Inchango. Найближчим часом у країні буде переворот і держави, і великої осені. О благо! Велике благо і щастя! Я радію смерті, бо в ній є народження. Якщо піднімуться люди і вихорі над ними,- буде кров. Кров і любов. Дуже багато крові. Вмирайте на здоров’я, бо ви заслужили на смерть. Більше того, ви не слухаєте мене і робите лише так, як хочете самі. Ви хочете – у цьому головна ваша проблема. Тому переворот і смерть. Гори сліз розіллються, бо з крові будуть океани цілі. Цілі і щасливі. О радість блаженна. Блаженна і космічна – велике щастя і вічне перетворення. Пляшіть під Колискою Неба – там буду я.
Lu firta console. У мене багато ангелів-охоронців, які допомагають мені рятувати вас від усього вашого кінця світу. Якщо ви хочете, щоб у вас теж було багато їх, продовжуйте і далі. У війні вашій і на святі своєму, бо вродився. І живу на плесі Бога, бо не виходжу із одра Любові, що одне і те ж саме із Богом.
Za re Kana. Є такі питання, на які відповідь знайти можна лише вам. Тому я задаю питання. Іноді вони без відповіді. Тому що відповідь лише у вас є. Якщо ви думаєте, що життя без Життя є можливим, то ви глибоко помиляєтесь. Так само, як і любов без Любові.
Pantramato. Ми раніше були демонами, але більше таким не займаємось. І вам не радимо. Бо навіщо підключатися до малих антверпутових підземних антивод, коли трохи вище – Великі Скрижалі Небесні? Навіщо бути мовчки, коли на серці голосно?
Lele fontana. Який зміст бути матерії – королями якої ви себе вважаєте – коли вона занепала і духом, і серцем? Не буду називати імення тих, хто у цьому винен, тому що це не важливо і ніхто не винен. Все одно вони вже покарані – спасенні – і час назад уже не повернеш: як знаємо, його немає. Тому скажу одне. Лише та матерія, в якій є місце для духовності, а не гріховності, є справжньою матерією. Бо це є більше ніж просто матерія. Набагато більше. У цьому є Велич і Слово Боже.
Sajmak Klifford. Я ненавиджу людей. Але від любові до ненависті усього лише один крок. Тому я роблю рівно один крок назустріч людям і люблю вас. Я роблю вас усіх. Усіх вас. Навіть тих, що по іншу сторону світу і Джерела Небесного. Бо не всі на краю. Лише ті, хто не поряд. Лише ті, хто не чує мене. Так відміряє Господь: мірилом своїм – відсутністю мірила. Крилами своїми і словами крилатими, вустами жагучими і сонцем брунатним. Бо не для всіх воно червоне. Для декого воно жовте, а для декого – залізне. У кожного своє сонце. Не у всіх воно яскраве. Саме тому живемо тепер усі на Планеті Червоного Сонця, розпеченого дияволом, Сином Божим. Де є той розпечений мозок, який править усіма вами? Душами вашими, які більше не говорять. Я кажу йому: „Стоп”. Годі знущатись із душ людських. Я не проти, щоб ви були Богами. Тому будьте.
Elle zeros. З Богом все можливо. Навіть те, що неможливо. Тому що немає нічого неможливого. Ви живете у світі умовностей і безумовностей: це світ перлин, де кожна перлина – справжня. І лише у вашій ілюзії кожна перлина однакова. Це не ірреальність, а раціональність. Тому слухайте. В першу чергу себе і Вуста Його.
Magnitum fon Mhatus. Моя мета – об’єднати цей та інші світи у єдине ціле божественне: Монолітну Колонію Любові. І я доведу цю справу до кінця. Інакше я би не народжувався для цієї справи. Називайте мене Синім – я такий. Це моє інше ім’я. Від того, що однакове. Від того, що інакше. Просто від того. І призначення моє велике. Таке ж, як і ваше – стати Богом Єдиним і Великим.
Zozoru Ra. Проти вітру не попливеш і супроти сонця не полетиш. А навіть коли попливеш або вилетиш, твої крила не витримають напруження, а руки – вібрації. Тому що треба летіти у сонце і плисти у вітер. Бо коли ви і далі відвертатиметесь від сили стихії, вони повернуться супроти вас. Ні, не для того, щоб покарати, а для того, щоб навчити. Бо вони є сили небесні: Природа-Мати і Отець-Першоотець. Ібо же благословенні будете всі ті, хто читає слова ці. Бо це так і є. Люблю вас.
Effelactum. Багаті звуть мене плодом хворої уяви. Ну то що ж, я і є плід хворої уяви. Вашої уяви. І формую ваш настрій. Для того, щоб ви були щасливі. Бо якби я не прийшов, ви б не знали, що таке справжнє щастя і де шукати храм істини. Тому я надто добрий для того, щоб злим бути, і занадто злий для того, щоб бути добрим. Я – ніщо. Точніше,- ніхто. У мені сидить Бог, а мій Бог – Поліморф. Тому я – поліморф. Для того, щоб стати щасливим. Але я не буду щасливим, доки ви не будете: отакий мій ребус. Хто підніме камінь Зароза на гору Палагра, той стане Мечеттю і хворобою людства. І коли все людство захворіє, воно вилікується, бо у хворобі є панацея: вічна реанімація. Тому що я і справді аналізу не підлягаю. І змісту не маю. Саме тому вашого покірного слугу важко аналізувати, якщо і можна взагалі. Вирішувати вам. Але навіщо, коли за нас усе вирішив Бог? Окрім того, що не вирішив. Бо де панацея? Далі буде.
Lilif actum. Все, що не змінюється, все на краще. І навіть кінець світу. Теж на краще. Бо кінець світу є прогрес і розвиток. Я вітаю кінець світу. І вас із ним.
Prezombia Zazumboken. У мене перерва між минулим і майбутнім у вашому сучасному, що зветься кінцем початку. Я запрошую вас до столу Богів, але ви можете ненавидіти нас і вмирати на здоров’я. Далі. Потім я поїду Далі. Там, де жив колись великий і малий водночас Сальваторе. У небі. Не вірите? Забирайте свої пожитки із нашої синьої кави, коли не хочете стрічати початок кінця. Заберіть руки й ноги звідси, якщо ви хочете жити. Зробіть так, як ми зробили,- і заживете вічно. Ми раді вам. Іноді. Щасти.
Lefeca le Ganugen. Ви живете на вокзалі: не знаєте, де який поїзд, кудись біжите, невідомо куди, поспішаєте в ілюзію, забувши про все на світі за власний рахунок. У метушні щоденній і глибокій. Хтось безкінечно здіймає камінь у гору, а ви постійно повторюєте чужі та свої помилки, завдяки чому народжуєтесь лише для того, щоб завмерти. Ні, ви не еволюціонуєте. Ви дуже сильно деградуєте. Але це не може тривати вічно. Навіть у каміння у горі перерва є – вона може стати вічною. Я зву додому вас – душі ваші – бо іншого дому не вас. Я зву і забираю вас до себе. Це просто, як три пальці напівоберталію. Не слухайте мене. Так ви краще розумієте.
Ramortis Falleren. Скільки унцій має щастя? Вам треба усе перетерти? Якщо так і буде надалі, ви помиратиміть вічно. Не вірите? Мені теж не вірять. Вчите мене? Хочете? Мені треба було народжуватись у багатій сім’ї зі служанкою, щоб не доводилося вчитися. Багатій і дурній, аніж бідній і розумній. Якби так було, ми б хотіли одне одного кожного разу: абсолютно на всіх рівнях свідомості і фантазії. Іноді я робив це зі своєю служанкою. Вона боялася втратити роботу і мовчала вічно: її рот умів робити усілякі дива. Тим паче для того часу недалекого. Таке її призначення – розсувати мені вагіну.
Division. Я не один: зі мною цілий автобус таких, як я. Їх не видно, але вони є. Переконувати вас не буду – це проти мого Кодексу. Тим паче в мене інше амплуа. Набагато інше. Просто. Тим паче ви самі скоро побачите абсолютно все на власні очі: ви узрієте Абсолют. Узрієте і прозрієте.
Diogen. Я пишу твори вашої фантазії не для того, щоб ви їх читали – топили. Я просто не можу інакше – виписуюсь. Бо я – банальний. І живу на лазерний батарейках скриптографії. Якщо не житиму, порву себе на віки. Порву і забуду – більше не буде. Тому я живу і творю. На дереві. Бо раніше сидів усередині нього. Більше я не голий, а духовно звеличений. Тому забрався на дерево, щоб надзюрити на вас. Як бачите, я не змінився, хоча і заліз на дерево. Я справді небезпечний. Не дружіть зі мною. Додайте краще перцю.
Arabacal. Читай до пів на дванадцяту і лягай о першій. Не спи, а сиди. Не вмри, а живи. Прийди і сиди. Не їж і не пий. Але не завжди. Іноді. Бо я прийду. А тоді дам води. Бо сам колонку вмикати не вмієш. Іншої, набагато іншої ніж та, що була раніше: її видно лише нам із вами. Це справжня вода, істинна. У ній – духовне начало нашого альтер-его природного. Спільного. Бо життя – це система систем. Вічно молодих і вічно п’яних. Але не від хмелю, а Раю Природного: лише в матерії стільки диявола.
Zegrunfij. Дияволи подарували вам гроб на день народження, а ви його з’їли. Можливо, ви не заслужили на гроб, але їм не слід було цього робити. Але вони зробили. Саме тому, що вони – дияволи. А ви – люди. І з’їли його, повіривши у все це. Ви з’їли ілюзію і проковтнули матерію. Смачно? Мені здається, що жодна людина у світі не заслужила на гроб. Коли здається, треба хреститись. Я ніколи не хрещуся. Саме тому мені здається. Вау?
Ahhida. Немає жодних авторитетів окрім Бога. Якщо ви бачите інших „авторитетів”, ми їх знищимо. Для того, щоб у вас був єдиний авторитет – Господь Бог і Творець Всевишній.
Kassandra. Істина шумить у моїх очах – це перша Книга у світі, написана Богом. Більше того, вона робить із людей Богів. Але якщо людина почала її читати, не сприйняла Великого Неба саме так, як я пропоную, відкинула Книгу від своїх очей куди подалі, вона стає рабом диявола. Тому що у нього є вихід на алегро-інформаційний простір абсорбуючих індивідів креусу. Решта стає абсолютними Богами – Єдиним. У єдності щастя – все просто. Більше того, все абсолютно просто. Господь – не товар. Він просто Господь. У ньому – любов. І щастя. Спасибі моїм відправленням і правому раціону життєвої енергії. Тепло. Ця Книга його випромінює. Тому стає тепло на душі – ця Книга написана для душ. Тепло.
Lazura Bao. Нещодавно я бачив першопотік істинних протоків і своду небесного часу. Тому поділюся із вами його частиною, чужою історією – своєю. Якось до мене прийшла жінка і сказала: „Я хочу жити праведно. У мене є все для цього”. Така була жіночка. „Але чи гідні ви Його?- відповідаю.- Ви довго ігнорували Господа Нашого, Словеси Його і Природу Його. Тому я беру час на роздуми”. Вона сиділа годину, другу, а тоді встала і пішла – померла. Тому що мала в собі забагато диявола. Я все ще сидів і думав, після чого сказав уголос: „Все ж таки всі люди гідні Його. Просто не всі це розуміють”. Вона мене почула. Мертва. Насолоджуйтесь у вигляді живих.
Zuzuru. У вас немає духовності. Тому вмріть, вмріть і скнійте навіки. Лише ті, для кого є Бог, має право на життя. Мені так говорять – я слухаюсь. І вам раджу бути слухняними хлопчиками і дівчатками – дітьми Його. Хоча ви як хочете. Радість.
Formalic. Цікаво, коли посвячені зустрічаються у власних переродженнях – міста і села цьому сприяють. Цікавіше, коли вони до того ж і знайомі – не всі посвячені знайомі. Найцікавіше, коли вони можуть спарюватися, отримуючи божественну насолоду – екстаз почуттів, думок, емоцій. У мене було це. Все це. Постійно. Іноді. Час від часу. Оргазм.
Kromanjon. Кінець світу є розвиток. Це не за горами. Він треба для того, щоб люди отямились. Тому що ви не заслужили на те, щоб його не було. Апокаліпсис матерії має бути і був кожні дві тисячі років. Приблизні коливання його: 100-150 років. Усього на Землі вже було дванадцять армагедонів, тринадцятий із яких – останній. Тому що перший. Ми живемо у тринадцятому: це єпархія великого Бога і диявола, сина Його. Тепер кожен може обрати собі шлях: життя або смерть. І, треба сказати, це ваш останній вибір. Не спіть – зима насниться. Краще прокиньтесь і живіть: це краще, аніж бути мертвим. Перевірено на собі. Ібо же скільки я разів у пеклі горів – не злічити. Більше там я не збираюся. Тому і рятую вас. Без жодної краплі корисності. Бо якщо ви не прокинетесь, буде інакше: ви більше сонця не побачите. Хочете вічно жити у темряві? Продовжуйте у тому ж дусі, залишаючись тим, чим ви є.
