Я вже скоро буду. Знаю, ти чекаєш. Чекаєш вже вісім років. Але якби ти тільки могла знати, наскільки довгим є мій шлях. Через сонячні системи, скупчення зірок - галактична мандрівка із одного краю Всесвіту в інший. Ти скажеш , що Всесвіт не має краю, а я б розповів тобі ,що має. Я взагалі міг би стільки розповісти...Ти побачиш в моїх очах усю мудрість і знання віків. Але на жаль, тільки в очах. Бо коли я прийду, і ми зможемо, нарешті , поговорити, я вже все забуду – такі правила, і ніхто не в змозі протистояти їм.
Ти чекала так довго, так невітшно плакала ночами, вислухала стільки промов і переконань...Так боляче було знати про це і не мати змоги скоротити свою подорож ! Час прибуття і відбуття – усе за незмінним своїм розкладом. Ти пробач їм, тим, хто сказав, що я не прийду ніколи, тим, хто примушував тебе страждати заради зустрічі зі мною. Вони просто не знали, що я так далеко. А я знав, завжди знав, що ми таки зустрінемось. . Два Світи вже зіткнулись. Великий Вибух вже відбувся. І розпочалась нова еволюція. Тільки для нас. В нашому маленькому, здавалося б , для всіх, невідомому для когось просторі. Я обрав тебе з поміж усіх жінок на Землі, бо знав ... Та ні, без жодних «бо».Просто знав. Ти – моя, а я – твій. І у нас попереду усе життя . Ми будемо жити взаємозмінюючись , взаємонавчаючись і взаємовдосконалюючись . Ось така мета.
Та ти вже змінилась! Ти ніколи не будеш такою, як була ще вчора, бо сьогодні ми зустрінемось.
Довго - цілу щасливу вічність ти обійматимеш мене, а я слухатиму наймилішу в світі музику - стукіт твого серця, - дихатиму твоїм повітрям, пізнаватиму запах твого тіла. Через усе життя ми пронесемо цей наш перший спільний спогад - наші перші обійми.
А потім прийдуть будні. Але сірими буднями це назвати важко. Кожен день не схожий на попередній – я тобі це обіцяю! А коли нерозуміння, роздратування і втома одного дня накриють тебе з головою, ти просто пригадаєш ось цю нашу зустріч і хвиля ніжності очистить тебе, омиє теплом душу наша любов.
Ще минатимуть роки, а наш зв»язок не розірветься. Я це також знаю. Бо немає нічого міцнішого, аніж наші почуття . І колись я зустріну іншу. Ми розпочнемо нове життя ( Прошу тебе, тільки не ревнуй!) Я все одно ніколи не почуватиму до неї того, що почуваю до тебе. Я кохатиму її, я житиму для неї, і... залишатимусь твоїм, а ти залишатимешся моєю.
Ну все. Замовкаю. Потік своєї свідомості перериваю. Мушу зосередитись на останніх хвилинах перед зустріччю з тобою... Зараз нам обом важко. Але залишилось зовсім трішечки!..
Відчиняй!
Ось я!
З моїм народженням, МАТУСЮ!
