, добре - поки пропускаємо, як «Карпати» у власну брамку – легко і байдуже.
Що там далі.
Ага .. яка має бути партія ?
Вибір – капіталістична чи робітнича.
Це ж елементарно –один пишемо, два в умі.
Значиться, буде так – партія широких мас та кращих представників великого капіталу.
Пишу а самого регіт пробирає – партія складена одним або кількома тіті каліцебус - нахабно накидає всім свою зверхність.
А далі …
Пливе такий от собі бегемот, а стадо йому фіміам...
Бачили як альфа-дог, сиріч бегемот пливе повз своє стадо ?
Як ні то зацініть картину – він пливе, а всі інші голосно пердять і щедро дрищуть на його царственну морду.
Він радісно облизується...і горе тому бему, який дрисне тихо, або не спроможеться достойно затраскати лискучу мармизу керівника !!!
Добре що ми не бегемоти, бо така партія нам і на Х не потрібна.
А потрібно, щоб всі цінили Право сильного.
Бо Право сильного – це право істинного кровосіся, а право підлеглого – право мАвчатІ і кАпатІ...за словами одного з гноїв задрипаного укрОграбізму.
Тепер про головний інструмент захоплення влади – про ідеологію.
Ідеологія призначена для примусового накидання суспільству своїх індивідуальних забобонів з метою заволодіння чужою власністю.
Політологи знають, що частковий «партійний» зміст кожної ідеї, які своєю сукупністю складають ідеологію - протистоїть загальній формі, яка є за своїм «чистим» значенням є виключно тоталітарною.
Зацініть, як я тут завернув – сам торчу і трохи сі тащу, який я продвінутий і умніца.
Ахренітельно.
А-но-нє !
Як політкоректно сказав мені один депуташок – Жорік ті слішком начітан, чтобі біть багатим і счастлівим …
Сказав би просто – баран ти був і ослом залишився, як і весь твій нарід худобський…
…
Ті хто не тягнуть ярмо суспільного примусу, вибачте.
…
А решта – не ображайтесь – ми худоба обдарована здатністю до розумування.
Як там сказав Джонатан Свіфт - rationis capax (здатна розумувати), лише здатна, а не думаюча постійно за Сенекою - animal rationale (розумна тварина).
І відповідно, основною частиною того, що творить людство є чисте бездум’я - сиріч безумство…
Напевне саме через перервність та фрагментарність мислення мавпоістот, суспільну біомасу яких ми звемо людством - їх можна без проблем дурити і піддавати маніпуляціям, як в «Декамероні» відлюдник Рустіко вів себе із недосвідченою юнкою.
І все задурно і власною волею.
Красота !!!
Так чи інакше, всі ідеї загального добра мають за базову приманку майбутню справедливість для всіх, яка наступить трохи згодом.
Потрібно лише трішки потерпіти. Рік, десять, сто…
Трохи згодом після отримання максимуму привілеїв для ідеологічних вождів. Привілеї ідеологів можуть бути різними – та їх пояснення однакові у всі часи – правителям потрібно організувати комфортне життя, щоб вони повністю могли сконцентруватися на потребах народу, щоб звільнити їх від пошуку шматка хліба та даху над головою, не кажучи про маленькі людські радості – і це все для того, щоб вожді та вожденята вели народ у світле майбуття, або хоча б у бік раю земного.
Та як ті вожчики будуть когось кудись вести, коли вони лише прикидаються організаторами і натхненниками суспільства. На ділі ж це все просто маскування.
Маскування, що має ціллю стати обраними.
Бути обраними – в цьому суть мрій та надій як кожної людини, так і цілих народів та країн.
Обраність – це володіння вміннями, навичками або ресурсами – які створюють відрубність від інших не так досконалих істот.
З кожним новим мільйоном багач стає більш значимим у власних очах і так само росте його страх перед поверненням до вихідного стану. І так же пропорційно росте заздрість до того мамонства у простих смердів…
До речі нарід обраний не потрібно плутати з народом призначеним. Правда представники народу призначеного думають, що його обрали, хоча і їжачку ясно, що в пустелю, де ніколи ніхто не жив завозять не жити - а здихати….
Це народ-симулякр, який оферують на жертву для життя справжнього обраного народу.
А от де народ обраний – то питання, яке в принципі нікому не потрібно.
Народ призначений не почує, гойська худоба не зрозуміє…
Ой,як занесло. Сорі. сорі. сорі.
Так про що ж це воно було ?... Ага! про партію та таке- усіляке.
Ясно.
Тому відразу треба визначитися, які свої забаганки та перверзії і у якій послідовності почну втілювати. Бо воно потім не буде часу фантазувати – треба буде нагрібати і надкусювати усе до чого дотягнуся …поки не почнеться…
А без якісного плану напаплюжити на всі 100 може не вдатися.
Правда, на фоні наших очільників моя фантазія дуже блідно виглядає.
Подумав – а зрештою на якого бебуся мені жити на території ботсаду і тягти у ліжко дєвчонок із монетами замість очей та спраглими гаманцями замість сердець.
Годинників ніколи не носив – і ніяк не хочу носити ті брегети вагою в Титанік людського марнославства. Мазні Пікасо та покривджених ікон на стінах не терплю, металічних предметів на тіло не чіпляю – бо хіба ж я Бровко чи Полкан. Фальшивих історичних предметів у Лахмітницькі Колекції на подив зомбоюрбам йяху складати НЕНАВИДЖУ. Ненавиджу – бо не Лепрекон Плюшкін, а ні навіть не Дракон, який згрібає свої скарби в глибоких печерах, із страхом очікуючи неминучого приходу караючого списа святого Георгія.
Навіть тих їхніх смішних майбахів-поршів-мазератів- роллс-ройсів….еtc. – не терплю. Хіба ж я попсовик-хуцболіст – щоб намагатися вивищитися своїм черговим мазуриком-камариком- паршом…
Тьху, які гидотні каліцебуси…
Брендові труси з павучого шовку, крокодилово-страусині мешти та камізелька від Арімано-Барбароні – то ще сюди-туди, як не як а прибрати треба гнилий пень, щоби вийшов сподобень…
А от щодо всього іншого - звиняйте та не розумію.
Все у наших елітаріїв і брендовиків не по-людськи.
І усе сміховинно безглуздо.
Хто навчив наших керманичів жити нелюдським, неприродним життям у жахливих оселя, які є щонайменше геопатогенними місцями, а зазвичай просто зонами екологічного лиха…
Хто навчив їх вживати смітярну іжу і при цьому ще й зображати захват ?
Та як можна їсти ті устриці та слимаків, які за своєю шкідливістю нічим не поступаються класичному бензопірену а за кольором, консистенцією та смаком є аналогами холодних соплів…
Пригадався тупенький Скрипочка-Весна, який кілька разів у Хранції си отравив устрицями. Йому втовкмачили, що і устрицях надлишок білку - надмір якого не сприйняв його організм !
Довідка – в устрицях та мідіях білку до 10 % в порівнянні до риби (15-21 %).
Устриці то природний біофільтр-утилізатор і їсти їх не можна.
Класична задачка для екологів – яка потрібна колонія устриць, щоб поглинути забруднення певного водного ареалу…
І то все можна продовжувати…і продовжувати…
Ну добре.
Добре…
Нехай вже наступив той момент – і все бажане стало дійсним.
Уявіть, що коли врешті-решт станеш багатим і дуже-дуже знаменитим і відірвеш ласий шматок України – то доведеться сховатися у маєтку, де за кожним камінцем чигатиме снайпер, а на кожній сосні зависне пристрій відеоспотереження спарений із УРСом, як в Мактірнанового хижака …
Чомусь така картина нагадує що завгодно - тільки не солодке, райське життя.
А коли уявити, що решту життя папараці будуть 24-години, на суші, морі та в повітрі ловити кожний рух і позу, а рідні і близькі чигатимуть на свою чергу здобичі, як грифи-стерв’ятники – то картина стає і взагалі відразливою.
Щоб жити в такому макабричному світі, потрібно з дитинства бути систематично психічно деформованим та систематично інфікованим вірусами мізантропії та відчуття власної важливості.
Отак раптом і зрозумів, що не маю достатньо відчуття власної неповноцінності, щоб вважати себе істотою виключно важливою…
Тому партійний бос із мене не вийде…
Бо не знайдеться навіть один Енгельсон, який би увірував би у мою значимість настільки, щоб фінансувати мої писання, виступи, демонстрації – чи як тепер кажуть промо- та піар-акції.
Результат перевершив очікування – харизматичним лідером може бути лише лідер із власною вірою у свою винятковість, а значить неповноцінна, деформована особистість.
