7 частина
Андрес ніяк не міг зв'язатися з Луїзою по мікросмартфону. Він знав , що сьогодні вона вибирає сукню з подругою Кароліною, що працює у весільному салоні. Якраз час ланчу і в цей час Андрес домовляється десь зустрітися з коханою. Молодий чоловік знав , де знаходиться салон весільних суконь і вирішив під'їхати туди.
Аеромашина ще стоїть біля магазину. Напевно Луїза ще не вибрала сукню або заговорилась з подругою. Зайшовши всередину Кароліна ошелешила Андреса сказавши йому, що Луїза вже як годину вийшла з магазину.
- Я бачив її аєромашину на стоянці і гадав що вона ще у магазині.
- Ти напевно помилився і це не її машина. Ми з Луїзою давно попрощалися. Вона обрала сукню і сказала , що поїде спочатку додому , а потім зустрінеться з тобою.
Вдома Луїзи не було, це підтвердила Крісті, коли Андрес подзвонив їй. Вийшовши на вулицю , Андрес підійшов до аєромашини. Це була насправді машина Луїзи. Він помітил мікросмартфон коханої, що розчавлений валявся біля машини. Схоже, що її викрали, бо все на це вказувало.
Андрес звернувся до працівників стоянки. Але ніхто нічого не бачив. Можливо камера спостереження відповість головне питання, куди зникла Луїза ?
Камера показала , що Луїза виходила з магазину та направлялась до своєї аеромашини. До дівчини підійшов чоловік і на цьому моменті камера чомусь не зафіксувала подальших подій, що могли б прояснити ситуацію, бо змінила кут напряму в іншу сторону.
- А ще однієї камери у вас немає?
- Інша камера зламалася ще вчора. Чекаємо на майстра,- відповів охоронець.
- Чорт! – вилаявся Андрес.- Нічого не зрозуміло.- Але чоловік , що підійшов до Луїзи здався йому знайомим. Тільки де він його бачив?
У пам'яті спливла картинка минулого про чоловіка, що трохи не зіпсував виставку Луїзи. Так це був Солан. Андрес не хвилини не сумнівався. Що йому потрібно від Луїзи? Усі думки перервав дзвінок мікросмартфону. Це була мати Андреса.
- Синку , я відчуваю себе погано. З тобою все гаразд?
- Зі мною так, а ось з Луїзою…
- Що з нею?
- Я також хочу знати, мамо. Її аероавтомобіль стоїть біля салону весільних суконь, біля нього валяється мікросмартфон і головне самої Луїзи ніде немає. Я припускаю, що її викрали.
- Не дарма мені поганий сон снився.
- Ще камери на стоянці погано працюють. Зрозуміло, що до Луїзи підійшов чоловік , а далі наче на зло камера змінила свій кут зору. Інша камера взагалі не працює. Я впізнав у чоловікові , Солана. Пам'ятаєш дивака на виставці, що перечепився за робота і впав. Луїза надавала йому допомогу.
- Погано пам'ятаю, але це недобрий знак. Ця людина тоді не тільки здалася мені дивною, а й небезпечною.
- Що він робить в цьому містечку?
- Не відомо , але ти, Андресе, постарайся не панікувати. Ми все з'ясуємо. Ти спокійно працюй далі.
- Як я можу спокійно працювати, коли моя наречена невідомо де? Ти розумієш про що говориш? Може її взагалі вбили?! Якщо в цьому замішаний той тип, який одразу мені не сподобався, то я не знаю що з ним зроблю!
- Але ти не звернешся до поліції. Бо ще не пройшло й доби від часу зникнення Луїзи. Та й не відомо, що з нею сталося насправді?
- Я не знаю що робити і це мене вбиває. Але точно знаю, що не можу сидіти склавши руки.
********************
Луїза прийшла до тями, а коли розплющила очі , то побачила Індігарда, що сидів біля неї .
- Мій страшний сон не минув. А я так хотіла прокинутися від нього.
- Ти така прекрасна , коли спиш. Чогось бажаєш, мій скарбе?
- Я хочу пити. У горлі пересохло.
- Ось випий, - Індігард дав їй посуд з водою.
Луїза випила воду, не знаючи , що ця вода не тільки втамує її спрагу, а й змінить її ставлення до Індігарда на зовсім протилежне. Страх і паніка зникнуть і таким чином все станеться так як бажав Індігард.
- Коханий ,- звернулася до Індігарда Луїза. – Будь ласка обійми мене, бо мені так холодно.
Індігард задоволено посміхнувся і обійняв Луїзу. Приворот швидко подіяв на дівчину і вона тепер повністю під владою чарів.
- О, Еллі , я тебе ніколи не випущу зі своїх обіймів . І здійсниться моя мрія бути з тобою і кохати тебе цілу вічність. Тепер у мене ніхто тебе не забере. Ми нарешті будемо щасливими.
*****************************
Менш за все Крісті сподівалася побачити Альберта, що стояв на порозі її будинку. Вона чекала на свою дочку і хвилювалася, що її досі немає вдома. А зустрітися з Альбертом було як грім серед ясного неба. Але на його обличчі була та ж дружелюбна посмішка і привітний погляд, наче і не було останньої неприємної розмови , яка ще живе у глибині душі.
- Не чекала я , що ми ще зустрінемось.
- Ти не рада нашій зустрічі? – запитав Альберт, опускаючи додолу очі.
- Я не знаю, що сказати, та ти проходь. Не стій на порозі.
- Дякую. Я милуюся цим містечком в якому ти оселилася. Тут дуже гарно і люди привітні. Я оселився в готелі, що знаходиться недалеко від твого дому і вирішив зайти .
- Чому саме це містечко ти вибрав для відпочинку?
- Тут жив мій дідусь. Кілька років , я тут жив з ним. Ось встиг пройтися рідною вулицею і пригадав дитинство. Стільки хороших спогадів.
- А ти вже змирився з тим , що я пішла з організації, чи досі тримаєш на мене образу?
- Я зрозумів , що ти маєш бути щасливою врешті решт. Залишається лише радіти за тебе, хоч і тяжко втратити такого бійця зі злом. Все на краще і я впевнений, що ти все правильно зробила. Це ти маєш мене пробачити за мою принциповість.
- Тож ми залишаємось друзями?
- Я б цього хотів, - обережно промовив Альберт, відповівши на запитання Крісті.
- І я б хотіла не втрачати тебе як друга. Ми стільки з тобою пережили. Можливо ти мені більше ніж друг, - сказала Крісті обійнявши Альберта.- Якби ти не був таким принциповим в усьому , ти б нічого не домігся у житті. Ти найкращий голова організації , в якій я працювала дуже довго. Ернеста та й усі члени «Дельта шторм» напевно сумують за тобою.
- Я б не сказав, що був на відпочинку. Зустрів одну жінку, в якої начебто вкрали дитину, я не міг бути осторонь і допоміг у пошуках, хоча нічого містичного і ніяк не пов'язано з надприродним. Все на стільки просто. Виявилось, що поки мати розмовляла з якоюсь жінкою , дитина вирішила самостійно освоювати цей цікавий світ і загубилась. Добре що все добре закінчилось. Тепер молода матуся буде більш уважніше пильнувати своє дитя.
- Я , мабуть, також відношусь до тих поганих матерів, що не знають , де зараз моя дитина. Луїза мала бути вдома, а якщо у неї змінювалися плани, то вона завжди попереджала мене. Найдивніше, що і її наречений також не знає , де поділася Луїза. Відчуваю щось недобре.
- Дзвонить телефон. Можливо це Луїза, - сказав Альберт почувши музику сучасного телефону. Це дзвонила Ернеста. Вона мала стурбований вираз обличчя.
- Ернесто, ти не повіриш, але до мене завітав Альберт.
- Так я бачу і я знала , що він до тебе завітає. Привіт, Альберте.
- Привіт , Ернесто.
- Тільки у мене погані новини щодо Луїзи.
- Що з моєю дочкою? – тепер вже Крісті стало не по собі.
- Її викрали. Я бачила видіння. Це нечестивець, який колись був присутній на виставці Луїзи. Він тримає її у лісі і хоче назавжди ув'язнити нашу Луїзу. Я не можу діяти самостійно, адже ворог поставив захист і мені одній його не пробити. Потрібна чимала магічна сила. Я приїду до тебе , Крісті, а ти тримайся і знай , що ми , твої друзі, завжди поруч. Тримайся, Крісті.
Крісті після почутого впала без свідомості. Вона ще не знає, що чекає дитину. Альберт швидко привів її до тями, але заспокоїти не зміг. Сльози градом котилися по її щокам. Ернеста не забарилась і через годину була у Крісті з продуманим планом дій.
Андрес дуже переживав за кохану. Ернеста пояснила синові, що він не має зараз нічого робити, бо це не в його компетенції. Він знав , що мати володіє надприродними силами і що викрадення Луїзи якось пов'язано з містикою.
- Довірся мені, синку. Зараз не про що не питай. Будь впевнений, що твоя наречена повернеться живою і неушкодженою. Тепер дорога кожна хвилина. Вір у те, що все буде добре,- сказала Ернеста, коли збиралась до Крісті.
- Ти впевнена, що я нічим не можу допомогти?
- Впевнена. На щастя ти не знайомий з силами зла і не приведи тебе Господь зустрітися з ними. Залишайся вдома та чекай на мене та на Луїзу.
****************************
Луїза здається такою щасливою поруч з Індігардом. Неначе він -кохання всього її життя. Чари зробили свою справу і заволоділи розумом, але не серцем. Вся ця ілюзія кохання радувала Індігарда та робила його щасливим, не випускаючи Луїзу зі своїх обіймів.
- Ти б хотіла мати дітей від мене , кохана? – запитав Індігард у Луїзи.
- Звісно, коханий. Я про це мрію. Стати матір'ю твоїх дітей було б для мене щастям, - відповіла Луїза і поцілувала Індігарда.
- Чудово, тоді твої мрії швидко здійсняться, бо ти скоро станеш матір'ю і продовжиш мій рід. Ми будемо повноцінною родиною. Все складеться так, як я хотів.
Те , що сказав Індігард не пусті слова, бо Луїза вже була вагітна і носила дитину під серцем. Але Індігард не хотів чекати довгих дев'ять місяців , коли Луїза народить. Зілля та заклинання прискорили розвиток плоду і вже через декілька годин у Луїзи відійшли води і вона почала народжувати. Індігард сам приймав пологи . Двійнята – хлопчик та дівчинка , один за одним з'явились на світ та закричали у два голоси. Луїза після пологів втратила свідомість.
Індігард прикликав свою сестру і віддав їй дітей з проханням попіклуватися про них. Він відчував, що небезпека наближається і дихає йому у спину. Також він віддав грошову картку на якій було багато електронних грошей.
- Вони такі гарненькі. Я їх виховаю як своїх і моїй донечці не буде сумно, адже у неї з'явиться братик і сестра. Не хвилюйся , мій чоловік не буде проти, - сказала демониця на ім'я Шенен і зникла разом з новонародженими.
Альберт зібрав найсильніших чаклунів щоб пробити захист Індігарда. Врешті решт вдалося його пробити, хоча було потрачено багато енергії.
В цей час Індігард дивився на стомлену Луїзу , яка рівно дихала. Він встиг стерти пам'ять щоб вона не пам'ятала , що народила і енергію навкруги щоб ніхто нічого не міг відчути новонароджених. Йому також довелося віддати багато енергії на цей ритуал. Чомусь він не втікав від своєї долі і зустрів свою смерть сказавши останні слова перед тим як сили чаклунів розірвали його:
- Я не зникну без сліду. Частина мене залишиться на цьому світі і нагадає про себе в майбутньому.
Луїзу забрали додому . Вона не була схоже на жінку, що народила. Її тіло після пологів знову стало у норму , завдяки чарам Індігарда. Луїза вийшла заміж і завдяки стертій пам'яті жила у спокої та злагоді зі своїм чоловіком. Андрес оточив дружину турботою та коханням і вона платила йому тим самим .
