Ви знаєте, що таке БІЛЬ? Якщо Вам ніколи не робили боляче, Ви мене не зрозумієте. Я маю на увазі не звичайний фізичний біль, а моральний, душевний біль.
Щоденно я намагаюсь не звертати уваги на людей, які ненароком або навмисно роблять мені боляче. Я ненавиджу біль, я його просто боюсь... А нам властиво ненавидіти те, чого ми боїмося...
Особисто я класифікую біль на декілька категорій:
1. укус комара - ніякої реакції...
2. випадкове влучання - злегка зачепило, навіть не доймає...
3. в брову - попав, але я цього не покажу, бо можу терпіти
4. в око! в 10-ку! в яблучко! чорт забирай, в душу каменем! - боляче... боляче... дуже боляче...
Коли роблять дійсно БОЛЯЧЕ, хочеться кричати, наскільки вистачить повітря в легенях. Хочу людині, яка зробила ТАК боляче кинути в обличчя: "Дякую! А тепер забирайся геть з-перед моїх очей і з мого життя! Звідки ти звалився на мою голову? За що мені все це?"... А далі самотність і гіркі сльози...
Біль голочками вгризається в тіло, в саме серце. Ви коли-небудь бачили серце людини, в якої був інфаркт міокарду? А взагалі, Ви знаєте, що це таке? Якщо ні, я поясню. По-науковому, інфаркт міокарду - це відмирання клітин на стінках серця. Ві певно запитаєте мене, яке відношення має інфаркт до болю. Поясню-но я Вам і цього разу що до чого.
Укол болю як інфаркт. Але при цьому відмирають не клітини... вмирають спогади і почуття... Точніше ми їх вбиваємо... Не хочеться з ними жити, бо вони нагадують за якусь конкретну людини. А нам це неприємно і боляче. А це вже так набридло!
Аби заховати свої почуття та емоціїї, ми натягаємо ті дурнуваті маски. Ми перестаємо вірити людям і закриваємось в собі. Підбираємо різні ролі і граємо згідно зі сценарієм. Ми перестаємо жити своїм життям, проживаючи життя інших, невідомих нам людей...
Мі придушуємо в собі почуття, забуваючи, що будь-які емоції - це прояв життя. А біль в певній кількості навіть корисний. Він нам нагадую, що ми ще живі, що ми можемо відчувати, не зважаючи ні на що!
