Моя спроба написати п'єсу на завжди актуальну тему- "Що важливіше кохання, чи вигода?"
Сидить бабуся, плете.
Бабуся: Який прекрасний день! На сьомому десятку люди цінують кожну мить життя, як солодку, так і гірку…Ох скільки гірких миттєвостей було в моєму житті, а скільки солодких. Хм,.. згадується, одна весна моєї молодості, яка й вирішила всю мою долю, хм…це було так давно, час такий швидкоплинний. Ха-ха…це була одна з миттєвостей Паризької весни. Так от,.. почалось це все за два роки перед цією доленосною весною. Коли померла моя матінка, хай душа її покоїться з миром, десь через два тижні після похорону, до мого горем вбитого батька прийшли два джентльмени, які представилися довіриними особами моєї спочившої матері. Вони повідомили батькові, що його дружина Марі де Лафер склала заповіт, і він , як її законний чоловік, отримує все майно; для вступу у спадкоємні права всього-навсього потребується його підпис і родина печетка. Батько, який ще й досі був не в собі від горя, не читаючи, підписав документ. Пройшло півтора року, батько знову одружився. Моєю мачухою стала ласа до багатства мадам де Журі, яка вже була заміжем, але через нещасний випадок залишилася вдовою. Брат її покійного чоловіка, який успадкував маєток, виділяв певну суму грошей на утримання мадам де Журі, але, на її думку, цих грошей було замало. Тому вона і вирішила вийти заміж за багатого і найкращим кандидатом на роль її чоловіка став барон Маркус де Лафер- мій батько, теж удівець. Одружити його на собі їй не завдало великого клопоту. Оскільки батько шукав матір для своїх дочок. Жаклін де Журі видалась йому уособленням милосердя і любові, вона нагадувала йому його матусю…
Що ж, він скоро дізнається, яка насправді мадам де Журі, тепер, вже баронеса де Лафер. Невеликі статки батька, які він тримав у родинному сейфі, були витрачені на весілля. Весілля було пишне. Грошей на нього пішло стільки, скільки нашій сім*ї вистачило б на рік, враховуючи те, що гроші йдуть не тільки на потреби сім*ї,а й на утримування маєтків.
Мого батька не хвилювало, скільки було грошей витрачено на весілля, оскільки він не знав ціни грошам, бо протягом століть нашій сім*ї належали титул, маєтки і гроші. Народившись багатим, він був впевнений, що такими ж багатими будуть його діти і внуки- його нащадки.
Після весілля моя мачуха забажала купити «будиночок» в Ніці. «Будиночком» виявився великий маєток, який швидше нагадував палац. Мого батька й це не схвилювало. Він дав розпорядження перечислити гроші за маєток на рахунок попереднього власника споруди. Та згодом виявилось, що коштів не вистачає навіть на те, щоб купити однокімнатну квартиру в якомусь маленькому містечку. Юристи нам повідомили, що приблизно два роки тому мій батько підписав документ, в якому говориться, що всі наші гроші він перечислив на рахунок фірми, яку, як з*ясувалося наступного ж тижня закрили, а власники нікому невідомі особи. І в цьому весь казус, мій батько- барон Маркус де Лафер втратив не тільки гроші, а й дружину, яка як виявилося, любила не мого нещасного татуся, а- його гроші…
Моя історія , історія Юліани де Лафер почалася однієї прекрасної весни (Х-року) у моєму рідному місті- Париж.
Бабуся виходить.
Дія перша
Бабуся: (Голос за куліс) Франція. Париж. Родинний маєток барона де Лафера.
На сцені баронеса де Лафер і її донька Селін де Журі.
Баронеса: Як би ж я знала раніше, що він банкрут, то ніколи б не вийшла за нього заміж.
Селін: Матусю, а що ж нам тепер робити? Я не хочу бути бідною. Не можите ж Ви ще раз одружити на собі багатого дворянина…Чи можете?
Баронеса: Не кажи дурниць! Звісно, що ні! Мій чоловік- банкрут! Як би ти мене слухала і не крутила носом, відмовляючи кожному кавалеру, я б не була змушена вдруге виходити заміж. Ось і зараз відмовилась від пропозиції руки і серця. Чого тобі взагалі треба?
Селін: Великого і щирого кохання.
Баронеса: Фе, як вульгарно. Хіба так заміж вийдеш?
Селін: Мамо, я не хочу виходити заміж без кохання!(Тупає ногою).Нехай по розрахунку заміж мої нові сестри виходять.
Баронеса: Тебе з таким настроєм заміж видати буда важко. Добре, твоїм перевихованням потім займусь. Моїх падчериць заміж видати- непогана ідея. А ось і вони, ти чуєш їх сміх?
Заходять дві сестри: Маргарита і Юліана.
Маргарита: Це був прекрасний день, чи згодні Ви зі мною, сестро?
Юліана: Ох, справді! День ми провели чудесно,останній раз я відчувала таке піднесення ще за життя нашої матінки.
Маргарита: Коли з*явилась ця де Журі і її чванлива донька, то все змінилося. Ах, якби ж час можна було повернути назад.
Баронеса: Кхе-кхе.
Баронеса з Селін наближаються до сестер, які їх не бачили до того моменту.
Баронеса: Діти, мої любі! Які ви вже дорослі, а я й не помітила, як ви виросли. Стали справжніми красунями. Напевне, залицяльників у вас стільки, скільки зірок на небі? Це добре, але, що люди скажуть, що ви крутите голови нещасним юнакам? Треба вибрати одного.
Маргарита: Ви хочете, щоб ми вийшли заміж?
Баронеса: Я рада, що ви мене правильно зрозуміли, та й бачу, що ви про це самі думаєте, то й я вирішила вас обох підштовхнути до шлюбу. Та вже і час. А то такі дорослі дівчата, а все незаміжні.
Юліана: Та ми й не думали.
Баронеса: Не соромтесь, це все природно. Я вже придивилася вам наречених. Маргариті- де Лакур, а тобі, Юліано, хм…
Маргарита: Ні, ми не хочемо виходити заміж за Вашим наказом. З мене досить! Мені набридли Ви і ваше лицемірство. Я знаю, що Ви ніколи не любили мого батька, а лише його гроші, а грошей не стало, то Ви тепер нас з сестрою захотіли видати заміж за якогось старого багатого скнару. Граф де Лакур має дочку мого віку і вона така ж огидна, як і він.
Баронеса: Та як ти смієш?Як ти зі мною розмовляєш? Що ти собі позволяєш? Не смій мені перечити!
Маргарита: Ви мені не указ!Я не буду виходити заміж за багатого дідугана лиш тому, що Вам потрібні гроші.
Маргарита виходить.
Мачуха хапається за серце.
Селін: Мамо, матусю, не хвилюйтесь, присядьте, випийте води.
Баронеса: Так, ти права. Я напевно піду поп*ю водички.
Баронеса виходить.
Селін: Юліано, люба, як ви з сестрою не розумієте, наша мати бажає всім нам лише добра. Наш батько- банкрут, він весь у боргах. Всі вимагають грошей, його можуть посадити в тюрму. Тільки вдалий шлюб може врятувати його.
Юліана: Як в тюрму? Я не знала, що ми у боргах- я не знала! Як я можу допомогти татусеві ?Чому він мені про це не розказав?
Селін: А він тобі і не розкаже-не хоче тебе турбувати. Не розказуй йому про те, що говорила тобі моя матір. Не тривож його.
Юліана:Я розумію. То ж, що б допомогти батькові, мені треба вийти заміж за багатого?
Селін: Я не змушую тебе. Вибір за тобою. Йди подумай.
Юліана: Так, звісно ж, я подумаю.
Юліана задумливо виходить. Заходить баронеса.
Баронеса: Селін, яка ти в мене розумниця. Вся в мене. Ти гарно придумала про борги і тюрму. Тепер вона точно вийде заміж за того, кого ми захочемо.
Селін: А за кого її видати заміж?
Баронеса: Я маю на прикметі одного багатого юнака, який вже давно упадає біля Юліани. Він має багато грошей і розкішних маєтків, але чванливості більше. А чоловік- він дурний, як індик (тихо прошепотіла баронеса).
Селін: Хто ж це?
Баронеса: Маркіз Олександр де Бридуа.
Барон:(Голос за куліс) Жаклін, люба!
Баронеса:(Важко зітхає).А ось і винуватець всіх наших нещасть.
Селін: Як мені жаль тебе, мамо.
Барон заходить.
Барон: А, ось ти де. Радий бачити тебе Селін.
Селін: І я Вас, вітчиме.
Барон: Як добре, що ви тут. Я б хотів вам повідомити радісну новину- я розпочав власний бізнес.
Баронеса: Це прекрасно (фальшиво)!Ти згодна зі мною, Селін?
Селін:(Усміхається) Звичайно, мамо.
Барон: Та нажаль у справах я маю відправитись до Лондона.
Баронеса: На довго мій любий, бароне?(Вдає, що засмутилась).
Барон: Не засмучуйся Жаклін, але я повернусь до дому аж у вересні.
Баронеса: Чому так пізно?
Барон: Нажаль, але я змушений перебувати весь цей час у Англії- цього вимагають справи. Це все лише заради благополуччя нашої сім*ї.
Баронеса: Так, звісно, я розумію.
Барон: Жаклін, а де Маргарита і Юліана?Я б хотів їм повідомити про мій від*їзд.
Пауза. Баронеса і Селін переглядаються за спиною барона.
Селін: Вітчиме, я піду пошукаю їх.
Виходить.
Баронеса: Маркусе, я б хотіла з тобою поговорити про Юліану.
Барон: Щось трапилось?(Стурбовано)
Баронеса: Ні, нічого страшного, навіть навпаки- наша донька закохалась.
Барон: (Здивовано)Як? Що? В кого? Я вб”ю його.
Баронеса: Не хвилюйся. Її обранцем виявився гідний юнак, з поважної родини це- граф де Бридуа.
Барон: Де Бридуа? Я був знайомий з його батьком, він був хоршою людиною.
Баронеса: Його син теж надзвичайно шляхетна людина. Він гідний Юліаниної руки.
Барон: Та чи взаємні їхні почуття?
Баронеса: Всі знають, що Олександир закоханий в Юліану.
Барон: Ну,.. не знаю, чи не занадто вони юні?
Баронеса: Ох, молодість. Усі ми в юності любіше слухаємо поклик серця, а ніж голос розуму. Та як на мене, їхній союз принесе багато щастя не тільки їм обом, ай і їхнім родинам. Це буде прекрасний союз двох поважних сімей.
Барон: Можливо й ти права. Повідомляй мені про все, що тут відбуватиметься, в той час коли я перебуватиму в Лондоні. А тепер я б хотів все ж таки побачити своїх доньок. Супроводиш мене до них?
Баронеса: Звісно.
Беруться по під руки.
Виходять.
Кінець першої дії.
Дія друга
Виходить на сцену бабуся.
Бабуся: Пройшло два місяці. Протягом цих двох місяців ми готувалися до відкриття світського сезону. Я дала своїй мачусі згоду вийти заміж за маркіза. І ось почалося полювання за багатієм. Довелось багато спілкуватись з де Бридуа. Моя мачуха і її донька були на сьомому небі від щастя. Люди шепотілись про заручини, та не так сталося,як гадалося. Одного дня сталася подія, яка змінила все. Вона сталася в одній з бальних зал Парижа.
Виходить з сцени. На сцені з*являється Олівія де Лакруа.
Олівія: Прекрасний день, сьогодні ми влаштовуєм бал. Все буде на вищому рівні. Та й ні в кого не виникає сумнівів, що все так і буде. Зірка, ні королева всіх паризьких балів дасть королівський прийом. Я вже три роки найбажаніша наречена за версією журнала «Форбс».Про мене пише вся світська хроніка, говорить все мас-мадія. Це буде фурор. На мене рівняються, мною захоплюються і боготворять. Ніхто мене не затьмарить. Також, можливо, цього року я вийду заміж за Леонарда де Рості. Я вже давно його приглянула. Час ощасливити мого обранця. Бал, бал!( Крутиться. Зупиняється.)Вже звучить музика. Треба бігти зустрічати гостей.
Виходить. Заходять де Бридуа і де Рості.
де Бридуа: Леонардо, як чудово, що ти знов у Парижі, а то ти десь пропав і не давав про себе чути. Де ж ти був?
де Рості: Олександре, я здивований, що ти таке кажеш? За останні два місяці я ні разу не виїжджав за межі Парижу. Не розумію, як ти міг забути про те, що два тижні тому ми розмовляли з тобою у мерії?
де Бридуа: Ох, точно, згадав. Що ж поробиш? Просто я став настільки неуважний, аж сам дивуюся. Хоча на це є причина.
де Рості: Яка ж причина Вашої розгубленості? Чи не сердечні справи, чи якісь проблеми з фінансами? Хоча я чув, що твій капітал нараховує не один мільйон.
де Бридуа: Мільйонером зараз бути нудно, це не схвилює навіть комара, не те, що маркіза де Бридуа, тобто мене.
де Рості: І все ж таки, яка причина твоєї неуважності?
де Бридуа: А ти хіба ще не чув? Про це у всіх газетах пишуть.
де Рості: Я не читаю світської хронічки.
де Бридуа: Я знайшов чарівну, красиву, розумну і багату(акцентує на слові «багату») дівчину. Думаю ,я з нею одружусь.
де Рості: І хто ж ця «щасливиця»?
де Бридуа: Дочка барона де Лафера- Юліана.
де Рості: На жаль, не маю честі її знати. Та знайомий з її батьком- інтелігентна людина, з доброю вдачею. Ти маєш познайомити мене зі своєю обраницею.
де Бридуа: Обов*язково, як тільки вона прибуде на бал. Я чув ти теж скоро одружися, з Олівією де Лекруа.
де Рості: Що? Абсурд! Не вір жодному слову! Я ніколи не одружуся з цією жінкою, ми з нею ледь знайомі, але вона настільки високої думки про себе…Ти думаєш, що я в неї до безтями закоханий і ось,ось зроблю їй пропозицію? Вона вже й плітки розпускає(з обуренням).Жах,яка причепа! І як мені її позбутись?
де Бридуа: Співчуваю, давай подумаємо над цим питанням за сигарою.
де Рості: Давай(засмучено).
Виходять на балкон курити сигари-відходять на задній план сцени.
Заходить баронеса, Маргарита, Юліана і Селін.
Маргарита і Юліана відходять вбік і сміються.
Баронеса: Маргарито, Юліано, підійдіть.
Маргарита: Що ви хотіли?
Баронеса: Поводьтесь як справжні леді, а не як баби на базарі!
Маргарита: Єдиний, хто тут так поводиться, так це Ви! І якщо Ви думаєте, що замилили очі моїй сестрі настільки, що Юліана вирішила вийти заміж за «грошового мішка» і все це з Вашого наказу, то я на це не поведусь.
Юліана: Маргарито, ну, навіщо ти так?
Маргарита: З мене досить!
Виходить.
Баронеса: Ну, чого ти стовбичиш? Іди шукай де Бридуа. Іди, іди! А я піду чогось солоденького поїм.
Виходить.
Де Рості і де Бридуа переходять на центр сцени, Юліана підходить до них.
Юліана: Чи можна мені до вас приєднатись?
де Бридуа: О, мадемуазель де Лафер, я завжди радий Вас бачити(цілує руку).
Юліана: Мені приємно це чути.
де Рості:Так ось- хто заполонив всі думки мого друга. Дозвольте представитись, Леонард де Рості.
Юліана: Дуже приємно познайомитись, мосьє де Рості.
де Бридуа: А, так, забув Вас представити, але я бачу ви самі прекрасно познайомилися. То, на чому я зупинився…
Розмовляючи відходять на другий план.
На перший план виходить Олівія і Селін.
Олівія: І де цей Леонард?Я хочу тебе з ним познайомити.
Селін: Ну, нарешті я його побачу, а то ти стільки про нього говорити, а я його навіть не знаю як він виглядає.
Олівія: Ось там, в кутку він стоїть, із де Бридуа і …Що за дівиця біля нього стоїть? Усміхається і як на нього дивиться, очей не зводить. А він?.. Він погляд від неї не відводить. Та хто це така?
Селін: Це моя зведена сестра- Юліана, вона не його обкручує, а графа де Бридуа, так їй моя мати наказала. Так що не переживай.
Олівія: Так я і повірила, зараз вона точно відчепиться від нього.
Селін переходить на другий план, а Юліана, де Бридуа і де Рості на передній, до них підходить Олівія.
Олівія: Любий, на коли призначено весілля? Ох, добрий вечір, рада вас бачити. Я- Олівія де Ленкруа. А ви, певне, зведена сестра Селін, вона мені про вас розказувала, я щаслива познайомитись особисто. Пробачте, що так безпардонно перервала вашу розмову, але ці організаційні питання пов*язані з весіллям. Ну ви розумієте…
Юліана: (Засмучено)Так, звісно ж, ми з маркізом не будемо вам заважати.
де Рості:Ви все неправильно зрозуміли.
Юліана і де Бридуа підходять до Селін. Згодом Юліана виходить.
де Рості: Як ти могла таке сказати? Це ж брехня(обурено).
Олівя: Скоро буде правдою.
де Рості: Ні, це ніколи не буде правдою. Я більше не бажаю з тобою спілкуватись і не смій розпускати брехливі плітки.
Відходить.
Олівія: Що? Як? І що ж мені тепер робити? Я вже сукню весільну замовила, а вона від Армані. Треба знайти собі іншого нареченого. Ще й запрошення прийдеться переписувати. Ех, яка морока.
Виходить. Всі виходять.
Кінець дії другої.
Дія третя
Бабуся:(Голос за куліс)Центральний парк.
На сцені де Рості і Юліана. Вони прогулюються по різних частинах сцени. Потім підходять один до одного.
де Рості: Юліано, добридень! Я такий радий Вас бачити.
Юліано: І я рада Вас бачити, мосьє де Рості. Як мадемуазель де Ленкруа поживає?
де Рості: Олівія? Я не знаю. Я ще вчора хотів Вам все пояснити.
Юліана: Що пояснити?
де Рості: Я не одружуюсь з нею, ніколи не збирався. Я знаю, що Ви любите де Бридуа, але мушу Вам сказати, я ніколи не кохав нікого- нікого, окрім, Вас, Юліано. Я розумію, що це все для Вас не має ніякого значення, але…
Юліана: Ні, має! Я теж Вас кохаю, а де Бридуа…це все моя мачуха. Це вона хотіла, щоб я вийшла заміж за нього.
де Рості: Юліано, це правда?
Юліана:Так.
де Рості: Тепер нас ніхто не розлучить, я обіцяю.
Беруться за руки і виходять.
Бабуся:(Голос за куліс) В той самий час в батьковому маєтку відбулася інша доленосна розмова- баронеси і маркіза де Бридуа.
де Бридуа: Мадам де Лафер, чи дав Ваш чоловік згоду на наш шлюб з Юліаною.
Баронеса: Любий де Бридуа, мій чоловік поїхав у справах до Лондона, але я надіслала йому листа, в якому розповіла про Ваше кохання до Юліани. З хвилини на хвилину має прийти лист з його відповіддю, і я впевнена- вона Вам сподобається.
де Бридуа: Я на це надіюсь.
Входять де Рості і Юліана.
де Рості: Мадам, я прибув сюди, щоб повідомити Вам, що я кохаю вашу падчерку і хочу з нею одружитись.
де Бридуа: Що?!
Баронеса: Ні, я категорично проти.
Юліана: Яке Ви маєте право? Тільки мій батько може не дати мені дозволу на цей шлюб.
Баронеса: А він тобі його не дасть, я про це подбаю.
Юліана починає плакати.
Заходить Маргарита і Селін.
Маргарита:Що тут відбувається?
Юліана:Ти була права. Мачуха сватає мене за маркіза лише тому, що хоче його грошей, а не тому, що дбає про батька- тих боргів взагалі нема.
Маргарита: Не переживай. Я написала батькові про все, що тут відбувається, і він заборонив тобі виходити за Олександра, та, я впевнена, що дозволить вийти заміж за Леонарда.
Баронеса: Ні, не може цього бути. Я не вірю.
Маргарита: Батько скоро прибуде і сам Вас про це сповістить.
Заходить барон.
Маргарита і Юліана: Тату(радісно)!(Обнімають його)
Баронеса: Маркусе?
Барон: Як, я вас радий бачити, донечки мої(до Юліани і Маргарити- лагідно).Жаклін, Маргарита відкрила мені очі на твою підступність- це розбило моє серце. Я не дозволю тобі, через твої жадібність зруйнувати життя моїє дочки(суворо). Юліано, я благословляю ваш шлюб з де Рості(лагідно), а з тобою Жаклін я хочу переговорити особисто, у моєму кабінеті (суворо- до Жаклін).
Виходить.
Селін: Мамо, це все правда, чи може я сплю? Що ж з нами тепер буде? Барон злиться.
Баронеса: Це правда. Ну що ж, я вас всіх вітаю.
Виходить. За нею також виходить Маргарита.
Юліана: Яке щастя!
де Рості: Так, тепер ми будемо завжди разом!
Виходять.
Селін: І що, я буду бідна? Не хочу! (Тупає ногою) І де ж мені багатого нареченого знайти?
де Бридуа: Я щось не зрозумів. Так буде весілля чи ні?
Виходить.
Селін: Де Бридуа… хм,.. непоганий варіант. Може й буде весілля.
Виходить.
Заходить бабуся.
Бабуся: Ось так закінчилась весна, яка відіграла доленосну роль в моєму житті.
(Перечислює всіх дійових осіб і їх виконавців. Вони виходять).
Дякую за увагу.
