Через цей лист руйнувались світи і кар’єри. Його пошуком займалося більше тридцяти людей і п’ятеро з них через нього втратили роботу. І виною всьому забаганка однієї впливової жінки, якій закортіло повернути конверт з повідомленням, котрий вона кількома годинами раніше власноруч кинула до поштової скриньки.
Вже немолода, але наділена вишуканою красою, жінка стояла біля вікна в такому ж вишуканому і дорого обставленому кабінеті. В руці з елегантним французьким манікюром на тоненьких пальцях і золотим браслетом на зап’ясті, затиснута новенька Верта. Лариса чекала телефонного дзвінка. Їй треба почути лише одне – що лист перехопили і він не потрапить на очі адресату.
Вона не просто передумала, її обурювало вже те, що вона могла раніше до такого додуматись. Так, це тільки її провина. В момент слабкості припустилася помилки. Інформація в тому листі – бомба. Звісно, не в прямому сенсі, але ті слова мали не менш вибухову силу. Ні, Гранов не прочитає того, що дасть йому над нею владу і знищить її як особистість.
«Все буде добре. Мої люди знають свою роботу, - переконувала себе Лариса, заспокоюючись черговою склянкою мартіні. – Вони його знайдуть. Якщо треба, то перевернуть всі поштові відділення міста. Вони ж не дурні, вони знають, чим їм загрожує невиконання цього «особливого» наказу.
На землю плавно опускався туман. Вогні вечірнього міста тонули в густій сірій димці. Палаючи від хвилювання, яке більше не гасило спиртне, Лариса все чекала: «Коли? Коли?»
«Бовдури! Ні на що не здатні каліки!» - кляла вона своїх робітників, відправлених на це завдання. Чомусь усі зникли, так само, як і зникала надія на успіх даної справи.
А якщо лист уже в «Гранд-Центрі»? Шанси на те, що він загубиться там серед іншої кореспонденції, дорівнюють нулю. О, Гранов читає усі її листи. Але цього не прочитає. Нехай їй навіть доведеться вихопити цей клятий лист з його рук.
Майже так і сталося. Лист перехопили уже в самому «Гранд Центрі», який охоронявся наче фортеця. На столі у Гранова, котрий, на щастя, ще не встиг його відкрити.
Вона знову домоглася свого. Жінка, яка ніколи не лишається в програші. Так треба. Не можна порушувати гармонію у світі цифр і нулів, світі, де їй зручно, де вона своя. У людей цього світу інші закони. Якщо ти слабак – ти пропав. Гранов конкурент, а через те і ворог. Тому єдиний доказ її слабкості має бути негайно знищений.
Але перед тим, як відправити лист, який створив стільки проблем, на вечерю вогню, Лариса вкотре переглядає той маленький клаптик паперу, на якому її неминуча загибель, вміщена лише у трьох словах: «Я тебе кохаю»…
