Шатл «Старий» випірнув з гіперпростору поблизу четвертої планети зоряної системи білого карлика, відомого серед обмеженого кола астрономів як Луксор-4.
Петро полегшено зітхнув. Цей маневр, ніби не таїв в собі чогось небезпечного, статистика говорить, що під час нього шанс загинути один зі ста тисяч, але завжди здавалося, що черга винятку дійшла якраз до його голови. Втім, цього разу пронесло. Старенький шатл, куплений на всі заощадження та гроші вирученні за попередні знахідки, витримав подорож.
Планета Карнак, яка і була кінцевим пунктом призначення в його мандрівці, заступила своїм тілом половину екрана. Червоно-бура із залишками атмосфери вона нагадувала земний Марс. Це стосувалося й суперечок довкола минулого планет та існування позаземного розуму. Однак, якщо на Марсі життя знайдено так і не було, то тут дещо виявили. Ні, тут не наткнулися на залишки іншопланетян, руїн споруд давньої цивілізації, ба навіть самого життя тут не знайшли. Жодного залишку органіки. Подив викликала відсутність природних ресурсів необхідних для розвитку цивілізації. Попередні експедиції не знайшли тут майже жодного натяку на корисні копалини без яких можливий розвиток розумної цивілізації чи потрібних людству. Залізних руд, золота, урану – взагалі нічого, немов корова злизала. Точніше, якась дещиця була, але настільки мізерна, що перспектив видобутку – жодних. Це було вкрай дивно, адже на інших планетах, відомих Галактичній Спільноті, вони мали місце.
А ще були маленькі коштовні докази.
