3 частина
В потрібний час Крісті , Едвард і звичайно Джіор прибули на кладовище . Коли на годиннику показало дванадцять годин ночі, Крісті почала ритуал. Дівчина мала намір оживити відьму, але з тим розрахунком щоб мати змогу відправити її в пекло . Це дуже ризиковано та небезпечно та варто це зробити заради вищого добра. Крісті розпустила волосся та розмістила свічки навколо могили і шепотіла слова закляття. Паралельно вона зробила надріз на руці і на могилу відьми потекла кров. На небі прогримів грім, а блискавка вдарила по могилі, що земля розтріскалась і з'явилась Алті. Вона обтрусила землю з одягу і промовила:
- Нарешті я звільнилась. Але не Джіор мене звільнив, бо я досі у своєму тілі. Що?! От диво, біла відьма звільнила чорну. Видно земля стала з ніг на голову. Ти дівчино або дурна, або маєш свій план. Не думаєш ти , що я дякувати тобі буду за звільнення.
- Я так не думала. Едварде кидай зілля!
Тільки прохання Крісті Едвард не одразу зміг реалізувати, бо Джіор намагався йому завадити. Пляшечка з зіллям зависла в повітрі , та Ед встиг штовхнути Джіора у могильну яму, де раніше була його кохана. Крісті також не розгубилася і змогла протистояти силам Алті , але вона не може довго тримати удар. Та у Едварда є зілля , що вб'є відьму і він кинув цілеспрямовано у відьму. Це змусило її заклякнути на місці . Тоді Крісті одним ударом повалила скам'янілу відьму на землю і всадила їй кілок у серце. Але Джіор був живий і валявся у ямі. Крісті і Ед допомогли йому вилізти з неї. Спасенний одразу почав кричати:
- Ви вбили мою кохану . Ось , що залишилось після неї. Як я міг
довіритись вам !
- Ми встановили справедливість і тепер на одне зле створіння стало
менше. Та мені тебе шкода, бо я відчуваю твої почуття. Ти дуже її
кохав. Я це знаю, бо відчуваю.
- А чим ти краща за мою Алті? Така ж відьма , як і вона . Та й що ти знаєш про мої почуття до неї? Будьте ви прокляті! Бодай вам щастя у коханні не знайти і справді відчути мій біль! Моє життя без Алті ніщо,- Джіор витягнув ножа і встромив його у свої груди .
Так, злостивим коханцям не судилось бути разом і чинити зло на
Землі , але , напевно, вони разом у іншому світі, де наш людський розум не здатен осягнути.
Несподіване зникнення нареченого вразило та спантеличило Вероніку. Скоро мало бути весілля , а від нареченого і сліду немає. Але коли отримала листа , де написано, що її Джордж закохався в іншу і саме через це весілля не буде , тоді Вероніка припинила пошуки . Вона майже не страждала . Було на серці неприємне відчуття. Знала б вона яку загрозу для її життя ніс Джордж, то й взагалі думати про нього перестала. Коли пройшло два місяці, Ніка зустріла хорошого хлопця і тепер вона стала більше радіти життю.
*******************
Едвард радів , бо в сім'ї все налагоджується. Справи у його магазині ідуть добре. Тільки цей містичний сон продовжує його турбувати кожну ніч. Все той же голос дівчини прохає про допомогу та кличе до себе. А однієї ночі ця дівчина з'явилась на яву, стала розмовляти з Едвардом, прохаючи знайти скриньку . Ед міг розгледіти її руде волосся, наче вогонь, що спалює його, її зелені очі, що зачаровують і руки , що простягаються до нього, намагаючись обійняти, а він і пручатися не сміє, бо усе тіло оніміло. Лише залишилась здатність бачити і чути . З цієї ночі Едварда наче підмінили. Коли він знайшов цю скриньку, голос почав кликати його до себе. І він почав збирати речі , серед яких заховав скриньку, а на питання батьків , куди він зібрався відповідав :
- Я їду туди , де мене чекають. Зараз ні про що мене не питайте , бо все одно не дам відповіді. Я маю бути з нею
- Невже ти закохався у Крісті? Хоча це не дивно. Ви з нею чудово ладнаєте.
- Ні , мамо, ти помиляєшся. Я закохався в іншу, а Крісті моя хороша подруга.
- Чому ми досі не знайомі з твоєю дамою серця?
- Може наш син познайомивя з дівчиною по інтернету? – припустив Ерік.
- Не ваша справа з ким і де я познайомився. Не лізьте мені у душу. Я не маю не перед ким звітувати. Коли потрібно ви про все дізнаєтесь ! - агресивно висказався Едвард і вийшов з дому.
- Просто не впізнаю Еда. Він так ніколи з нами не розмовляв. Що з нашим сином?
- Хм . Кохання не може змінити людину у негативну сторону. А наш син справді змінився.
- Чомусь моє серце неспокійне .
- Можливо у нього щось не ладнається?
- Я розумію , що наш син вже дорослий, та все одно залишається нашим сином за якого ми завжди будемо турбуватися. Чому він не поділився своєю проблемою, якщо вона в нього є? Ми б щось порадили, оскільки більше живемо на цьому світі. Тепер переживай за нього.
- Я можу з ним поговорити та з'ясувати причину такої агресивної поведінки, але ми не можемо його прив'язати до стільця, бо переживаємо щоб з ним нічого не сталося. Наш син – не дитина , а дорослий чоловік, самостійний та самодостатній. Іноді дітей треба відпускати щоб коли вони зроблять помилку, то напевно зроблять якісь висновки. Таке вже життя. Вони мають навчитися самостійності. Батьки не можуть бути завжди поруч, потрібно вчитися жити своїм життям і своїм розумом.
- Ти маєш рацію, Еріку. Тільки мені від цього не краще. З Едвардом щось незрозуміле коїться. Не можу зрозуміти , що саме?
Едвард не прощався з батьками і поїхав туди куди кликала його дівчина зі сну. Він не знав, що направляється до того самого місця, де більше двадцяти років сталася аварія. Тоді його мати чудом вціліла і пройшла через містичні події, познайомившись з володарем лісу. Тільки зараз ліс знову почав кривдити людей. Люди знову почали зникати або вмирати після повернення з лісу. Пояснити ці події було важко. Зрозуміло , що зло повернулось і володарює у лісі.
*****************************
- Все іде так як я і планувала,- сказала Корідад , пілкуючись зі своїм батьком Мальдігардом .
Зараз Мальдігард знаходиться в пеклі, та мав змогу спілкуватися з
дочкою , народженою від відьми. Прикликати чиюсь душу, навіть з
самого пекла, для Корідад не проблема.
- Едвард дуже близько і у нього наш скарб, що дасть змогу витягнути тебе з пекла. Чому це не зробив мій брат, що був дуже розумний, але нажаль піддався слабкості, покохавши жінку і через це загинув ? Я хотіла і його душу викликати та він не іде на контакт.
- Бо його душа не в пеклі , а блукає по різним світам. Можна провести складний ритуал, але навіщо ? Індігард був ганчіркою і у нього немає стержня для виходу на вищий рівень. Єдина надія на тебе. Твоя мати -відьма, тому ти маєш бути сильнішою по силам і по духу за свого брата . З моєю допомогою ти досягнеш багато чого. У мене багато дітей, але серед усіх я обрав тебе , бо в тебе є потенціал до нових звершень. Твоя мати мені подобалась за те, що вона сильна й відважна . Ти мала взяти цю рису її характеру. Ще вона була красунею і ти на неї схожа.
- Так моя мати справжня красуня. Тільки подарувала цвіт своєї вроди якомусь священику, одружившись з ним. Іноді він береться мене повчати. Сам такий правильний, що аж гидко. Ще й сестра з'явилась на світ від цього шлюбу. Я хотіла її задушити в колисці, але мати , наче вгадувала мої думки і не давала мені це зробити. Я завжди почувалась зайвою у родині, де жила і виховувалась. Добре, що ти мене знайшов і я втекла з цієї ідеальної сім'ї.
- Справжні демони, як і янголи не мають великих родин . Тільки від янголів нас відрізняє свобода дій і мислення, якщо по ієрархії ми знаходимось не на останній сходинці. Ми вільні , а у них зв'язані крила, їх як маріонеток смикають небесні сили . Добро заважає нам домінувати у світі, але ми все одно прагнемо керувати світом на свій розсуд. Такий шанс у нас буде, коли ця пляшечка з особливим зіллям в наших руках.
- Наша мета така близька. І я зараз піду їй на зустріч., бо гість нашого лісу може потрапити у пастки. Поки у нього те цінне зілля, він має бути цілим і неушкодженим,- сказала Корідад батькові і пішла на зустріч Едвардові .
Ідучи до лісу Едвард не розумів, що з ним відбувається . Лиш у мить просвітління він знайшов відповідь на таке питання: « Де він знаходиться і чому його ноги принесли до лісу?» .
Пройшовши кілька кроків, Едвард потрапив у пастку, опинившись у сітці, що підвісила його над землею. Звільнила його Корідад.
- Це ти мене кликала, красуне? – запитав Едвард .
- Так, це я тебе кликала, але лише для того щоб ти віддав мені скриньку.
- Відразу, навіть не поцілувавши мене?
- Що? Навіщо це ?!
- Ти ж хочеш отримати бажане?
- Добре, - змінилась Корідад,- якщо це твоя умова…
Едвард поцілував Корідад дуже пристрасно. Чомусь демониці це сподобалось і вона не пручалась. Тільки дивувало те, що Корідад не накликала на Едварда чар кохання. Можливо чарівний ліс розбурхав почуття хлопця?
- Бачу ти пристрасний хлопець,- зауважила Корідад .
- Якщо ти скажеш , як тебе звати , тоді я буду знати ім'я своєї коханої.
- Ходімо за мною , я відкрию тобі усі секрети насолоди і здійсню твої мрії. А мене звати Корідат, - Корідад взяла Едварда за руку і потягнула у печеру.
*********
- Чому ти не вбила цього хлопця? Навіщо зволікаєш? – запитав у дочки Мальдігард.
- Просто хочу зробити з Едварда іграшку. Хіба я не можу дозволити собі трохи пустощів? Тим паче Едвард сам потрапив у мої тенета. Я його не до чого не примушую. І скринька у мене, тож не хвилюйся.
- Дивись не заграйся , доню, бо твоя іграшка може стати зброєю проти тебе.
- У мене все під контролем. Я ще не вдосталь награлась щоб вбивати Едварда. Не бачу я в ньому загрози. А що я бачу в цьому лісі крім трухлявих пеньків та дерев?
- Я прагну звільнитись з пекла, а ти лише розважаєшся !
- Напевно мене має мучити совість та чомусь не мучить. Невже у пеклі так погано? Може стало прохолодно?
- Ти ще й жартуєш зі мною?!
- Про що ти ,батьку, які жарти? Я лише не люблю коли у мене відбирають право бути вільною у своїх діях. Тому я прийняла рішення щодо тебе.
- Яке рішення?
- Ти будеш мені лише заважати, тому вирішила, що я не буду звільняти тебе з пекла. Я самодостатня і не потребую нічиєї опіки, тим паче твоєї . Без тебе якось проживу. Шукай собі інших помічників, а мене ти більше не будеш турбувати. До цього я докладу максимальних зусиль.
- Сподіваюсь побачити тебе у пеклі поруч з собою і мені не буде так сумно.
Почувся голос Едварда:
- З ким ти спілкуєшся , Корі?
- Тобі здалося. Я начебто ні з ким не розмовляла. Може щось наспівувала. А ти напевно засумував без мене?
- Так я сумую без твоїх поцілунків, навіть у вісні.
- Ти мені також дуже потрібний. Обійми мене.
Корідад і Едвард розтанули у пристрасті своїх бажань. Ніч подарувала і відкрила незвичайну насолоду відчуттів . Едвард обіймаючи і цілуючи Корідад думав , що саме вона жінка його життя , такого він ще досі не відчував. Можливо це й не його почуття? Такі сильні , змішані зі страхом втратити своє кохання. Ніч під знаком любові змінилась іншим днем.
- Ми завжди будемо разом. Мені так добре з тобою, а в серці просто вирують почуття. Я не знав , що здатен відчувати. Буде шкода втратити тебе.
- Дивно, але ти мене так мало знаєш і хочеш бути зі мною?
- Так , а що в цьому дивного?
- Мені також добре з тобою, просто ми з тобою не в якомусь готелі, а у лісі далеко від усіх і усього.
- Байдуже де ми , головне поруч. Ти кажеш, що я тебе не знаю, але мені здалося, що ми вже вічність знайомі. У мене до тебе одне питання, чи завжди ти жила у цьому лісі? Хоча на дикунку ти не схожа.
- Колись я жила з родиною у місті, але моя душа прагнула усамітнення і тому я тут.
- І мабуть стала німфою цього лісу?
- Можливо… А ще мені стало самотньо , тому прикликала тебе. Тож ти у моєму полоні.
- Бути у полоні прекрасної німфи – це чудово.
********************
Крісті повернулась з-за кордону і Елізабет одразу звернулась до неї за допомогою, запросивши її в гості. Мати не знала де її син та що з ним коїться. Едвард так не очікувано для всіх кудись поїхав , але не сказав куди саме. Елізабет переживала й не знала , що думати. Крісті також відчула лихе, бо швидко покінчила зі справами і повернулась туди, де вона справді потрібна .
- Можливо я даремно панікую , тільки чомусь моєму материнському серцю неспокійно. Чомусь мій син кудись поїхав не сказавши ні слова. Тільки сказав, що його кличе якась дівчина. Звичайно він має право на особисте життя. Мене лише здивувала його поведінка. Останнім часом Едвард поводить себе не так як завжди. Став грубим , на питання відповідав якось роздратовано. Щось тут не те. Я б хотіла знати, що так змінило мого сина ?
Крісті побачила ведіння і зблідла . Елізабет тривожно подивилась на неї.
- Що з тобою Крісті?
- Нічого особливого. Я маю іти . Згадала, що забула дещо зробити.
- Ти не хочеш засмучувати мене, тому не говориш правди. Ти щось побачила?
- Мій дар лише розвивається. Потрібно мати більшу інформацію щоб діяти, але я не відчуваю Едварда серед мертвих. Якщо я щось з'ясую, то обов'язково повідомлю і мені допоможуть в цьому вищі сили.
- Не приховуй нічого від мене, Крісті. Тримай будь ласка мене у курсі , бо я так не витримаю.
- Не варто хвилюватися, Елізабет. Я обіцяю допомогти, бо це моє призначення. Я піду, дякую за гостинність.
- Що ж , не затримуватиму вас. До побачення.
- До побачення Елізабет,- попрощалась Крісті.
Ведіння, що побачила Крісті, нічого хорошого не віщувало. Зрозуміло, що Ед знаходиться під владою темних сил. Дівчина з рудим волоссям проти волі тримає хлопця у лісі і збирається вбити його.
А в цьому випадку потрібно діяти швидко та з розумом. Тільки без вищих сил не обійтись . Читаючи молитву, що допомагає сконцентрувати свою енергію, Крісті відчула легенький вітерець і перед Крісті з'явилась молода жінка і промовила:
- Ти шукаєш допомоги і я відгукнулася, відчувши твій поклик. Мене звати Ернеста, а тебе напевно Крістіна.
- Ти не помилилась. Я не питатиму хто ти , бо знаю, що ти також володієш надзвичайними силами.
- Тобі потрібна допомога. Ти ж бачила дівчину з рудим волоссям і що твій друг під її владою. Звичайно йому загрожує смерть.
- Все це не секрет для мене, тільки я чомусь думаю, що тобі близька та дівчина з рудим волоссям.
- Так, вона моя сестра по матері. Її батько – демон вищого рівня , а моя мати відьма. Така суміш крові дуже небезпечна та вибухова.
- Це зрозуміло. Тільки, що їй потрібно від Едварда? Точно не кохання.
- Поки що Едвард лише іграшка в руках моєї сестри, але потім вона його планує вбити. Я передбачила, що ти вбиваєш мою сестру. Але я прошу лише нейтралізувати її .
- Тобто не карати зло ? Закрити очі на його діяння ?
- Я поясню. Моя мати помирає і її останньою волею побачити свою старшу доньку. Виконати її прохання покладено на мене, а я не можу проігнорувати останнє прохання матері.
- І що далі? Ми відпустимо цю рудоволосу фурію щоб вона робила лихо людям ? Тим паче моєму другові, сім'я якого і без неї зазнала багато нещасть. А твоя мати , як вона могла породити таке пекельне створіння? Хіба не знала чим це обернеться усьому людству? Чи сподівалась , що дитина породжена від демона зміниться на краще? Якщо так, то це маячня . Я хочу поговорити з твоєю матір'ю. Думаю, що у мене є цей час для того щоб прийняти рішення.
- Добре, якщо ти наполягаєш,- сказала Ернеста і спроектувала себе та Крісті до кімнати, де лежала старенька жінка.
- Мамо до нас гості. Крістін хоче поговорити з тобою.
- Я знала , що зустрінусь з тобою Крісті. Підійди ближче, бо я не бачу тебе , лише чула, що говорять у наших колах. Ти здібна, - стара говорила з латино – американським акцентом .- Моє ім'я Соледат Моарес. З моєю молодшою дочкою ти вже напевно познайомилась.
- Ви дуже слабкі. Можливо я зможу підтримати вас енергетично. Тільки ви чомусь не боретесь за життя.
- Не витрачай даремно свої сили . Я все одно однією ногою стою на тому світі. Ернеста мене підтримує магією, щоб я не померла раніше, ніж побачу Корідад. Моє життя ніщо , якщо я не приношу користі. Це раніше я мала сили допомагати людям. А зараз поруч немає батька Ернестіти, що завжди підтримував мене, тож і сенсу в моєму житті немає.
- А який сенс був народжувати від демона?
- Коли я відчула, що вагітна, то скоріше зраділа ніж розчарувалась. Якось так сталося, що я була зваблена демоном . Знала, що все одно щастя з ним не зазнаю , але народила дівчинку , сподіваючись , що вона буде вихована у традиціях мого роду. Я просто не змогла її вбити . Вона все ж була частиною мене. Коли ти будеш матір'ю, то зрозумієш мене. Можливо я поступила аморально, а можливо як справжня мати. Нехай мене судять небеса.
- Як звали батька Корідад? – запитала Крісті.
- Мальдігард. А тепер я знаю , що він у пеклі.
- Бо моя мати його туди його відправила. Але й ви мали змогу раніше його туди відправити щоб він не пускав коріння зла та розпусти, - з докором сказала Крісті.
- Не змогла, бо він став батьком моєї дочки, а раніше не могла , бо кохала його проклятого , чи думала, що кохаю . Я побоялась , що Корідад , дізнавшись , зненавидить мене за те, що я вбила її батька. Все одно з Корідад у мене були важкі стосунки. Я віддавала їй любов , а вона їй була не потрібна. За що? - Соледад заплакала.
- Я не берусь вас судити. Не плачте. Заспокойтесь будь ласка. Я обіцяю, що ви побачите свою дочку. Ви маєте на це право, тільки я буду поруч в мить вашої розмови з дочкою.
- Добре. Виконай моє прохання і моя душа буде спокійною. Я маю зробити те , що раніше б не зробила.
****************
Тим часом Корідад розважалася з Едвардом, хоча дещо жорстоко.
- Мій котику,- звернулась Корідад до Едварда.-Я хочу погратися , але без тебе це неможливо. Підійди до мене.
Ед скорився і підійшов ближче. Після пристрасного поцілунку Корідад прив'язала його до дерева товстою мотузкою.
- Це твоя гра ? - запитав Едвард.
- Так, сподіваюсь тобі сподобається. Обіцяю незвичайні почуття. Ти тільки не напружуйся,- Корідад звідкись дістала ніж і Ед стрепенувся , бо не очікував в цій грі такого повороту. Він стурбовано запитав:
- Ти трохи лякаєш мене. Навіщо ніж?
- Ну що ти? Я не збираюсь тебе вбивати? Ще встигну, зайчику мій. Ніж мені потрібен для гострих відчуттів.
Корідад зробила неглибокий надріз на руці Едварда і пила кров, спостерігаючи, що її жертві це не дуже подобається, але від цього їй лише приємно. Лиходійка зробила багато надрізів на тілі Едварда , спостерігаючи як молода кров л 'ється , як вона струменить і наповняє бажанням випити її, наче вино. Це видовище жахає, якщо спостерігати за ним .
Ед відчував біль та не належав собі у цю мить гри. Дияволиця повністю зв'язала його волю і володіла ним як їй хотілося. Та на якусь мить Едвард, наче прокинувся від сну і відштовхнув Корідад, немов сама душа почала боротьбу зі злом. Але тут демониця не розгубилася і знову закувала його стан боротьби у кайдани злих чар щоб жертва не пручалась зайвий раз та повністю підкорялась її волі. Тільки у мить просвітління Ед ставив багато питань:
- Чому я тут? Як боляче. Відчуваю тут себе недобре. Чому я постійно кажу, що кохаю тебе? Ти забираєш мої сили, а я не можу протистояти тобі. Я закоханий в іншу, а ти мій поганий сон. Скільки ще мені мучитись? Невже я так сильно завинив перед тобою, зле створіння, що ти п'єш мою кров?
- Багато непотрібних слів. Тільки від мене залежить твоє життя чи твоя смерть. Ти, хлопче, лише моя іграшка. Мені байдуже, що ти закоханий у іншу дівчину, бо це твої проблеми. Мене влаштовує твоя пристрасть, твоє молоде тіло. Тому ти ще живий, а далі я подумаю що з тобою робити. Не думай ні про що , бо твій сон тебе заспокоїть. Тобі потрібен сон і сили щоб ти був спроможний і надалі бути мені цікавим.
**************************
- Знаєш, а я все ж не розумію навіщо твоїй сестрі Едвард? Що їй від нього потрібно? - замислилась Крісті розмовляючи з Ернестом і раптово у домі новоспечених друзів помітила дошку з буквами, що називається спіритичною.- У мене така ж є , можна подивитися поближче?
- Чому ні , почувайся як дома. А я поки підготую усе, що потрібно для зілля.
Коли Крісті доторкнулась до стрілки спіритичної дошки, то вона одразу почала рухатись. Спостерігаючи за стрілкою Крісті прочитала слова « знайди скриньку , що таїть велику силу».
- Що це? - здивувалась Крісті, а стрілка знову почала рухатись.
Тепер Крісті прочитала « Скринька в руках зла».
- Яка ще скринька? – ще більше накопичувалось питань.
- Ти щось говорила? – запитала Ернеста , почувши як Крісті щось говорить.
- Я? Просто твоя спіритична дошка показує слова і мені якось не по собі. Все не можу розібратися, про що йде мова. Спіритична дошка , хоче сказати про скриньку, що таїть велику силу і зараз вона у злих руках.
- Спитай дошку ще про щось.
- Добре. Тоді у мене є питання. Як нам знайти цю скриньку?
«Знайдеш у лісі, де зараз твій друг».
- Отже вона у Корідад,- зробила висновок Ернеста.
Крісті закрила очі і побачила ведіння , що відчинило двері невідомості. Скринька з трояндою не була важливою, важливо її вміст, так званий подарунок Індігарда Елізабет . Елізабет звичайно користувалась цим подарунком, тому виглядала дуже молодо без медичного втручання . Хто б не скористався можливістю бути вічно молодим і мати шанс жити вічно? Навіть страх перед Богом нікого б не зупинив , хіба що глибоко віруючу людину, яка живе по Його ж законам, не бажаючи з Ним зрівнятися.
- Елізабет – мати Едварда , Господи , що вона накоїла?- збентежено проговорила Крісті . – Вона не розуміла як для неї це небезпечно , не говорячи вже про те, що і вся її сім'я наражалася на небезпеку. Думаю, що через Елізабет мало не загинула дочка Ніка, а зараз і Ед в небезпеці.
- Тепер все зрозуміло. Ще я знаю , що моя сестра встановила контакт зі своїм батьком, а той багато цікавого розповів про винахід Індігарда. За допомогою нього, Корідад може визволити свого батька з пекла, та й взагалі звільнить все пекло від нечісті. Це стане глобальною проблемою , бо пекельні створіння заселять планету Земля і будуть панувати над людьми. Зло буде панувати і тоді можна назвати це кінцем світу .
- Думаю Елізабет не розуміла усієї небезпеки цього подарунку , а твоя сестра – демониця просто використала Едварда, як кур'єра і продовжує використовувати . Вона небезпечна, але поки що не збирається його вбивати. Я це відчуваю, тільки в будь - яку мить вона може змінити свою думку і вбити Едварда. Потрібно діяти і негайно.
- Перш ніж діяти ти маєш знати, що у ліс , де зараз Корідад і Едвард існує отвір у пекло. Таких отворів всього два. Та Корідад напевно подумала, що містичність лісу допоможе збільшити сили, адже в цьому лісі жив Індігард, який створив це могутнє зілля.
- А у нас також є зілля , що нейтралізує твою злобну сестричку. Можемо вирушати . План дій у нас також готовий. Крім себе будемо покладатися ще на невидимих покровителів.
- Через кілька секунд ми можемо потрапити у цей містичний ліс, - сказала Ернеста.
- Добре, але дзвонить телефон. Можливо щось важливе?
Дзвонила Елізабет і стурбованим голосом питала про те, чи нічого невідомо про її сина.
- Едвард скоро повернеться додому. Я зараз усе для цього роблю. Ох, якби не користувалися цим подарунком , напевно не було проблем, - докірливо промовила Крісті .
- Про що ти Крісті?
- Зараз мені слід іти , тому поговоримо потім .Вірте у мій успіх. Я потім усе вам поясню.
- Розумію, тоді бережи тебе Господь.
- До скорої зустрічі.
- Це дзвонила Елізабет ? – запитала Ернеста, коли Крісті відключила мобільний телефон.
- Так і дещо невчасно.
- Вона турбується за свого сина .Я розумію її. Знала б вона на скільки винна в тому, що Едвард зараз знаходиться у полоні злих сил і через неї йому загрожує смерть.
- Ти права, Ернесто, є велика частка її провини, але , сподіваюсь, все стане на свої місця, або я не дочка Рубіни.
**********
Друг Корідад , Зольдер навістив її у лісі.
- Бачу ти знайшла собі іграшку. А могла зайнятися більш серйозними справами.
- Що ти тут робиш Зольдере? Хіба я тебе кликала ?
- Не розумію , чому цей хлопець ще живий, адже ти отримала те що хотіла . Закінчуй з цим шмаркачем і тоді я покажу тобі справжню гру змішану з реальністю. Обіцяю, що це буде незабутньо.
- Годі , я вже награлася з тобою, аж гидко згадувати, коли на тебе дивлюся.
- Ти на мене ще злишся через те, що я просто розмовляв з дівчиною ?
- Ревнощі тут не до чого. Ти вкрав мій рецепт зілля , що перетворює будь – яку істоту на гранітну статую.
- Я лише позичив у тебе для справи. Ти така здібна, але свій потенціал витрачаєш на дурні ігри з людиною. Тобі потрібно переходити на інший рівень.
- Ти ж не просто так завітав до мене? Невже для того щоб повчати ? Говори прямо, що тобі потрібно.
- Тільки вправити твої мізки у твою нерозумну голівку. Ти займаєшся пустою справою, а могла вже сидіти на троні. Я можу допомогти тобі .
- Не потребую я твоєї допомоги. Яка з тебе користь?
- Невже ніякої? І ти знаєш , що робити з тим , що отримала від коханця?
- Про що ти? – зробила здивований вигляд Корідад
- Точно не про ваші любощі . Я хочу сказати про скриньку з могутнім зіллям. Сподіваюсь, ти розумієш чим володієш ? І не тільки я про це знаю.
- Чим я володію , то належить мені. Нехай хтось спробує у мене це відібрати – дізнаються про мій гнів. До речі, ти мене також дратуєш. Твій візит без запрошення недоречний. Я не чекала гостей і тому зникни туди звідки з'явився.
- Навіщо так грубо? Я прийшов попередити тебе про наслідки, що чекають на тебе. Уявляю , як інші демони відбирають у тебе винахід твого брата і невідомо як скористаються ним . Ти сама здатна ним скористатись . За допомогою цього зілля ти зможеш відкрити ворота пекла і звільнити усе зло, тоді настане час величної влади темряви. Закінчиться одвічна боротьба добра і зла. Зло нарешті переможе . Ніхто не заважатиме тобі робити все, що ти хочеш. Ці мерзенні люди стануть твоїми рабами. Захочеш - знищиш їх усіх. Тільки зараз у тебе немає такої влади , бо тобі ніколи займатися більш значущими справами . Ігри з цим хлопчиськом набагато важливіші за усе на світі.
- Я вислухала тебе і все обдумаю. Залиш мене з моїми думками.
- Якщо надумаєш діяти , то дій негайно. У тебе не так багато часу. У спину дихає небезпека. Вона дуже близько. Бачиш ,і я знаю чим ти володієш , тож знатимуть інші , кому це насправді цікаво, - після цього демон на ім'я Зольдер зник.
Зілля, що створив Індігард дуже могутнє. Якщо людина прагне жити вічно і бути вічно молодою, тоді воно для неї. І для демонів це зілля буде корисним щоб збільшити свої сили. Найнебезпечніше те , що змішане з демонською кров'ю, зілля може відкрити пекельну браму, а це найгірше. Аналог таємниці вічного життя та необмеженої могутності охороняється янголом у небесному сховищі.
Корідад вже вирішила вбити Едварда , бо він все одно здавався їй слабким і жалюгідним . Тільки вона не змогла цього зробити, оскільки їй завадили. З'явились Ернеста та Крісті.
- Стій , Корідад, а то пошкодуєш, - грізно промовила Ернеста.
- Невже ти мені завадиш , сестро?
- Якщо не вона , тоді я тобі стану на заваді, - сказала Крісті і відразу кинула у демоницю нейтралізуюче зілля.
Корідад впала додолу , наче знепритомніла. Едвард був не в найкращому стані : змучений , виснажений , не здатний боротися за життя.
Його тіло кровоточило і він здавалося був непритомним , але живим. Видно , що Корідад добре з нього знущалась.
- Я присягаюся , що вбила б твою сестру одразу , якби не прохання твоєї матері ,- з гнівом у голосі сказала Крістін, коли побачила Едварда.
- Я допоможу тобі зцілити твого друга . Ось візьми порошок. Він відразу загоїть його рани і приведе до тями .
- Дякую Ернеста, а я допоможу йому відновити сили.
Едвард прийшов до тями , але погано розумів , чому він тут знаходиться, в цьому лісі. Він все пам'ятав і це призвело до шоку. Дивувало його те, що він відчував сильні почуття до Корідад , хоча не знав її. Це не його почуття , а почуття Індігарда до Елізабет залишили свою енергію в містичному лісі та передалися Едвардові. Зібравшись з силами він згадав , де Корідад сховала скриньку . Забравши цю злощасну скриньку з зіллям , Ернеста перенесла усіх до кімнати , де лежала її хвора мати.
Коли Корідад опритомніла , до неї заговорила Соледат:
- Що ти коїш , доню ?
- Чому я тут? – здивовано запитала Корідад і її чорні очі блиснули гнівом та здивуванням .
- Скільки злості в твоїх очах. Я не хотіла щоб ти була такою . Я так боялася цього.
- Ти хотіла, мамо, щоб я стала янголом , коли в мене батько злий демон.
- Я просто не змогла вбити тебе . Мій материнський інстинкт був сильнішим за мій розум. Ти запитала чому ти тут? Тому , що я хотіла тебе бачити.
- Дивно, я здивована цим і мені це не подабається, бо я нікого не хочу бачити зі своєї сімейки святош. Я завжди почувалася зайвою у своїй родині. А ще ти народила сестричку від вітчима священика, який брався мене повчати. Ти знала , що я інша . Моя сутність допомагала відокремитись від вас , жити іншим життям, вільним та нестримним .
- Тоді тобі буде приємно бачити як я помираю. Тільки моїм останнім бажанням було побачити тебе. Хто б ти не була, але ти моя дочка .
- Якщо думаєш мене розчулити , то знай, що мені байдужий твій стан. Я не здатна на розчулення. Хіба ти цього не знала ?
Соледад почувши ці слова змінилась в обличчі. Вона декілька секунд дивилась на свою дочку докірливим поглядом. Потім піднялась з ліжка і прошепотіла:
- Я це знала , тому виправляю свою помилку, - Соледат встромила у груди своєї дочки ніж окроплений зіллям для знищення демонів.
Корідад перетворилася на попіл.
Соледад ще довго плакатиме та не на мить не засумнівається в правильності свого вчинка. А Крістін прощаючись сказала :
- Ви правильно вчинили. Розумію як вам зараз нелегко . Тільки ваша дочка – це зло , яке не тільки вам , але й іншим людям принесла чимало нещасть. – Нам з Едвардом час повертатися додому. Напевно його батьки хвилюються. Зичу вам усього найкращого і думаю , що ми не останній раз бачимось.
- Бувайте Едвард і Крістін , - після обміну контактами сказала Ернеста.- Бережіть себе .
- Дякую, і ти себе бережи.
***********************
Елізабет, коли побачила свого сина дуже зраділа і міцно обійняла його. Ерік також не стояв осторонь і обійняв сина. Вероніка з порогу кинулась на шию брата, бо вже три тижні його не бачила.
- Тепер я знаю чому так добре бути вдома. Я так винен перед тобою, мамо.
- Чому сину? Ти живий , здоровий і це головне .
- Пам'ятаю як я грубо з тобою та й з батьком розмовляв останнього разу, тільки це не я був і не мої слова до тебе лунали.
- Звичайно. Я знаю, що ти не такий. Ти навмисне нікого не образиш. Найкращого сина годі бажати. Я зовсім не ображена , бо все розумію .
- Можна вас на декілька слів, - попросила Крістін Елізабет, даючи зрозуміти , що розмова буде приватною.
- Звичайно я саме хотіла розпитати , як і що сталося з Едвардом.
- Я все розповім , та спершу дещо покажу. Напевно це ваша річ? – Крістін розгорнула тканину і показала скриньку.
- Так, але я не розумію чому вона в тебе?
- Ця скринька – джерело нещасть вашої родини. Мені відомо, що колись Індігард зробив вам цей подарунок, звісно йдеться не про скриньку , а про її вміст . Користуючись подарунком , ви несвідомо наражали на небезпеку своїх дітей…- Крісті в деталях розповіла, як Вероніка мало не загинула і як Едвард потрапив під владу зла і також міг загинути .
- Я, напевно, не розуміла , що користуючись подарунком Індігарда, наражаю усю сім'ю на небезпеку. Що я накоїла ?
- Вас можна зрозуміти . Хто б не хотів бути вічно вродливим і жити вічно? Тільки ви тепер цим не скористаєтесь , та ніхто з людей чи інших істот цим не скористаються , бо я знищу його за усіма чаклунськими правилами. Цим я зніму прокляття , що висить над родиною. Ще не час розкривати правду людям про секрет вічності. Люди ще до цього не готові. А спокушатись не варто, бо за цим стоїть покарання від вищих сил.
- Так , Крісті . Така спокуса виявилась отрутою для життя. Але я вже не буду так добре виглядати як зараз,- сумно сказала Елізабет.
- Вас люблять такою, яка ви у душі. Немає нічого кращого старіти з коханою людиною, бачити у дітях і онуках своє продовження.
- Ти маєш рацію. Ти дуже мудра , як на свій вік. Будь щасливою і Рубіна буде радіти з цього вже на небі.
- Моє щастя в тому, щоб люди були навколо щасливими . Я зрозуміла своє призначення на цій Землі. А колись не розуміла своєї матері , яка багато часу віддавала людям , які потребували її допомоги.
Далі був День народження Едварда , де усі веселились ,танцювали,вітали іменинника. Ед поруч з Крісті почувався щасливим. Вони , здавалося, так підходять одне одному. У цей день Едвард і Крісті зізналися одне одному у своїх почуттях .
- Ми з тобою багато чого пережили , - сказав Едвард Крісті.
- Так , - погодилась Крісті , - але не дарма . Все добре закінчилося .
- Ти стала янголом охоронцем для нашої родини , яким була Рубіна. Без тебе буде тяжко . Не відлітай , бо ти мені дуже потрібна .
- Все погане позаду , а попереду тільки усе найкраще .
- Сподіваюсь . Тільки фінал цієї історії має бути красивим . Я хочу сказати , що ти мені не байдужа . Я зрозумів , що кохаю тебе і завжди хочу бути поруч .
- Едварде , я ….,- Крісті не договорила , бо її поцілував Едвард.
Їх об'єднала чудова ніч кохання. Та на ранок Едвард прокинувся один у ліжку. На подушці лежала записка такого змісту : « Нажаль це наша остання ніч проведена разом. Я не можу бути твоєю, бо собі не належу. Мене по життю веде моє призначення. Забудь, не шукай і пробач мене».
