Глобальна мережа одразу потепліла після того як він з’явився. Прояви були очевидні. Звідусіль потекла різна брудна інформація, попереджуючи про загрозу невідомого походження. Користувачам прийшлось навіть замінити старі корзини на баки, щоб звільнити свої робочі столи. Програми теж не витримали віндосівської заморозки офіс ікс пі 2000 і їх прийшлось деінсталювати повторно. Але й це майже не допомогло, тому що у всій мережі замейлилось, загуглилось і загоголилось щось незрозуміле!
І замість того, щоб втішатися очікуваним глобальним потеплінням, користувачі витягували зі своїх архіваторів ще якісь антивіруси і намагалися якось собі порадити. Але вірус тепла не здавався, він продовжував дивувати новизною.
В мережі запахло смаженим... На основних сайтах інформація стекла під боки екранів, а посередині утворилося яскраве плаваюче озерце. Всі, звичайно, спочатку подумали, що це рекламний банер. Але ніхто не міг його закрити.
Як не старалися копм’ютерні генії, як не мудрували геніальні комп’ютерщики, але так і не могли зрозуміти походження цього джерела тепла!
Тоді вони зібралися всі разом біля одного компа, щоб думу гадати і... о, диво! Вірус тепла перебрався на них! Невже вони тепер теж розтануть?... Невже нас таки дійсно захопило глобальне потепління?
Але, звичайно, що ні...
Просто того дня надворі занадто яскраво світило сонечко і діти ліпили болотяну бабу, а вчені занадто довго сиділи і дивувалися вірусу тепла невідомого походження, що стрибав по їхніх інтерфейсах! ;-)
