КАЗКОВА ПОВІСТЬ
«ПОДОРОЖУЙТЕ ЗІ «СМЕТАНОЮ!»
Історія перша. Про маму і вітрила.
Що не кажіть, а Петрику просто неймовірно пощастило! Вчора зранку він знайшов в шафі цілий метр (а може й більше!) прекрасної тканини, і одразу ж вирізав з неї нові вітрила для свого галеона. Сусідські хлопці були вражені: Мирон захоплено роздивлявся їх на світло з усіх боків, а Роман сказав, що навіть в самого Колумба не було таких чудових вітрил. Друзі вирішили одразу їх перевірити на міцність, а тому затіяли затяжну морську битву. За Індійський океан їм правила величезна калюжа, яка була вигідно захищена бузком від сторонніх очей – що не кажіть, а мамам і бабусям краще не знати, що воно таке – війна на морі! І звичайно, старшій сестрі Романа зовсім не треба знати, що ця війна розгорілася через безцінні скарби загубленого острова – її улюблені бірюзові коралі. Зараз ними заволодів Адмірал Остап, але Капітан Мирон на своєму фрегаті веде гарматний обстріл з усіх сорока гармат і от-от захопить скарб! І тут несподівано на горизонті з’являється піратський корабель Романа! Він бере на абордаж бриг Остапа і надійно переховує скарби – спочатку в трюм свого корабля, а потім – ще надійніше – до себе в кишеню. Роман – старий досвідчений морський вовк, він знає, що найгіршого шторму слід чекати ввечері, коли сестра шукатиме улюблені коралі. Раптом чути крик: людина за бортом! Невже хтось упав у воду? А й справді, мала Катруся стрибала, стрибала, і дострибалася, - і тепер по литки стоїть у водах Індійського океану. – Мамо! – схлипує вона, я стрибнула в калюжу-у-у! – Ясно. – Похитав головою Остап. – Розпочинаємо рятувальну операцію. На сьогодні битва завершена.
А у Петрика пригоди тільки починалися. Повернувшись додому, він вирішив виставити нового вітрильника у вітальні, аби всі ним милувалися. Першою корабель побачила мама. Та чомусь не схотіла ним милуватися, а зойкнула і побігла до шафи. А далі… далі виявилось, що з цієї тканини мама збиралась пошити собі плаття, і що Петрик так вдало вирізав клаптики (з самої середини), що на плаття вже не вистачить.
– Мамо, вибач, ми збирались прокладати морський шлях до Індії, тому мені вкрай були потрібні нові вітрила!!!
Петрик спробував щось пояснити, та пролунав дзвінок у двері. Хлопчик побіг відчиняти. На порозі стояла тітка Василина.
– Галю, глянь-но, яка у мене гарна блуза! – сказала вона і покрутилась.
– А, так, справді гарна… - вражено сказала мама.
А що їй було казати, якщо блуза була з ТІЄЇ ж тканини, що й Петрикові вітрила. Такий малюнок, той колір – все однакове.
Після такого сюрпризу мама одразу повеселішала і сказала, що спорядження корабля набагато важливіша за нову сукню, тому Петрик може взяти решту тканини і зробити вітрила для своїх друзів.
– Тільки ж гляди, щоб ваш морський шлях до Індії не пролягав перед вікнами тітки Василини! – попередила мама.
