Сьогодні п'ятниця. День, коли у райцентрі, ну… майже великий… речовий ринок. Тому похмурого хмарного і, чесно кажучи, не особливо теплого ранку, у мене виникає чисто гамлетівське питання: "Бути чи не бути?" Їхати на ринок чи краще поспати? Врешті-решт вирішую розворушити свій організм і обираю перше.
Райцентр зустрічає мене вражаючим натовпом людей, колосально великою кількістю машин і, як не дивно, сонячним весняним небом! Батько, вправно керуючи автомобілем, старається проштовхнутися між людьми, "залізними кіньми" та справжньою підводою з кіньми. Ну сьогодні це просто рекорд..! Стільки транспорту, народу, що куди там тому Києву до нас! Стоянки повністю "забиті", на узбіччях у три ряди припарковано оте все, що ділить нас за статусом на "багатших і бідніших". Нарешті після тривалих переїздів по провулках і вулицях ми припаркували свого вірного "коня" біля самого базару. Не знаю чому, але мені подобається саме це слово. Сучасна молодь під словом "базар" розуміє швидку, часто лайливу мову. Проте ще у творах Квітки-Основ'яненка воно згадується у мові персонажів і навіть автора саме у значенні ринку. Та і чим теперішній ринок не нагадує базар? Люди гомонять, торгуються, намагаючись отримати від продавця якщо не солідну, то хоча б невеличку знижку; зустрічають знайомих. Отож, вперед!
Що завжди мені подобається на ринку, то це його особливий колорит, яким не зможе похвалитися більше ані єдине місце у світі. Тут обов'язково галас і метушня. Ось де панує незвичайна, відмінна від навколишнього середовище, атмосфера. Відразу відчувається запах кави, якою обов'язково торгує якась жіночка. За холодної погоди продавці, не скупуючи зароблених коштів, купують гарячий напій, оскільки той, окрім теплого одягу і взуття, є єдиним способом зігрітися в чеканні на покупців. Проходячи поміж палатками, дивлюся на те, що мовби було конче необхідно, але тепер усе чисто-начисто повилітало з голови.
- Дєвушка, падхадітє, падхадітє! Што вас інтєрєсуєт? Сматрітє, какіє красівиє кофтачкі! – запопадливо крутиться біля моєї скромної особи майже російськомовна продавчиня. Ну, дивлюсь я на " красівиє кофтачкі" і не бачу в них нічого гарного. Але головне правило продавця саме в тому, щоб покупець взяв товар. "Говори, що тій людині все підходить навіть тоді, якщо насправді воно їй не підходить. Твоє завдання – збути товар," – говорилося в якомусь фільмі.
Але це ще нічого порівняно з тим, коли тобі сподобалося вкрай багато. Хочеться купити все, до чого лежить душа. Отоді торговець може вішати локшину на вуха стільки, скільки його душа забажає.
Окрім потрібних речей, починаючи з одягу і взуття і закінчуючи прищіпками для сушіння білизни, на базарі можна зустріти силу-силенну людей різних національностей. Ось біля входу чатують цигани, продаючи щось не дуже дороге. Спробуй підійти – не відчепишся! Почнеш міряти одяг: це не підходить, це завелике, оце замале. А більшого розміру у вас не знайдеться? І так далі… Але це такий заповзятий народ!... Вони пропонують поміряти те, те ,те, а ще ось це і оце… Тому краще вчасно або купити або ввічливо відмовитися. А он там, за рогом ринку, розмістилися вірмени. Торгують домашніми тапками і ще чимось . Ого, в них є і всілякі розміри, і ціни від менших до більших, і вибір великий, і якість непогана. Російською говорять з акцентом, але між собою спілкуються своєю мовою. Ці люди вселяють якусь певну довіру. Далі по ряду узбеки. Ще трохи й поляків серед покупців, але в основному переважають україномовні і російськомовні українці.
У торгашів уже є і постійні покупці. Тоді їм не так щоб і весело. Уявіть себе на ринку. Ви щось продаєте. Тут наближається людина, що постійно щось купує у вас. І знову, вже вкотре(!), у голові прослизає думка: "Оце ж можна було збути по повній ціні…". Але разом з тим ви розумієте, що якщо ця людина – постійний покупець, то і заробітку вона принесе більше, припустімо, за два рази, ніж новачок – за один раз.
Але ж, одначе, це і робота – простоювати за будь-якої погоди по скільки-то там годин, щоб мати виторг. І добре, коли використаний час і сила виправдовують себе хоча б у коштах! Проте, якби було інакше, то не бачити нам ярмарку в райцентрі, як свого носа.
Назвати сучасний ринок-базар ярмарком надзвичайно важко, але це щось схоже. Ярмарку передує виступ народних персонажів, а під час торгів між рядами ходять Баба Яга, Кощій Безсмертний, Русалки, Феї і ще всяка нечисть. Ось взяти хоча б Сорочинський Ярмарок. Там навіть "Микола Гоголь" їздить на возі, запряженому кіньми, щоб перевірити "чи все до ладу у Великих Сорочинцях"! Мед, фіточаї, чудеса з деревини, кулінарні шедеври , народний одяг, лозяні, тканинні плетива і… чого іще там лише немає! Просто народ любить і дотримується традицій, чого не скажеш про багато інших регіонів.
Але і на нашому ринку можна купити щось варте уваги. Адже недарма він є!
Час мого перебування на ярмарку швидко скорочувався. Покупки закінчилися яблуками на продуктовому ринку і форматами А1 у канцелярському магазині. Ми їхали додому. Позаду скупчувалися густі темно-сині хмари, а попереду простягалася аквамаринова блакить з легкими білими хмаринками. Душу гріли хороші покупки і чудово проведена перша половина дня. І я зрозуміла, як іноді необхідно просто з'їздити саме на базар.
