Намалюй мене вночі при вимкненому світлі місяця. Я знаю, що Ти не вмієш у темряві. Візьми в руки сухий холодний аркуш і зігрій його кінчиками своїх пальців. Злегка привідкрий вікно і сядь до нього спиною. Дозволь вітру зануритись у своє волосся, там - кольори Твоїх фарб. Візьми мій пензлик і обмий його своєю вологою. Коли малюєш, не дивись мені в очі, бо він випаде з Твоєї руки. Лінії веди повільно й обережно - папір дуже легко поранити і тоді з нього потече чорна кров. Ти цього не побачиш, але йому буде боляче. Малюй ніжно - так, як ти торкаєшся мого обличчя, коли я сплю. Малюючи вії не думай про крила. Малюючи губи не думай про троянди - це банально. Думай про щось інше або взагалі ні про що не думай. Про мене теж не думай. Закутайся в мене і малюй. Знай - цієї ночі будеш дуже хотіти спати, але мусиш закінчити до світанку. Промов молитву, випий кави або просто усміхнися, тільки не губами - Небо не вибачить фальші. Коли відчуєш, що все готово - поцілуй мене і відкрий очі. Ранкові промені відкриють Тобі правду. На папері залишиться Твій автопортрет.
