Принесу студеної води до схід сонця. Поволі, на малому вогні розтоплю бджолиний віск. Бережно дістану з шафки свої фарби. І пензлик. Вмокну м’який кінчик у прозору воду, за тим – у колір. І буду писати... Чотири пори року, чотири сторони світу, чотири вітри по землі віють – лягає маленький хрестик на білу поверхню. Сплітаються символи між собою, сплітаються знаки, і кольорові фарби. Небесні олені, підковані срібними зорями. Жовтогаряче сонце і красний місяць. І Древо Життя, що корінням сягає стародавнього минулого, а розкішним тонким гіллям тягнеться увись. До безкрайньої мудрості Всесвіту… До Любові. До Божественного світла істини. Я розписую писанку. Пишу свого листа Богові…
