2 частина
Старший син Еріка і Елізабет, готувався до найщасливішого дня у своєму житті. Едвард збирався одружитися з Кетрін Мілс, в яку був закоханий ще зі школи. Його мрія нарешті здійснилася, хоча здійснити її було не так вже й легко.
Кетрін була найгарнішою дівчиною у школі, тобто популярною , ще й добре вчилася і мала музикальні здібності: вміла гарно співати і грала на піаніно. Та найбільший талант у неї був грати по струнах багатьох сердець більшості хлопців у школі. Едвард не одразу став рицарем її серця, бо дівчина тривалий час зустрічалась з Кларком Шумарсом, що був другом Едварда. Але Кетрін обірвала стосунки з Кларком через його постійні безпричинні ревнощі. Справа в тому, що серед друзів милої Кет були не тільки дівчата ще й хлопці. Розмови дівчини з «чоловічим родом» дратувало Кларка і він неодноразово влаштовував сцени ревнощів. Згодом це почало дратувати Кетрін,через що виникали конфлікти, які і привели до розриву. А через місяць «незадоволеного Отелло» доля перекинула у іншу країну і поставила жирну крапку у відносинах між Кларком і Кетрін.
У Едварда з'явився шанс завоювати серце красуні і він використав його як найкраще, щоправда легко не було. Довгий час Кетрін не хотіла сприймати Едварда , як свого хлопця , і лише один вчинок допоміг зрозуміти дівчині, що її друг вартий кохання. Ед врятував дівчину від надокучливого прихильника, що погрожував дівчині . Без бійки не обійшлось. Едвардові також дісталось, але і він у боргу не залишився і проявив себе як справжній чоловік. Зрештою воно того варте, бо Кетрін стала його дівчиною. Тільки щастя довго не тривало, оскільки Кетрін почала навчатися закордоном. На канікулах Кет мала можливість побачити свого коханого.
Нарешті вона закінчила вищу освіту , отримала диплом дизайнера та повернулась до рідного міста. Одразу отримала пропозицію руки і серця від Едварда та погодилась стати його дружиною. Щоправда її батьки просили дочку щоб та не поспішала , але ж хто слухав? Наречені вважали себе дорослими і здатними самим приймати рішення. Обом було по двадцять чотири.
Час розлуки з коханою Едвардові здавався вічністю та напевно скріпив їхні відносини . За відсутності Кетрін симпатичний хлопець також навчався і не дозволяв собі навіть глянути на інших дівчат, хоча претенденток відбити у Кет хлопця було багато. Невідомо чи Кетрін зберігала таку ж вірність Едвардові ? Та він і повірити б не зміг, що його кохана десь і з кимось його зраджує. Але…
Настав день весілля. Цей день був хмарний й вітер не вщухав. Та саме цей день має пов'язати двох закоханих, незважаючи ні на які погодні умови. Варто було б звернути увагу на погоду , бо вона також може допомогти або навпаки знищити усе навкруги. Існує повір'я , що , коли сяє сонце у день весілля, то воно сяятиме усе життя закоханим, зігріватиме їх серця коханням .
Коли Едвард одягав весільний фрак і зав'язував краватку перед дзеркалом у двері постукали:
- Так , так . Заходьте.
- Добрий день. Я листоноша. Мені сказали , що вас можна тут знайти. Я особисто маю передати вам цей конверт. Поставте ось тут свій підпис.
- Добре, але чому на конвертові не має зворотної адреси?
- Моя справа полягає в тому щоб я передав конверт. Видно той хто написав вам листа хоче бути невідомим.
- Напевно. Що ж дякую . Почекайте я дам чайові.
- Не варто. Все оплачено. Лише хочу поздоровити вас з весіллям і побажати щастя. Це ж ви наречений?
- Так. Дякую .
Коли листоноша пішов, Едвард не став вагатися і відкрив великий конверт. Те , що було в ньому вразило , збентежило і розчарувало Еда. Такого він точно не очікував. У конверті були фотографії оголеної нареченої , що була у ліжку з якимось чоловіком. Ще кілька фотографій, де його Кет з цим же чоловіком у басейні цілується і посміхається, дивлячись на свого коханця. Едвард відмовлявся вірити своїм очам. У голові промайнула думка . Хтось хотів недобре пошуткувати і напевно заздрить закоханій парі, що хоче назавжди поєднати свої життя одне з одним. Тому вирішив підготувати такий незвичний подарунок . У власному комп ' ютері була програма, що розпізнає фотомонтаж. Едвард раніше захоплювався фотографією, але так не зміг своє захоплення пов'язати зі своєю професією. Великою прикрістю для Едварда стала інформація, що фотографії справжні, а повторна перевірка підтвердила її. Саме в цю мить хлопець згадав, що не так вже давно його сестра Вероніка розповідала , що бачила фотографії, звичайно не на стільки відверті, де Кетрін обіймає гарний чоловік. Кет відрекомендувала красунчика як свого знайомого. Тоді Ед , засліплений коханням не став звертати на це увагу. Серед друзів у нього також є чимало дівчат. Тим паче він дуже довіряв Кетрін і знав як вона відноситься до ревнивців.
Можливо ці фотографії являються попередженням вищих сил ? В цьому треба розібратися. Едвард негайно захотів побачитися з Кетрін, незважаючи ні на які погані прикмети. І попросив у неї пояснення .
- Звідки вони у тебе? – запитала Кетрін.
- Це не важливо . Важливо те, що це не фотомонтаж. Можеш мені повірити, бо я в цьому розбираюсь.
- Хтось хоче щоб весілля не відбулося , тому компрометує мене в твоїх очах.
- Скажи правду, ти кохаєш цього чоловіка, що на фотографії, тільки не кажи , що не знаєш його, бо не повірю ?
- Не кохаю. Це мій хороший друг і все.
- І все?! Дивлячись на фотографії я б так не сказав.
- Я насправді кохаю тільки тебе, а ці безглузді фотографії ні про що не говорять. Вони не можуть перекреслити все те добре , що між нами було. Безглуздо мене ревнувати до фотографій.
- Ти сама все перекреслила. Cама себе компрометуєш . Я не зможу як раніше тобі довіряти. А в шлюбі довіра найголовніше. В твоїх очах я бачу , що ти ще не готова вийти заміж. Ти ніколи серйозно не ставилась до наших стосунків. Мені прикро, але від тебе тхне брудом, а я не хочу забруднитися. Весілля не буде! Навіщо ти взагалі погодилась бути моєю дружиною?
- Ти остаточно все вирішив ? Подумай , Едварде . Щоб там не було , важливо що зараз у нас весілля . А ти все псуєш .
- Це ти все зіпсувала . Не потрібна мені така дружина . І все таки, мені цікаво, у тебе щось було з цим типом на фото?
Кетрін не відповіла на питання . Лише прикрила долонями своє лице, а Едвард вибіг з кімнати і оголосив всім що весілля не буде, не назвавши причини, бо не хотів зайвих розмов.
Розмови звичайно будуть, бо усі, крім Едварда , знали , що Кетрін не зовсім хороша дівчина і йому не пара. Тільки тепер він це зрозумів - добре , що не так пізно.
Едвард декілька тижнів не міг прийти до тями. Його серце було розбите, думки розкидані. За що він не брався, все падало з рук. Тільки час лікує. Час допоміг Едвардові прийти до тями. Врешті – решт , що не робиться – все на краще. Видно так мало бути, бо це доля. Не пізно почати усе з чистого листа, коли сердечні рани остаточно затягнуться. Думаючи про це , Едвард не знав , через які випробування треба йому пройти , щоб бути щасливим .
* * * * * * * * * * * * * * *
Дивний сон , що повторювався кожну ніч , здивував Еда і посіяв у душі неспокій. У вісні хлопець бачив силует дівчини. Вона ховається за прозорою тканиною, і роздивитися риси обличчя, навіть колір шкіри, було важко. Все наче залите червоним кольором. Ця дівчина знала його ім'я і розмовляла з ним. Едвард чітко чув її слова : « Знайди дерев'яну скриньку з малюнком троянди. В ній моє спасіння, моє життя. Вона знаходиться у кімнаті твоєї матері. Знайди скриньку, благаю тебе ».
Ед остаточно розгубився , але про свій сон нікому не розповідав. Гадав, що він не такий важливий щоб обговорювати його з кимось. Але і наступної ночі усе повторилось. Голос дівчини жалібніше почав благати Едварда знайти якусь скриньку. На запитання: «Хто ти?»- Едвард так і не отримав відповіді.
Сонячні промені розбудили хлопця, а він наче не спав. Він був втомлений і виснажений, немов цілу ніч працював.
« Що за маячня ? Яка скринька? І цей голос, що благає про допомогу?» - досі лунає в його вухах .
Едвард начебто піддався на благання і дочекавшись , коли усі підуть, пішов до кімнати батьків. Він одразу почав шукати скриньку в надії, що голос перестане вночі турбувати його та доводити до божевілля. Раптом не очікувано повернулась мати , бо забула парасольку. На вулиці ішов дощ.
Спочатку Елізабет просто спостерігала за сином і зрозуміла, що він щось шукає, не помітивши її присутності.
- Ти щось загубив у моїй кімнаті? – запитала Елізабет у сина.
- Я шукаю фотографії мого дитинства.
- Чому ж у мене не запитав? Зараз ти схожий на злодія, якого застукали на гарячому. Ти ніколи раніше не дозволяв собі такого. У тебе є своя кімната, а я не люблю, коли в моїх речах нишпорять без дозволу. Тим паче фотографії знаходяться у батьковому кабінеті.
- Думав декілька ти зберігаєш у своїй кімнаті.
- Бачу ти щось приховуєш . Невже вони так тобі потрібні? Коли говориш не правду, я це помічаю.
- Невже? Але що я можу приховувати і навіщо мені брехати?
- Сподіваюсь ти мені розкажеш.
- А ти схожа на поліцейського, що допитує злочинця. У тебе зморшки на обличчі з'являються, коли ти така серйозна.
- Я хотіла дізнатися істинну причину твого візиту до моєї кімнати. Сподіваюсь отримати чітку відповідь і поясни, навіщо тобі ці фотографії ?
- Я все тобі сказав , матусю. Зараз я поспішаю. Розумієш я пообіцяв другові зустрітися з ним. Це дуже важливо. Ми потім поговоримо і я все тобі розповім .
Едвардові вдалося уникнути серйозної розмови з матір'ю. Він не хотів говорити їй правди, а брехати він справді не вміє. Та Елізабет відчула щось недобре. Тільки ніяк не могла зрозуміти , що саме її турбує. І чому так щемить серце?
Ед поцілував матір і швидко вийшов з дому. Він вирішив завітати до Рубіни, що являється «янголом – охоронцем у його сім'ї по сумісництву». Елізабет постійно спілкується з Рубіною , звертається до неї за порадою. Ерік також поважає її і підтримує з нею хороші стосунки. Усі свята не проходять без Рубіни, бо вона важлива і бажана гостя в домі . Батьки Едварда часто згадували , як Рубіна врятувала їхнє щастя. Ед знав , що Рубіна врятувала життя матері, але були опущені містичні подробиці справи.
Хлопець знав , що рятівниця володіє надзвичайним даром і допомагає людям. Саме користуючись цим даром вона змогла розшукати матір, бо її викрав чоловік, що без тями був в неї закоханий. Таку версію розповіли йому батьки щоб не травмувати психіку сина жахливими подробицями минулого. Зараз Едвард хотів розповісти Рубіні про свій дивний сон, що повторюється кожну ніч і про свої відчуття. На його думку вона може йому допомогти або щось порадити, оскільки він став трохи нервовим і через це багато проблем. Постукавши у двері, Едвард не очікував побачити Крісті, яку не бачив цілих п'ять років.
У Рубіни була дочка лише на три роки старша за Едварда. Будучи дітьми Едвард та Крісті непогано ладнали, а в підлітковому віці стали одне для одного друзями. Тільки у Рубіни щось не заладналось з дочкою. Мати і донька віддалились одне від одного через кохання Крісті .
- Крісті це ти? Не очікував тебе побачити. Але дуже радий тебе бачити, - Едвард по – дружньому обійняв дівчину .
- Привіт , Едварде, заходь у дім. Ти напевно здивований , що я повернулась з -за кордону? Насправді я не збиралась приїжджати, бо там,де я жила у мене є непогана робота, коло друзів. Я дізналась , що моя мати захворіла і зараз лежить у лікарні.
- Рубіна захворіла? – перепитав Едвард
- Так .
- Це дуже погана звістка. Скажи чим я можу допомогти? І яка в неї хвороба.
- Лікарі нічого конкретного не говорять. Лише те , що її енергетичний рівень дуже слабкий. Я здогадуюсь про причину втрати сил. Вона допомагала людям. Її химерні справи не довели її до добра.
- Те , що ти називаєш химерними справами – це добро , що вона несла людям. Моя сім'я вдячна їй за допомогу. Адже вона володіє незвичайними вміннями, що допомагали багатьом людям. Твоя мати чудова людина , і це підтверджують її вчинки. Напевно це її життєве призначення .
- Ти б бачив її у лікарні. Вона так змінилась. Коли я її побачила, то не змога стримати сліз. Я так боюсь втратити її, не сказавши найголовнішого. Тільки була б можливість це зробити. Усе виправити, те , що я накоїла. Мати була права в усьому . Я дуже винна перед нею,- сльози потекли по щоках дівчини .
Ед обійняв її і втішаючи промовив:
- Все ще буде добре. У тебе буде безліч можливостей сказати Рубіні те, що ти хотіла. Вона ж відчуває твою підтримку і турботу . Це надасть їй сил у боротьбі за життя.
- Дуже сподіваюсь на це. Зараз я збираюсь до неї у лікарню. Ти міг нікого не застати у будинку.
- Я з тобою. Мені хочеться її побачити.
- Добре їдьмо . Я вже зібрала необхідні речі. Ще встигнемо на автобус.
- Поїдемо на моїй машині. Так швидше .
Рубіну не впізнати. Вона лежала непорушно, без свідомості , підключена до приборів. Де та жива і весела Рубіна у самому розквіті? Час дуже змінив жінку і сивина пробивалась на голові , говорячи про прихід старості. Рубіна принципово не фарбувала волосся. Сивина говорить про зрілість людини та ,звичайно ,про її мудрість. Але не тільки сивина робила старшою Рубіну. Дуже бліде обличчя не виявляло ознак життя , неначе непорушний гіпс , і тільки прибори показували, що хрещена Едварда ще жива.
Едвардове обличчя говорило про сум, який він відчув , коли побачив Рубіну. Серце краялось, адже Рубіна не чужа людина . Важко було повірити своїм очам, ще важче впізнати . Яка ж хвороба могла так змінити хорошу жінку? Не так давно вона була у рідному для Едварда домі . Ознак того, що Рубіна хворіла, не було. Здавалося, ніякі хвороби не страшні Рубіні, та виявилось , що від неї ніхто не застрахований…
- Стан вашої матері можна вважати стабільним,- сказав лікар.
- Вона не приходила до тями на час моєї відсутності? – запитала Крісті.
- Ні . Такого не спостерігалось.
- Скажіть, може рідкісні ліки потрібні? – запитав Едвард стурбованим голосом.
- Слушне запитання юначе. Про це я збираюсь поговорити. Тільки ходімо до мого кабінету. Там нам буде зручніше говорити. Отже дійсно потрібні рідкісні ліки. Я виписав рецепт, але їх не знайти у звичайній аптеці. Але ці ліки не скажу, що повністю зцілять вашу родичку, але підвищать імунітет а також фізичний тонус. Вони не мають протипоказань і виготовлені на рослинній основі. Маєте знайти їх за три дні.
- Я дістану їх ,- впевнено сказав Едвард,- чого б мені це не коштувало.
- Бажаю вам удачі. А вам, дівчино, пощастило з чоловіком. Ви хороша пара.
- Невже? Але ми не пара, лише друзі. До того ж я не заміжня.
- Пробачте я помилився, та чомусь був впевнений у своїх словах.
- Буває. Тільки зараз я маю поспішати. У мене є знайомий фармацевт. Було й таке, що я звертався до нього за допомогою, бо хворіла матір і він дістав рідкісні ліки.
- Я поїду з тобою, - сказала Крісті , беручи Едварда за руку.
- Не обов'язково. Ти б краще відпочила, поїхала додому. Я б тебе підвіз.
- Так , Крісті, їдьте додому, відпочиньте. Вам потрібно накопичувати сили , а завтра приїдете провідати матір . Якщо якісь зміни я особисто вас повідомлю. Бачу як ви кілька ночей і днів не відходити від материного ліжка. Так недалеко стати нашою пацієнткою, - підтримав Едварда лікар.
- Я добре себе почуваю. Тим паче я була вдома і взяла необхідні речі для неї і для себе. Я не прагну комфорту. Хочу бути поруч , коли мати прийде до тями. Не вмовляйте мене і якщо я не їду з тобою, Едварде, то краще буду поруч з нею.
- Як знаєте . Я б не радив так перенапружуватись. Цим ви матері не допоможете,- сказав лікар і пішов у справах до інших пацієнтів.
- Що ж , Крісті, бачу тебе ніхто не переконає.
- Навіщо, Едварде? Не треба. Краще візьми мій номер телефона. Так ми не втратимо зв'язок .
- Добре. Я подзвоню , коли матиму інформацію. Будь певна , я зроблю все , щоб дістати ці ліки. Навіть неможливе.
- Матиму надію.
* * * * * * * * * * *
Коли Едвард попрощався з Крісті, то відразу поїхав до свого знайомого Ніколаса. Щоправда зараз стосунки з Ніком стали не такими тісними, бо зайнятість одного та іншого заважає повноцінно спілкуватись. Можлива причина в іншому? Та до кого ж звернутися, як не до Ніколаса Ламдерса, що знався на ліках і знав де дістати найрідкісніші.
- Заходь Едварде. Я дуже радий зустрічі. Можу я дізнатися причину твого візиту?
- Давно ми не бачились, Ніколасе. Ти от по світу подорожуєш. Я також зайнятий . Хотів тебе побачити, але це не основна причина мого візиту.
- Я здогадався. Потрібні рідкісні ліки?
- Ти мене розкусив. Ось рецепт. Можеш дістати?
- Нічого неможливого не існує. Щоправда ці ліки дуже дорогі і обійдуться тобі недешево. Оскільки знаходяться не у моїх складах. Мій друг, також фармацевт , може їх виготовити, бо має усі необхідні інгредієнти.
- Що представляють ці ліки і чому вони такі рідкісні, як казав лікар?
- Вони зроблені на рослинній основі – ніякої хімії в них немає, що суттєво. Ці ліки дуже дієві, укріплюють ослаблений організм, позитивно впливають на всі органи, а рідкісні, бо одна рослина , що входить до цього складу, росте в Тібеті, ще й у малій кількості.
- Головне щоб допомогли .
- Щось з рідними? – запитав Нік .
- Ні, усі рідні здорові.
- Тоді це, напевно, дуже дорога тобі людина , бо ти виглядаєш дуже схвильованим. Це нова дама серця?
- Ця людина справді мені дуже дорога. Якщо тобі справді цікаво, то це друг сім'ї, якого я не можу залишити у біді, тим паче маю можливість допомогти, витративши будь - які кошти щоб тільки вона була здорова. А дами серця у мене поки що немає , та я не втрачаю надії , що з'явиться .
- Так дивно, ти нещодавно збирався одружитися. Я побачив твоє запрошення, тільки тоді коли приїхав у місто.
- Про твоє закордонне відрядження мені сказала твоя мати. Але ти нічого не пропустив, бо весілля так і не відбулося. Я скасував церемонію.
- Знаю, Едварде. Мені усе відомо. Скажи а ти не маєш такого бажання усе повернути? Не сумуєш за Кетрін? Ти ж наче її так кохав. Просто мені цікаво, не подумай, що я у душу лізу, просто коли є кохання, то воно тільки має розвиватися, а тут такий неочікуваний поворот.
- Я вже кілька місяців не бачу і не спілкуюся з Кетрін. Звісно я мав до неї почуття. І мені було боляче розривати з нею стосунки, але так судилося. Мені вже не так болить, бо зрозумів, що вона не моя жінка , не та людина з якою я хотів прожити усе життя. Причини б не хотів коментувати. Це дуже особисте. А чому тобі це цікаво?
- Буду з тобою відвертим. У мене з Кетрін стосунки тільки розвиваються. Я б не хотів щоб ти дізнався від інших людей.
- Що ж я радий за вас. Все таки життя триває і варто рухатись далі .
- І ти не будеш тримати зла на мене чи на Кетрін?
- Чому це я маю тримати зла на вас ? Кетрін - моє минуле. Я відпустив її. Тим паче жінка не має бути причиною ворожнечі старих друзів. Хоча мені дуже шкода тебе. Хильнеш ти з нею гіркого щастя. Але це вже не моя справа.
- Маєш рацію, що не твоя. Кет хороша дівчина і ми дуже щасливі.
- Чудово, бо ти можеш закрити очі на всі її справи , хоча все про неї знаєш. Це говорить про те, що ти справді її кохаєш. Кетрін з тобою пощастило.
- Справді я про неї багато що знаю, але її минуле хай залишається у минулому. Хто з нас не робив помилки? Вона зробила певні висновки і перегорнула сторінку свого життя, пов'язавши його з моїм.
- Мені залишається побажати вам ще більшого щастя і купу діточок. Тільки мене більше турбує здоров'я дорогої мені людини . Ти зможеш дістати ліки в триденний строк? Я заплачу ще більше за прискорення справи. Ти ж знаєш , я небідна людина.
- Знаю, та не варто бути таким щедрим . Я зроблю все , що від мене залежить і завтра тобі повідомлю результат. Зараз мене чекає клієнт, тому будемо прощатися.
- Так , так . Буду чекати твого дзвінка. Ти ж не загубив мій номер мобільного?
- Ні не загубив. Подзвоню.
- Тоді до зустрічі.
Коли вперше Ніколас побачив Кетрін на дні народженні Едварда , то не переставав думати про неї. Він не показував своїх почуттів, бо вважав , що зрадить дружбу з Едвардом. Навіщо комусь знати ? Все одно кохана не відповість на його щирі почуття .
Нік ніколи не відмовлявся від можливості зайвий раз зустрітися з Кетрін. Подвійні побачення , що він влаштовував , не викликали ні у кого здивування та підозр, бо у нього була дівчина на ім'я Люсі . Тільки дівчину не одуриш. Люсі відчула , що почуття Ніка вже не такі палкі, як раніше. Також вона помітила, що вони зустрічаються лише у компанії Едварда та Кетрін . На запропонований Люсі варіант влаштувати романтичне побачення лише у двох , Нік відповідав байдужістю або залишав розмову на потім. Згодом Люсі зрозуміла , що стосунки зайшли у глухий кут і не має сенсу їх продовжувати, і сама зробила крок до розриву. Як не дивно, та Ніколас не став тримати Люсі і внутрішньо був задоволений, бо дівчина справді не була йому потрібна, оскільки у серці давно поселилась Кетрін і не було важливо , що вона сприймала його як друга. Важливо те, що вона довіряла йому свої секрети, що не довірила б ніякій подрузі. Нік був в курсі, що Кет і за кордоном мала хлопця та про їхні пристрасні стосунки до дрібниць і не став розповідати Едвардові, хоча розповіді Кет робили боляче його душі і серцю. Він сам хотів опинитися на місці того закордонного хлопця чи Едварда і відчував до них велику заздрість. Кет справді довіряла Ніколасу як собі і знала , що він її не видасть - нікому нічого не розкаже.
Напевно правду кажуть , що любов зла. В цьому випадку кохання затуляє вуха , закоханому до нестями Ніколасу, та робить сліпим. Багато його знайомих відмовляли від стосунків з Кетрін, та він і слухати не хотів. Батьки Ніка також не схвалили його вибір нареченої. Батьки ж Кетрін дізнались все про свою донечку і взагалі вигнали її. Тому Кет пішла до Ніка, бо знала , що він її кохає та прийме до себе, навіть таку нікому не потрібну , брудну кішку. Кетрін жила у Ніколаса і почувала себе королевою, а він підносив її до богині. Не дозволяв нікому ображати кохану. І одного разу , захищаючи честь Кет побив свого друга, що говорив образливі слова на її адресу.
Насправді Кетрін не відповідала взаємністю бідному Ніколасу, лише дозволяла себе любити. Ніку більшого щастя не потрібно. В цьому випадку завжди говорять, що одного великого кохання у серці вистачить на двох.
* * * * * * * * * * * * * * * *
Коли Едвард повернувся додому , то одразу повідомив батьків про те, що Рубіна у тяжкому стані і знаходиться у лікарні. Особливо Елізабет сприйняла дуже тяжко цю звістку, бо Рубіна була для неї наче старша сестра . Мудрість Рубіни допомагала знайти правильний шлях у житті.
- Елізабет не переймайся так, можливо все буде гаразд, - заспокоював дружину Ерік.
- Я був у лікарні і лікар виписав рецепт рідкісних ліків. Я одразу поїхав до Ніка і він пообіцяв дістати їх у короткий строк. Можливо завтра будуть ліки . До речі я забув сказати , що Крісті приїхала , дізнавшись про такий стан своєї матері. Бачу як вона переживає, відчуває провину, бо віддалилася від матері.
- Напевно Рубіна відчуває підтримку своєї дочки. Але для нас Рубіна також не чужа людна. Ми маємо бути поруч.
- Так , Елізабет , ти маєш рацію , - погодився з дружиною Ерік . - Я зараз перенесу усі важливі справи. Вони почекають, все одно я не зможу сконцентруватись на справах , бо буду думати про Рубіну. – сказав Ерік і підійшов до телефону щоб зробити кілька дзвінків.
- Я не хотіла тобі казати та твій друг Ніколас тепер з Кетрін. Ти не думаєш , що він може підвести і не допомогти з ліками? Гадаєш йому можна довіряти?
- Не розумію зв'язку. На карту поставлено людське життя. До чого тут колишні стосунки з Кет? Якби у мене не розладналось з Кетрін, Нік не був зараз такий щасливий поруч з нею. Від нього я дізнався, що Кет живе у нього. Я ж не здивувався почутому і мене це ніяк не торкнулось, бо у мене не залишилось почуттів до його дівчини. Нехай у них усе буде добре. Не думаю, що Ніколас має підстави мені за щось мстити. Я його знаю . Якщо він може допомогти , то допоможе і вже завтра я буду знати чи знайшов він ці ліки.
- Добре якщо все так, як ти кажеш. Сподіваюсь, що Ніколас не такий підлий, як я могла про нього подумати. Тим паче він отримав те, що завжди хотів. І ти синку обов'язково знайдеш своє щастя. Бо ти як ніхто на нього заслуговуєш.
До кімнати зайшов Ерік і сказав:
- Я вирішив усі питання. Дав необхідні розпорядження щодо організації виставки. Можемо їхати. Синку ти з нами?
- Ні тату. Мені потрібно поїхати на роботу і перевірити як там ідуть справи , - відповів Едвард .
У Едварда не так давно став власником магазину, що став відомий у місті. Люди , що хочуть купити подарунки на будь – який смак , як для рідних, близьких, знайомих так і для себе відвідують цей чудовий магазин . Це і одяг , прикраси, також цікаві книги історичного, наукового, культурного характеру. Клієнти завжди залишаються задоволеними, оскільки обслуговування на вищому рівні. Підібраний персонал , що працює у магазині дуже привітний , а головне професійний. Магазин процвітає, бо прибутки з кожним днем зростають, асортимент товарів розширюється.
Ерік і Елізабет пишаються успіхами сина. Спочатку магазином володів Ерік , а Едвард йому допомагав . Та коли Ерік захотів займатися художньою творчістю, то передав усі права на керування магазином Едвардові, знаючи , що син має підприємницьку жилку . Ед не підвів сподівання батька. Завдяки своїй винахідливості, розумові, організаторським здібностям від досяг великого процвітання в цьому бізнесі. Молодого керівника поважають робітники, а задоволені клієнти залишають слова подяки у спеціальній книзі відгуку.
Та щось дивне останнім часом коїлось з Едвардом. Він став неуважним, розгубленим, думав про щось інше. Добре , що робітники на цьому не зіграли, бо замісником Едварда був досвідчений Тім Броквін, старий друг Еріка, який не дав звернути з правильного курсу справам, що ідуть у магазині. На Тіма можна було покластися, бо він добре знав і робив свою справу. Ніколи не задавав зайвих питань і знаючи своє коло обов'язків просто виконував їх. Зараз у нього побільшало роботи та Тім не скаржиться, бо багато чим зобов'язаний Ерікові. Броквін був мудрий в тому , що знав, що будь – які неприємності тимчасові. Едвард колись з ними справиться і повернеться до роботи.
* * * * * * * * * * * * *
Дякуючи старанням Ніка, ліки були знайдені. Ед відразу привіз їх у лікарню , а лікар розпорядився застосувати їх за призначенням. Рубіні наступного дня стало краще . Вона прийшла до тями. Крісті в цю мить була поруч, вона хотіла покликати лікаря та Рубіна її зупинила такими словами:
- Не потрібно, доню, нікого кликати. Зараз мені важливо поговорити з тобою без свідків. Я дуже рада, що ти поруч і у мене так мало часу.
- Як себе почуваєш, мамо?
- У мене вистачить сил щоб говорити. Ти сядь поближче і слухай мене уважно. Те, що ти почуєш дуже важливо перш за все для тебе. Твоє життя скоро зміниться. Я передам тобі найцінніше , що у мене є, а ти повинна її берегти і цінувати. Це для тебе неминуче і вирішить подальшу твою долю. Ти , сподіваюсь не будеш мене картати, бо це не моє рішення. Усе необхідне знайдеш у скрині , що на горищі . Там мої записи , корисні книги та інше , що тобі знадобиться у нелегкій роботі.
- Про що ти? Я зовсім тебе не розумію.
- Дуже скоро ти все зрозумієш, коли прийде час. Дай мені свою руку,- попросила Рубіна.
Приємне тепло пройшло по всьому тілу , коли мати взяла руку Крістін. Такого вона раніше не відчувала, приплив сил і неймовірної енергії, коли і душа і тіло почувалась у гармонійному стані. Тривоги і незгоди залишились позаду. Неначе їй відкрився інший світ, такий близький та все ж не схожий, на той який звикли сприймати люди. Крісті стала більше розуміти ніж раніше. Легкий шок від відчутого залишався не дуже час. Згодом дівчина оволоділа собою і зрозуміла яку спадщину залишає їй мати, але страх не відпускав Крістін. Сльози почали литися по її щокам.
- Не плач , доню. Ти скоро опонуєш свої сили, а небеса тобі допоможуть. Жодній людині не дається випробовування не по силі. Ти усе зможеш і усе подолаєш. Вір мені. Ще одне, не виїжджай з цього містечка принаймні два роки. Ти потрібна цьому місту. Якщо повернешся закордон, то люди, що потребуватимуть твоєї допомоги втратять надію на хороше майбутнє. На кладовищі побільшає місць для пам'ятників. А так ти можеш відвернути багато бід.
- Кому я тут потрібна? За кордоном у мене справи , друзі, інтереси. Я маю з цим покінчити і змінити усе своє життя? Для чого, мамо?
- За для свого призначення. Ти обов'язково тут станеш потрібною. Не сперечайся зі мною хоч зараз. Вважай, що це моє останнє прохання.
- Останнє? Ні матусю. Мені так багато потрібно тобі розказати. Головне вибачитися за всі мої діяння , що принесли тобі великого болю. Ти була права щодо усього . Особливо щодо мого чоловіка .
- Відсутність досвіду і відчуття дорослості та самодостатності тебе підвели. Ти ж зрозуміла, що я була права. Але я завжди бажала тобі добра, а ти сперечалась і не розуміла цього. Я знаю, що стосунки з цим чоловіком , якого ти кохала не склалися.
- Так, Кевін обманув мене, використав, а я піддалась на його обіцянки і ніжності. Зараз я вже не наївне дівчисько і давно зняла рожеві окуляри. Ця історія багато чому мене навчила. Допомогло зробити певні висновки.
- Я знаю. Не думаю, що ображаюсь на тебе. Я пробачила тобі , а ти пробач мені. Можливо ти зненавидиш мене за те, що я передала тобі свої сили та проклянеш мою могилу. Тільки не я обирала свою наступницю, бо знаю які випробування на тебе чекають. Не бажала я тобі такої долі. Та будь сильною , моя дитино. Де б я не була знай , що я поруч. Не плач і витри сльози. Краще позви Еріка та Елізабет. Мені є , що їм сказати.
- Добре мамо,- Крістін виконала прохання матері .
- Рубіно, як ти? – запитала Елізабет , коли зайшла до палати. – Ми схвильовані і здивовані таким твоїм станом. Але бачу ти прийшла до тями, можливо ти скоро видужаєш і покинеш цю лікарню.
- Не турбуйтесь. Мені справді тут нічого робити. Я у лікарні не довго пробуду. Ви краще хвилюйтесь за своїх дітей, бо вони лише починають і чимало перешкод перед ними повстануть. Діти відповідатимуть за гріхи батьків.
- Що ти маєш на увазі? – здивувався Ерік дивним словам Рубіни .
- Те що вони пройдуть пекельне коло небезпек для власного життя. Я мушу попередити вас, що біля них ходить смерть. От і все, що я можу сказати.
- Я не розумію, Рубіно. Ти напевно щось плутаєш. Вероніка і Едвард ніколи не створювали нам проблем. Звичайно ми за них переживаємо як усі нормальні батьки. Ми не бачимо небезпек.
- Зате я бачу,- прошепотіла Рубіна.
- Бачиш, що Рубіні погано і варто їй надокучати усілякими допитами. – сказав Ерік . - Крісті, може покличеш лікаря, бо мене лякає її стан.
- Я саме збираюсь це зробити, - сказала Крісті і вийшла з палати.
- Даремно, усе даремно. Я все одно помру і мене ніхто не врятує.
- Ні ,Рубіно, ти не маєш помирати. Хіба ти зробила усі справи на цьому світі? А ми, як нам жити? Ти для нас найкращий друг. Нам буде дуже важко без тебе.
- У мене є наступниця, що продовжить мою справу. Це моя дочка - Крістін. Довіряйте їй як колись мені. Звертайтесь до нею за допомогою, якщо виникнуть деякі труднощі. А вони виникнуть на мій превеликий жаль. І тільки сімейна згуртованість подолає усі біди. Вірте , що у небесні сили захистять вас. Я ж буду на небі за вас усіх Богу молитися.
Після цих слів у палату зайшли медсестри і лікар.
- Усі залишіть палату. Не заважайте робити свою справу. Лікар має оглянути пацієнтку.
Елізабет, Ерік та Крістін негайно виконали прохання медсестри.
- Тримайся Крісті. Бачиш, що твоя мати вже прийшла до тями, а там і зовсім одужає.
- Дякую за підтримку, але я відчуваю, що щось не так.
- Ліки мають подіяти. Едвард дуже старався їх дістати ,- сказав Ерік. – Будемо вірити у найкраще.
- Ліки матір не врятують.
- Що ти кажеш, Крісті? Рубіна не має померти. Вона сильна і Господь не допустить її смерті. Це буде несправедливо.
- Я кажу правду, тітко Елізабет. Ми маємо очікувати найгіршого, хоча сподіваємось на краще.
- Ти змарніла, дитино. У тебе виснажений стан. Напевно тому кажеш такі речі. Ти щось їла?
- Пила каву,- відповіла Крісті.
- Гадаєш цього достатньо? Ось я принесла домашньої їжі.
- Дякую за турботу . Від домашньої їжі я не відмовлюсь. Тільки поїм пізніше. Ви ж не образитесь?
- Як вважаєш за потрібне. Тільки знай, що здоров'є – не дрібниця. Ти маєш їсти щоб жити. Кавою ситою не будеш. А у великих кількостях вона може зашкодити тобі. Ти зараз потрібна своїй матері. Не думаю, що вона зрадіє, коли дізнається, що ти лежиш у сусідній палаті, як пацієнт.
- Такого не буде, бо я добре себе почуваю, а мати…
Лікар вийшов з палати з дуже сумним виразом обличчя і повідомив, що Рубіна померла. Або ліки не допомогли або Рубіна не хотіла боротися за життя. Тільки її вже немає серед живих.
На похорони прийшло багато людей – в основному люди , що знали Рубіну і яким вона допомагала у скрутну годину. Не залишилась осторонь засоби масової інформації. Про смерть сильного екстрасенса писали у всіх журналах та газетах. Лише лінивий не обговорював ці похорони. Вони стали справжньою сенсацією. Хоча за життя Рубіна не хотіла ставати знаменитістю та завжди відмовлялась від участі в телешоу, а те що писали в різних журналах не завжди було правдою , але хороша слава не примусила довго чекати, бо серед клієнтів Рубіни були як знаменитості ,так і прості люди. Звісно були і такі люди яким не подобалось її діяння. Тепер її справу продовжуватиме дочка , бо так має бути.
* * * * * * * * * * * * *
Підтримати Крістін прийшли Едвард з батьками, а також сестра Едварда Вероніка зі своїм нареченим. Зупиняючись на образі Джона , що скоро мав стати чоловіком Вероніки, то з виду цей молодий чоловік був спокійним, тихим дещо сором'язливим. Та чомусь з першого погляду він справив на Крістін погане враження . Коли вона зустрічалась поглядом з ним , то душа її занепокоїлась .
Через деякий час, вже після похоронів, Крісті зустріла Джона в супермаркеті. Внутрішній неспокій заволодів дівчиною, коли вона побачила його очі. Крісті не змогла перебороти в собі неприязнь до цього чоловіка, оскільки від нього просто віяло злом і нечестивими помислами. Ведіння , що побачила Кріс остаточно її збентежило. Вона побачила як Джон вбиває Вероніку і мурашки пройшли по всьому тілу. Ось чому мати просила залишитися в цьому місті. Потрібно допомогти не допустити щоб ведіння збулося. Крісті вирішила поділитись своєю тривогою з Едвардом:
- Чесно кажучи , наречений Вероніки не викликає у мене довіри. Я дивлюсь в його очі і вони недобрі. Від Джона іде негативна енергетика . Це мене насторожує і лякає.
- Він мені також не подобається. Надто він улесливий , хоче здаватися Та що я можу зробити , коли бачу сестру щасливою поруч з ним? Вона точно його кохає і я не хочу лізти у їхні стосунки , щоб не стати ненависним братом.
- Батьки напевно також не втручаються?
- Батьки поважають вибір доньки і бажають щоб вона була щасливою поряд з коханою людиною. До того ж Джон не бідний , займається бізнесом. Якщо складеться сім'я, то Ніка буде забезпеченою також і з сімейною матеріальною підтримкою. Ми ось маємо на меті купити їй машину, як весільний подарунок.
- Не поспішайте з весільними подарунками. Можливо я трохи лізу не у свою справу, та Джон не зробить твою сестру щасливою. З ним її чекає смерть.
- Ти схожа на свою матір . Для неї було два улюблені слова – життя та смерть.
- А ще , мабуть, добро і зло , які вона могла розпізнати. Тут явно щось не чисто у його відношенні до Вероніки. Я мала ведіння. Воно мені не сподобалось. У ведінні Джон вбиває Вероніку .
- Невже перейняла дар своєї матері?
- Я ще не така сильна як вона , але вже бачу ведіння і можу розпізнати лихих людей .
- Тоді ти можеш легко продовжити справу Рубіни. Але цей Джон бачить з ким має справу. Наша сім'я не дасть скривдити Вероніку.
- Не думаю, що він вас дуже боїться. Якщо ти зі мною, то я доведу правдивість своїх слів. До того ж ти зможеш переконатися в своїй чоловічій інтуїції , що не підвела тебе. Ти теж помітив щось недобре в майбутньому зятеві, чи не так?
- Так. Я в принципі з тобою, тільки мені невідомий твій план дій.
- Будемо спостерігати за ним.
- А! Ночами не спати, чатувати біля будинку. Підглядатимемо у вікна , можливо будемо спостерігати як він роздягається й іде у ванну. І нарешті , якщо пощастить , виявимо у Джона третю руку або четвертий щупалець, сфотографуємо і покажемо моїй сестрі. – пожартував Едвард.
- Якби ти знав на скільки все серйозно, тобі було б не до жартів. Життя твоєї сестри в небезпеці, повір мені.
- Вірю, тому буду грати за твоїми правилами.
- Нажаль життя – це не гра. Та варто прислухатися до мене, тоді можливо ми відвернемо біду. Тож слухай,сьогодні вночі ми почнемо спостереження. Тоді і ти переконаєшся , що це не пусті слова і не просто якісь навіювання.
Три ночі Ед і Крісті спостерігали за майбутнім чоловіком Вероніки. Неподалік від дому стояв покинутий будинок, де вони вели спостереження . Коли настала четверта ніч, Едвард відчув втому і хотів відмовитися від всієї справи та поспати, але Крісті не відступала:
- Саме сьогодні вночі щось станеться. А ти не будеш свідком цих подій .
- Чому тоді ми три ночі поспіль стирчали тут, шукаючи невідомо що?!
- Це остання ніч наших спостережень. Довірся мені в останнє. Мої сили лише розвиваються і варто зараз піти на ризик та побути в таких дискомфортних умовах .
- Добре, але це остання ніч. Сьогодні вдень я мало спав, тому погано себе почуваю. Ми можемо чергувати по черзі , - у Едварда очі почалися закриватися.
- Ні маємо обоє відчувати себе бадьоро. А спати будемо коли доведемо цю справу до кінця. Не смій спати.
- Крісті , я лише дрімаю.
- Ось я взяла з дому чистої води, вмий обличчя .
Четвертої ночі спостерігачі змогли дещо виявити, бо близько опівночі Джон вийшов з дому і подальші спостереження привели шукачів правди на цвинтар.
- Що йому потрібно на цвинтарі? – прошепотів Едвард .
- Тихіше. Нам залишається лише спостерігати. Ми не маємо ніяк видати свою присутність.
Джон підійшов до однієї з могил і почав вигукувати слова на незрозумілій мові, але Крісті впізнала стародавню латинську мову. Земля, де була могила, почала тріскатися, а потім як у фільмі жахів, з – під землі з'явилася труна, яка відчинилася і вийшла жінка з блідим обличчям.
- Крісті, ти це бачиш? – запитав Едвард.
- Так, і це неймовірно.
- Тоді я не збожеволів , хоча на шляху до цього.
Жінка – мрець почала спілкуватися з Джоном . Було чути кожне слово цієї неймовірної розмови. Непідготовлена людина, побачивши і почувши таке, могла б збожеволіти, але і Едвард і Крісті ще трималися на ногах , хоча були збентежені побаченим.
- Сподіваюсь усе готове для виконання обряду? – запитала жінка – мрець.
- Так , моє кохання, будь певна, я усе підготував. Завтра , коли вигляне повний місяць , ми отримаємо ще один шанс бути разом.
- Скажи , ти обрав гарну дівчину? Вона схожа на мене?
- Трохи схожа. Я сподіваюсь тобі сподобається нове тіло. Не дочекаюсь того моменту , коли знову обійму тебе.
- Ох Джіоре , мені також цього хочеться. У цій труні так прохолодно , так нестерпно. Хочеться вдихнути повітря у повні груди і знову насолодитися життям поряд з тобою. Ти ж пам'ятаєш якими щасливими ми були? Тільки до щастя шлях тернистий. Скільки невдач ми зазнавали? Обрані тіла дівчат були хворі або мали сильні душі, що не хотіли покидати оболонку. Та я вірю в успіх, бо що ще мені залишається?
- Цього разу все піде по плану. Я все продумав і прорахував. Дівчина повністю підходить для нашого обряду. Тільки завтра ми будемо разом і насолодимось одне одним. Нам ніхто не завадить. Почекай трохи, моя Алті.
- Я так довго чекала, що до завтра почекаю. Головне щоб все пішло як належить, бо помилка коштуватиме дуже дорого.
- Знаю , але вірю у найкраще і все зроблю щоб ти була живою і повернулася до мене - до свого вірного Джіора.
Після закінчення розмови жінка – мрець на ім'я Алті зникла під землею, а Джіор чи Джон , як він себе представляв усім, напевно, попрямував додому не помітивши, що за ним слідкують. Хоча одного разу обернувся, коли почув шуршіння листя, які опали. Але подумав, що вітер їх розганяє. Насправді це Едвард трохи себе не виказав, тільки швидко сховався за дерево. А коли Джон був далеко , то сказав:
- Я не можу прийти до тями після побаченого.
- Схоже у тебе цікавий і трохи містичний майбутній зять, який трохи нас не викрив. Ще ми виявили його справжнє ім'я. Здається Джіор ,та це несуттєво, порівняно з тим, що він хоче зробити з твоєю сестрою. Ти ж все зрозумів про те, що вони говорили?
- Зрозумів і це жахливо. Моя сестра має стати тілом цієї жахливої жінки, що вийшла з гробу. Ти тільки послухай мене. Про що я говорю?
- Розумію ти вперше бачиш неймовірно – містичні речі. Я сама не очікувала це побачити. І вже шкодую, що втягнула тебе у це .
- Це моя сестра, яку збираються вбити. А я маю стояти осторонь?
- Ні не маєш. Просто все це складно для людського мислення. Те , що ти бачив, це зло , що не заспокоїться, доки не досягне своєї мерзенної мети. Вероніка лише невинна жертва у їхньому плані, який вони збираються завтра реалізувати.
- То потрібно щось робити. Ми маємо діяти вже зараз. Я б натовк пику цьому виродку та це не допоможе і лише викриє нас. Може закопати його з цією потойбічною жінкою? Їм обом буде не так самотньо. Ні це якийсь жахливий сон і я маю прокинутись.
- Знаю як тобі зараз нелегко. Тільки ми маємо бути сильними щоб не допустити…- Крісті не договорила, але Ед усе зрозумів.
- Якби ти просто мені розповіла про те, що ми побачили, я жодному твоєму слову не повірив. Вирішив , що ти божевільна. Але зараз я тобі вірю і розумію, що у тебе справді є вміння твоєї матері допомагати людям.
- Чим я зараз і займусь. Я згадала , що у материних записах зустрічається це ім'я Алті . Треба знати з ким або з чим ми матимемо справу. Хоча на цьому етапі маю діяти сама без чиєїсь допомоги. Не хочу наражати тебе на небезпеку.
- Я вже по шию втягнутий у цю справу. І буду іти з тобою до кінця чим би це для мене не обернулось. Повернувшись до своїх справ, я не знатиму спокою, доки Вероніка буде у небезпеці. Тим паче я відчуваю, що буду потрібний тобі, допомагатиму і слухатиму тебе уважно. Не переживай за мене.
- Добре, можливо справді ти станеш моїм помічником. Тільки знай, зроблений зайвий крок коштує чийогось людського життя, навіть твого. Я б не хотіла нести тягар втрати твоєї родини, що любить тебе. І мені буде погано, бо ти мій друг дитинства. Як я без тебе?
- Ідеться про життя моєї сестри. А я зможу за себе постояти.
- Вся ця справа буде непростою .
У записах Рубіни з'ясувалось, що Алті – відьма , що володіла чорною магією. Проживала вона в цьому селищі і робила усілякі лихі справи. Один чоловік вбив відьму та не знав , що осиновий кіл варто встромити їй у серце щоб відьма не мала змогу повстати з мертвих. І тільки вірний їй Джіор шукає жертву для ритуалу переміщення душ , за допомогою якого Алті повернеться до життя і помститься майбутнім поколінням вбивці за свою смерть. Та спершу вона отримає молоде тіло.
- В цих записах можна знайти методи боротьби з цією відьмою, -
сказала Крісті.
- І про Джіора можна знайти, що його життя врятувала ця відьма від
смерті. Алті полікувала його рани, знайшовши неподалік від своєї оселі
ледве дихаючого.
До цієї зустрічі він був простим злодюжкою і був побитий до смерті за грабіж. Потім він закохався у свою рятівницю та став її помічником. Тільки чому вони обрали саме мою сестру для свого плану?
- Я зрозуміла , що ця злостива парочка зазнавала багато невдач з вибором жертв. Цього разу вони зазнають остаточної невдачі. Варто зупинити їх , припинивши це зло.
- Згодний , і я сам маю переконатися в тому , що ні моїй сестрі , ні комусь іще не загрожує небезпека. Я готовий на все щоб зберегти життя Вероніці. І тому піду до кінця. Коли ми з сестрою були маленькі, то я пообіцяв, що завжди буду оберігати і захищати її. Вона цього напевно не пам'ятає, але я чудово пам'ятаю і не порушу дану обітницю. Я її дуже люблю. Взагалі ми ніколи не сварились, як буває у інших сім'ях між братом і сестрою.
- Що ж, я розумію тебе і твої почуття , хоча у мене немає брата чи сестри. Якщо ти готовий до цієї боротьби зі злом , то я розкажу, що далі ми маємо робити.
- Уважнішого за мене ти не знайдеш.
- Знай, що поки ж ти дрімав, ведучи спостереження, я помітила куди Джіор кладе ключі, тому ми легко проникнемо в його дім та побачимо чим живе твій майбутній зять.
- Не бажаю я тобі таких родичів.
- Джон - Джіор небезпечний тип і щоб краще про нього дізнатися . Його побут нам підкаже , що він таїть.
* * * * * * * * * * * *
Коли Джон пішов кудись у справах, Крісті і Едвард пробрались у його дім. Кімнати дому були охайні і відчувалось, що господарю подобалась східна культура. Це вбачалося у орнаментах на стінах і килимах, а також східні мечі висіли на стіні. Пошук вивів у підвал, що не закривався на ключ, тож лише відчинивши дверцята можна спуститися по сходах вниз. У підвалі догорали свічки , на поличках шафи стояли окультні речі: книги , ляльки з воску, прозорий шар . На стіні висіла картина Алті. Неочікувано повернувся господар дому і попрямував до підвалу, видно щось забув, а може вирішив нікуди не йти.
Крісті і Едвард не стали ховатися , почувши його кроки .
- От так зустріч ! Але я не очікував побачити вас у моєму домі . Ви могли попередити про свій візит , а не прокрадатися , як злодії. Що тут шукаєте?
- Ти нас не запрошував, а нам дуже цікаво чим живе мій майбутній родич. От вирішили зробити тобі сюрприз. А тобі, я бачу, є що приховувати. Це видно по цьому підвалу. Тут дуже цікаві речі. Моя сестра не розповідала мені про це місце у твоєму домі . Видно вона нічого не знає про нього. Найголовніше Вероніка не знає про те, що ти зустрічаєшся з мерцями на кладовищі,- промовив до Джона Едвард.
- Так ви ще й слідкували за мною! Що тебе ця відмочка намовила проти мене?
- Ти також мені одразу не сподобався, Джоне , а може тебе звати Джіор? Хоча неважливо. Хто б ти не був, ми не дозволимо скривдити Вероніку. Я знаю про тої наміри і це далеко не глибокі почуття до неї.
- Так! Я не кохаю Вероніку, бо моє серце давно належить іншій жінці. З нею ніхто не зрівняється. Та моя кохана - мертва. Я лише намагаюсь її повернути, бо вона для мене все. Краще б ви не стояли на моєму шляху!
- Не стояли , якби ти не робив зла. Твій обряд повернення небезпечний для життя Вероніки.
- І для вашого життя також! Ви поплатитесь за свою цікавість,- Джіор узяв зі стіни меч і розмахував ним перед Едвардом, але через деякий час був повалений на землю від влучного удару Еда. Джіор був обеззброєним.
- Ми з тобою не битися прийшли, Джіоре, - сказала Крісті. - я б хотіла поговорити , бо знаю інший спосіб повернути твою кохану. Хочу допомогти тобі в цьому.
- Допомогти мені ?! – здивувався Джіор.
- Так . Я ще хочу припинити це душогубство, яке зайве у цій справі. Є інші способи .
- Думаєш я довірюсь тобі?
- Як хочеш, але сьогодні вночі можна оживити твою Алті. Чи ти цього не хочеш? Алті дуже сподівається на тебе і ти не маєш її підвести. Можеш відмовитись від моєї допомоги, тоді втратиш шанс повернути її у світ живих.
- Розкажи як ти збираєшся оживити мою Алті ?
- Якщо наполягаєш я розповім усі тонкощі ритуалу, який я збираюсь провести,- і Крісті розповіла все, що цікавило Джіора у проведенні ритуалу… Наостанок Крісті сказала.- У мене є всі речі , що потрібні для цього ритуалу.
- Все таки я маю деякі сумніви , що ти не переслідуєш якусь мету, допомагаючи мені.
- У тобі є ще сумніви? Тоді піду, а ти продовжуй сумніватися в мені. Коли надумаєш , зустрінемось у іншу сприятливу годину. Та я не дозволю тобі продовжувати губити життя невинних. Навіть заради кохання не варто вбивати.
- Гаразд я погоджусь на твою допомогу. Все одно у мене не виходило з цим ритуалом з переміщенням душ. Та якщо щось піде не так, ви обоє поплатитесь за це .
- Гірше все одно не буде. А що буде далі, побачимо. Близько півночі ми маємо дістатися кладовища.
