03.04.2006 р. У напівсні чуєш стукотіння краплин дощу. А може це час? Бо як інакше уявити собі час ніж як ланцюг подій наступаючих одна по одній - впала одна краплина, впала друга краплина, впала...
Час зубів не має, але й так ніщо перед їм не вистоїть - ні створене природою, ні рукотворне. Ось декілька днів тому був на одному із цвинтарів, де знайшов кам’яний пам’ятник із кованим хрестом, в якого орнаменті побачив сваргу, більше відому під назвою свастики. На пам’ятнику вирізаний 1882 рік, отже час, коли нікому й на думку не спало, що через сорок років виникне партія, яка спаплюжить цей один із найстаріших людських символів щастя і благополуччя. Але з другої сторони - хто його знає, чи коваль, який виконував хрест свідомий був значення цього зображення, адже хоч сварга зустрічається в минулому і у слов’ян, то я на Підляшші ніколи в жодному орнаменті її не бачив. Як це було - відомо лише цьому колишньому ковальові, але його тіло вже давно пережувала якась могила на тих чи інших могилках, а душі ні очам нашим бачити, ні нашим вухам не чути...
