Історія друга, яка насправді перша. У ній розповідається про те, які небезпеки можуть чекати вас на шкільній екскурсії.
Несподівана зустріч
… Коти розбігаються, голуби розлітаються, водії дають дорогу, бабусі скрушно хитають головою, мами хапають своїх малят за ручки й поспішають з ними в тихіше місце… Увага! 3-Б йде на екскурсію! Здається, їх не боїться лише вчителька – Ніна Василівна. Аякже, вона знайома з цими розбишаками уже не перший рік і знає, чого від них чекати. Зараз вони галасують, та за мить вже будуть захоплено слухати таємничі історії старого міста – про ратушу, левів і привидів… А ось Петро сьогодні неуважний. Всі його думки – про вчорашнє знайомство і морські пригоди. Поки його однокласники, задерши голови, роздивлялися площу Ринок, він, стояв, мов зачарований, і думав: «Невже це було насправді?» І раптом ззаду щось боляче його вкололо. Хлопець обернувся і не повірив своїм очам: Нептун перестав бути фонтаном [1], зійшов з постаменту і тепер, руки в боки, стояв просто перед ним! Борода його була вщент мокра і обліплена мушлями; золотий тризубець грізно виблискував у променях сонця.
– Ви...Ви більше вже не фонтан?- нечемно спитав приголомшений Петрик і тут же роззявив рота, бо почув відповідь на яку не сподівався:
- Я – цар Нептун, володар морів та океанів! І я давно уже спостерігаю за тобою, хлопче!
- Спостерігаєте? – жахнувся хлопець і одразу ж згадав, як вчора в школі мив руки і не закрив кран, бо поспішав на урок.
– Бачив тебе в морі, - продовжував далі Нептун, - і хотів попросити про послугу.
– Аякже, аякже, все, що завгодно! – Петрик зрадів, що витівка з краном залишилась непоміченою.
– Отож – примружився Нептун, ти знаєш, що я – правитель усього водного царства! І у мене багато клопотів! Особливо тут, у вашому місті... Так багато, що я навіть не встиг привітати своїх донечок зі святом восьмого березня! Боюсь, щоб вони не образилися... Ти ж зможеш віддати їм мої подарунки? А за це я винагороджу тебе по-королівськи – навчу розуміти мову риб, приборкувати вітри, а ще, обіцяю, що в тебе вдома буде цілодобово гаряча вода!
– А холодна? – не знати нащо спитав Петрик.
– І холодна! – зареготав морський цар. – Ох ці львів’яни...- пробурмотів він, знімаючи з золотого тризубця якусь різнокольорову в’язанку. – Тримай! – кинув її Нептун Петрику. У хлопця перехопило дух: у в’язанці було чотири дорогоцінних кольє. – Хай кожна вибере собі щось до душі – пояснив морський цар. А зараз можеш іти – сказав він, знову приймаючи звичну форму фонтана.
Петрик сховав прикраси до портфеля, поволі повернувся і пішов, все ще не вірячи в те, що з ним трапилось. Услід йому почувся голос:
- І не забувай закривати крани, хлопче!
***
Історія у цеглі
- Неймовірно! Сам мор-р-рський цар попросив нас про послугу! – дивувався кіт Васько, смакуючи ковбаскою. Сметана якраз пролітала над вечірньою Варшавою [2], напрочуд гарним містом. Всюди горіли вечірні вогні, люди поспішали додому. Але де тут, між новими висотними будинками, шукати доньку морського царя? А тим часом Сметана підлітала до центру міста. Перехожі не могли бачити наших мандрівників, зате Петрик і Васько з цікавістю розглядали невеликі різнокольорові будиночки – зелені, жовті, з червоними дашками.
- Хто ви і що вами потрібно, чужоземці?! – почувся грізний жіночий голос. Корабель знизився і пішов на посадку.
– А ось і наша красуня – перелякано сказав Васько. І було чого перелякатися! Донька Нептуна – дуже гарна, але така войовнича! Грізно насуплена, у лівій руці вона тримає щит, а у правій – меча, і розмахує ним так вправно, наче справжній вояка!
– Д –д-добрий вечір, ми приїхали зі Львова! – спробував пояснити Петрик. – Я випадково зустрів Вашого батька і він просив передати Вам подарунок і вітання з восьмим березням! Васько, дістань будь-ласка коль’є – обернувся хлопчик до друга. Але кіт і так вже витяг з портфеля прикраси і помахував ними перед суворою русалкою. Хоча ні, більше не суворою! Очі її засяяли, посмішка зробила лице ще гарнішим... Вона привітно махнула риб’ячим хвостом, відкинула щит і меч у бік, і, сплеснувши в долоні, вигукнула:
- Яка краса!
– Виберіть собі яке Вам найбільше до вподоби, - сказав Васько.
І Варшавська Русалка почала вибирати: спершу приміряла бурштинове кольє, потім кольє з перлинок, червоне коралове намисто і нарешті сині-сині сапфіри. Хвильку подумала і приміряла всі прикраси у зворотньому порядку: сапфіри, корали, перли, бурштин... І ще, ще, ще...За півгодини Русалка вирішила:
- Беру бурштин!
Петрик зовсім не здивувався. Врешті-решт, він не раз ходив з мамою і бабусею на базар... А ось кіт Васько з незвички задрімав, скрутившись клубочком. Але він вдав, наче уважно слідкував за вибором прикраси:
- О, пр-р-р-рекрасний вибір, пр-р-р-рекрасний, - похвалив він Русалку, солодко потягуючись зі сну. – Вам дуже личить!
– О, чесно кажучи, я одразу знала, що візьму бурштин. Адже це – дар Балтійського моря, і його обробляють саме тут, в Польщі. Усі туристи везуть додому на згадку бурштинові сувеніри.
– То нащо ж ви півгодини міряли всі ці прикраси? – не втерпів Васько.
– Просто я уявила собі, що я в магазині. О, якби ви знали, як я люблю ходити по крамницях!!! – замріяно сказала русалка, помахуючи хвостом. – Але не можу дозволити собі цю слабкість, бо мушу охороняти свою столицю, день і ніч стояти на варті.
– Невже хтось коли-небудь нападав на неї? – спитав Васько.
– Аякже! – сказала сумно Русалка і на очах у неї забриніли сльози. Страшно згадувати часи, коли це прекрасне місто лежало в руїнах, а з неба падали і падали бомби [3]. Скільки всього було зруйновано! А коли війна закінчилась, Варшаву почали відбудовувати. Цеглинка за цеглинкою, камінь за каменем... Багато мешканців міста працювали на будівництві. Вони збирали вцілілу старовинну цеглу і вмуровували її у стіни поруч із новою.
– А навіщо? – не зрозумів Петрик.
– Бо в кожному камені наша історія.
– Що ж, вийшло пр-р-регарно – похвалив Васько. – Але скажіть, чарівна пані, де нам шукати Ваших сестер?
– В холодній Скандинавії і в теплій Італії. Спершу пливіть Балтійським морем до Копенгагена, столиці Данії. Там на Вас чекає моя молодша сестра. Їй напевне сподобається намисто з перлин. А сапфірову прикрасу подаруйте русалці, що живе в затоці біля Стокгольму. Вона ніколи не показується людям, але я їй розкажу про Вас. Знаю точно – сапфіри якраз для неї. А корали – для моєї сестрички, що мешкає біля Італії.
– Дякую за допомогу, – галантно вклонилися Петрик та Васько. – Нам вже час вирушати в дорогу.
– Зачекайте, сказала Русалка, - я теж маю для Вас подарунок. Скромний, але він стане вам в пригоді. Ось вам захист від холодних вітрів Скандинавії, - і вона зав’язала Петрику на шию червоно-білий шалик.
- “Футбольний клуб “Легія Варшава” – прочитав хлопець.
- – Оце так! А звідки він у Вас взявся? – спитав Васько. Русалка посміхнулась.
– Наші місцеві вболівальники недавно святкували перемогу і зав’язали мені на шию свій шалик. «Легія» - це наша варшавська команда, і якщо чесно, я теж трішки за неї вболіваю.
***
Смачна Скандинавія
Отож, мандрівники поплили в Данію... ДАЛІ БУДЕ.
ПРИМІТКИ
[1] Нептун – один з чотирьох знаменитих львівських фонтанів з площі Ринок. Його спорудив у 1793 році львівський скульптор Гартман Вітвер. У Львові часто бувають перебої з водою. Львівський Нептун хоч і морський цар, але воду вміє економити – з нього б’ють не струмені води, а дві тоненькі цівочки. Компанію Нептунові складають його дружина Амфітріта, богиня полювання Діана і герой Адоніс. На свята Нептун, як і решта фонтанів, полюбляють одягати вишиванки (наприклад, на День Незалежності) , а в дні матчів української збірної з футболу – спортивну форму.
[2] Символом Варшави – столиці Польщі є русалка, сиренка, як її ніжно називають варшав’яни. Саме тому Васько і Петрик вирушили туди. Фонтан Сирена знаходиться на Ринковій площі Варшави, він зображує войовничу русалку з мечем і щитом. Легенда каже, що Варшавська Сирена озброїлась, аби захищати місто.
[3] Під час Другої Світової війни центр Варшави був майже повністю зруйнований. Та одразу після війни мешканці почали заново відбудовувати місто. Цеглу зі зруйнованих будинків не викидали, а акуратно вмуровували поруч із новою. Нині на фасадах будинків можна розрізнити старі (темніші) і нові (світліші) цеглинки. Тепер старий центр Варшави виглядає достеменно як до війни. Це місто називають феніксом, що постав із попелу.
