Минулого травня в шпарах скелі Відлюдника біля Литячого– над урвищем, там, куди жоден Пасічник не дотягнеться, оселився рій здичавілих бджіл. Чи жили вони б тут, якби там зараз мешкав Пустельник? Уявімо – він, як Віні-Пух, підлітає на кульці «з миром», але бджолам це зовсім не до вподоби. Тоді на допомогу приходить Хрюша з гвинтівкою.
В Литячому – єдине відоме мені «несистемне» гніздо. Коли ви бачите комашину десь в "дикому" полі (пчо-олка), знайте – їй все одно доведеться повертатися ввечері до Вулика.
Бджола – істота безправна. Хитрий пасічник встановлює на льотках пилковловювач; втішена бджола, що щось за робочий день змогла назбирати, всередині розуміє, що насправді повернулася додому ні з чим. Наступного дня Пасічник звужує розмір проходу – йому мало - і вона з ностальгією згадує день вчорашній.
Занепокоєння приходить раз на рік – в травні. Бджолине суспільство розколюється. Все починається з того, що бджоли, що перезимували, остаточно втрачають авторитет в очах молодих здорових бджіл. Ті не бажають утримувати "ветеранів" за рахунок власної праці, вважаючи, що стара версія порядку годиться тільки для періоду застою – зими. Нові народжені бджоли не мають навіть знати, як воно було раніше.
Взимку старі бджоли, що вчепилися за свій шматок стільника з кормом, живуть півроку і довше. Але весняна натужна праця для молодих бджіл згубна, 30 днів - і на хмарки. Вістючки квітів пробивають їм крила; старі бджоли в цей час «вентилюють вулик». Молоді ж прагнуть соціальних гарантій, гарантованого шматку затишного вулика.
Безшумною ходою на Пасіку заходить Пасічник. Якщо Його воля – додає бджолам нових стільників. Вони, втішені новими перспективами, закатавши лапки, забувають про свої вимоги – бо ж їх почули!
До часу роздачі пряників не доживе жодна з них. Пряники також сумнівні – на зиму замість меду Пасічник підгодовує Вулик цукром – для чого їм якісне? Та й восени – зовсім не ті бджоли, що раніше. Тим хочеться хіба добробуту, хай і корм замість справжнього меду.
Іноді Пасічнику бракує нових ресурсів для Вулика – багато ж їх таких. Тоді бджолячі заворушення так просто не спинити.
Бджолам потрібен лідер – нова Королева. Головні бунтівники заздалегідь виліплюють деякі комірки більшими – бо в звичайних народжують прості роботяги. У більшості «покращених», тим не менше, розвиваються не матки, а трутні. Їхня роль в цій ситуації насправді – неоцінена. Стара Королева, відчуваючи, що єдине, що стримує бджіл – нова Королева ще в стадії лялечки, повзає по стільниках в пошуках ще ненароджених; варто занюхати – прогризає голови. Бджоли-бунтівники намагаються захищати розплід – але вони фізично менші за Королеву, довкола неї крутиться купа помічників. На щастя для «реформаторів», в силу свого ну надто вже обмеженого кругозору, Королеві й помічникам не так вже й легко знайти ту, яку шукають – і просто трощать голови всім хто лежить не в тих комірках. Частина трутнів виживає. Але після пережитого стражу вони може б і хотіли працювати – не можуть.
Якщо нова Королева народжується – у вулику вже все готове до дії. В один момент починається поділ на ваших та наших. Наші – вилітають назовні.
В бунтівників в штаті трудяться бджоли-консультанти, що нишпорять довкола вулика в пошуках «нової домівки». Весь рій – вже на гілці неподалік вулика; там бджоли точать дебати на тему запропонованих їм «консультантами» варіантів. Ніхто не працює – гудять всі. Якщо процес затягується – в більшості випадків – наспіває Пасічник. Він відкриває кришку для кризових варіантів припасеного вулика з новенькими рамками, додає туди кілька повних медом стільників з того Вулика, що першим під руку потрапить – і «консультанти» приносять феноменальну звістку! Весь рій, забувши всі попередні дискусії, кричить, що ось він, рай! Королева – її завдання бути «лідером», ніяких прав вона немає. Якщо якихось кілька бджіл занепокоєно починають кружляти довкола «раю» – Пасічник дмухне на них ядучим димом. Смерть свою вони знаходять, вжаливши пасічника за палець. Але це вже немає ніякого ефекту – всі життєво важливі зони Пасічника приховані за маскою, кілька бджіл не завдадуть йому шкоди, це ж не цілий рій. Таких «злих» бджіл кожної наступної ревізії Вулика завжди знайдеться дві-три, коли відбирають мед – трохи більше. Оргкомітет бджіл навіть збереться переслідувати Пасічника до медогонки, але що може зробити купка бджіл?
Бджола може вжалити всього один раз – далі вони гинуть; ті, хто сидить «тихонько» – бачуть, чим це закінчується. Мертві бджоли не гудуть.
«Промисловість» Вулика виробляє не лишень мед – це і прополіс, і пилок, і віск, і навіть бджолина отрута – IT-технології бджіл. Але Пасічнику збирати це все ліниво, йому треба тільки мед – головна складова бджолиного «ВВП». Раніше він лінувався збирати ще щось,але останніми роками поганий медозбір – і вже не гребує тим, що раніше діставалося бджолам.
Цікаво, що жоден вулик – ні свійський, ні дикий, як Литячому, не прийме до себе бджолу із іншого Вулика. Проблеми індіанців – власне, проблеми індіанців. І на підйом бджолине суспільство по справжньому піддається на підйом тільки раз за покоління. Наступного року – це вже нові бджоли. Незмінним залишається тільки Пасічник.
