Яна із захопленням розглядала свій новий будинок. Ну, майже свій: ще треба владнати формальності, переконатися правильності свого вибору і, звичайно ж, виплатити гроші.
Її майбутнє житло – це затишний будиночок на околиці галасливого міста. Господарка будинку провела невеличку екскурсію для Яни. Вона сказала, що цей будинок – особливий, бо він один з тих, що вистояли 5 жахливих років Великої Вітчизняної війни. Ця оселя дісталась їй у спадок після того, як рік назад померла її матір, але тепер тут ніхто не живе: ще в молодості вона одружилася і переїхала до міста. А зараз настали скрутні для жінки часи, тому вона вирішила продати сімейний будинок.
Все у будівлі дихає історією, історіями життя тих людей, які тут жили раніше. І тепер Яна напише тут власну історію.
ДАЛІ БУДЕ...
Ізюминкою будинку було горище, яке цілком могло зійти за невеличку, але дуже затишну кімнатку: крізь величезне вікно пробивалися промінчики сонця, що створювало атмосферу спокою і миру.
«Особливо тут гарно під час сутінок і світанку. – казала господарка. – Бабуся любила проводити тут час наодинці з думкам. Це такий собі куточок для творчої людини: натхнення - хоч відбавляй! Ви ж журналіст? Тоді це саме для Вас. От тільки серйозного ремонту тут ніхто не робив. Тож, якщо у вас буде час і бажання – приведете тут все до ладу.»
Біля вікна стояло чимале крісло і комод. Обидва об’єкти інтер’єру були явно неновими, але ще у досить хорошому стані. На підлозі лежав напівстертий махровий килим. Інша частина горща була заставлена різним мотлохом.
Будинок ще з самого початку сподобався Яні і після цієї екскурсії у неї не залишилось сумнівів.
«Беру.» - вирішила вона.
Яна вже почала потрохи освоюватись у новому домі: розпакувала нечисленні речі, зробила невеличкі перестановки меблів, що продавались разом з будинком. Нарешті діло дійшло до горища. Молода жінка взяла роботу додому, тому мала можливість облаштуватися, як слід і розгребти горище. Яні сподобалась ідея щодо творчого куточку, тому вона була налаштована рішуче. До того ж, треба було себе чимось зайняти, аби в голову не лізли думки про недавнє минуле, яке вона так відчайдушно прагнула забути.
Серед «різного мотлоху», що стояв і лежав на другому кінці горища була шафа. Для того, щоб її звідти забрати, треба було ви грузити звідти увесь вміст. З цього і вирішила почати Яна.
Багацько газет виявилось там, деякі датовані навіть 50-ми роками ХХ ст.! Ще там були якісь папери, фотографії, серед яких була одна в рамочці. На фото зображені двоє молодих людей – юнак і дівчина, які тримаються за руки. На вигляд 17-18 років. Зображення було чорно-білим і трохи подряпаним, але світлина була явно дорога для колишніх господарів: засклована і в рамці. ДАЛІ БУДЕ...
