Ось уже котру ніч поспіль він не спав…. Крутився, марив…Шукав її тепла. А фото на стіні, немов било ляпасом: її вже немає... Він переїхав до моря. Думав, знайде свій спокій там. Але чайки так жалісливо квилили… А він знову не міг заснути… Ходив і слухав нічне море… А як увійшов у воду, тисяча дрібних крижаних голочок пронизали його тіло. Море зустріло його вороже. Незвідані глибини несамовито рвали його на частини і, нарешті, поглинули. Він відчув, як ледве вловиме тепло розливалося тілом… Коли він постукав у небесні двері, йому відчинила вона, усміхаючись. Він зробив крок назустріч і зник у сонячному серпанку…
