Як ви гадаєте, чи правда, що алкоголь допомагає захиститись від радіації?
Да, ви знаєте, мене теж дуже цікавило це запитання. Я спеціально цікавився у професора Вайцеховського. Тому те, що я зараз розкажу,- не мої слова. І навіть не ваші. Це слова професора Вайцеховського!.. Якщо випити триста грам горілки до ядерного зриву, тобто, атомної війни, себто, глобального потепління, то це набагато краще, ніж випити після!
Скажіть, будь ласка...
Шо? Шо казати?
Потепління на морозі – це глобально?
Чернігівчанки приїхали в Ніжин-град: пальці вєєром, жопки розтопирені: “Тю-тю-тю, ля-ля-ля”. Я їм і кажу: “Я на вас уже давно купу гною поклав. Мали вивезти ще позавчора, бо я замовляв автомобіль. Такі-да, веселий і дерев'яний тарантас”. А вони мені: “Тю-тю-тю, ля-ля-ля”. Білизна із собаки, а срака із вати,- тут нічого більше не скажеш. Хіба що: “Тю-тю-тю, ля-ля-ля”. Глобальне потепління і кінець світу прийшли,- нарешті.
Знаєте, яке в нас глобальне потепління? Те, що глобальне – це зрозуміло, а те, що потепління – це ще треба визначіть. Абсолютно все залежить від розтопиреності жопки. Та не лише від якості, але й від кількості також. Вони скачуть на зимовому асфальті у палаці самок, насідаючи на одні штирі, перестрибуючи на інші. Там буде танк. Від того, що горбатий. Бо вони – дикі самки. І життя їхнє наступне: вони сплять на підлозі із розтопиреними вагінами і сраками. Коли вже буде Великий День Фалосу? Це той, що після малого кінця світу, тобто, дня знань. Що? Глобальне потепління прийшло.
Потепління на морозі – це глобально? Коли все примерзає. І навіть та, до якої ти прилип. Бо наша волога стає повільною: вона замерзла від усього – нашого тепла зовсім не вистачає. Бо ми не люди. Що? Я говорив, що лише тоді вистачить, коли в неї буде зовсім інша жопка. Наприклад, чужа. У нашому житті усе залежить від цієї самої жопки. Не вірите? А воно, знаєте, і справді залежить. Точніше, від її розтопиреності і типу кинутості на вітер – попідтинням. І навіть Великий День Фалосу. Теж залежить.
Ефект розтопиреності часто називають ефектом вархлявості чи роздовбалості. Не важливо. Нічого не важливо. Бо важливо тільки те, що ефект розтопиреності часто виникає під час перетину зимових казок, які розповідають уже диким самицям під час глобального потепління. Від цього на їхньому тільці-кільці зростають різні кучугури, себто, фігури, небажаного порятунку: різної форми, кількості та якості. Не схожі одна на другу. Наприклад, горби, як у жирафи. Чи губи на руках і ногах, як у голуба. Вам доводилось бачити, як голуби переймаються? Не переймайтесь, скоро побачите. Що? Ні, це не спекуляція. Я просто базарна тітка, яку ніхто не довбе. Навіть дід Улян. Мені і Зіга не позаздрить. Бо у нього є клюв. У голуба, себто. Хоча його і не використовують як засіб для розведення потомства. Але у голуба є крила, хоча їх і не використовують як засіб для розведення потомства. Але у голуба є. Саме тому, що немає. А у людини зовсім нічого немає. Від того, що є. Абсолютно все. У людина є Бог, а у голуба – крила. Люди Бога не бачить, а голуб крила бачить. Більше того, більшість голубів уміють парити в небесах. Саме тому голуби щасливі, а люди – нещасні: не у всіх людей зростаються гнізда. Особливо фосфорні крила абсолюту, зіткані із перлів априконів, які ми втратили, черкаючи о скали земні. Самі винні. І так буде доти, доки у нашому житті все залежить від жопки. Точніше, її ефекту розтопиреності. А воно залежить. Не вірите? Погляньте на мою: “Тю-тю-тю, ля-ля-ля”.
Саме тому іноді – кожної хивилини – дикі самки хочуть у чоловічому туалеті, чіпляючись до наших. Тому вони роблять це іноді сидячи, а іноді – стоячи. Вони вміють усе: саме тому вони дикі. Нам подобається порізну. Іноді по-великому чи маленькому. Ходять-бродять містом великим. Містом диким і малим. Від того, що незайманим – забагато займаним. Як вони ходять? Білому це ніколи не подобалось: він уже стільки перебачив, що Бог йому в поміч, ворогам не бажаю. Але хтось, може, і заздрить. До прикладу, ви.
