Зал засідань Верховної Ради.
Голова Мандатенко:- А зараз слово надається пану Горлохватенко з тринадцятого округу міста Голосуєв.
Горлохватенко:- Шановне панство, голова, я дуже вдячний за надану можливість висло-
вити свої думки. Велике спасибі моїм виборцям, які віддали свої голоси за мене. Звертаюсь до вас, мої виборці, ви не за мене проголосували, а за моюпрограму. А тепер до діла.
По - перше, я вважаю, що необхідно внести деякі зміни до цілого ряду законів. Ось, напри-
клад, Закон про статут депутата. Він недо…- Обірвавши промову на півслові, в залі здійняв-
ся дикий галас.- Геть. Долой. Не треба.- кричав правий бік.- Давай, Горлохватенко, так їх. Піддай їм перцю,- лунало з лівого боку.
Мандатенко:-Тихіше, панове. Хіба можна отак поводитись? Та годі вже вам,- хрипіло горло ,- припиніть. Повільно в залі наступила тиша.
Горлохватенко:- Панове, я пропоную оголосити суверенітет кожного депутата виходячи з
принципу:держава - це я, я - це держава.Після останніх слів зал завмер. Було чути, як пролетіла муха над головою пана Засідайло. Покружляла перед його носом, відлетіла і раптом впала в склянку пана Наливайченко. Голова Мандатенко швиденько зметикував що й до чого і не гаючи часу вигукнув:- Шановні колеги, прошу голосувати за пропозицію депутата Горлохватенко. Через декілька довгоочікуваних хвилин пролунав голос:- Більшістю голосів рішення прийнято. Проти тілько троє. В мить зал зірвався шаленими оплесками,скрізь які лунали голоси невдоволених:- Назвіть прізвища, проголосуваших проти.І вже всі підхватили:- Прізвища.Прізвища…
Голова Мандатенко:- Ну годі вже, годі. Називаю. Це пани Противенко, Набридленко та Ну-
датченко.Зал одноголосно зарепетував:- Покарати негідників.
Горлохватенко:- Шановні, пропоную лишити цю трійцю самостійності та оголосити їх зо-
ною економічного лиха.
- Так їм,- почулися поодинокі голоси,- Добре. Ну Горлохватенко. От молодець. А ну давай ще,- підбадьорювали інші.
Горлохватенко:- По-друге, панове, треба внести відповідні зміни щодо поліпшення фінан-
сового стану окремо взятої самостійної держави, тобто себе… Та раптом звідкілясь здалеку
пролунало:- На рахунок «три»…Рахую: один,- спочатку зникли голоси, - два, - помарнів зал,-
три…Все зникло. Горлохватенко розплющив очі та замість зали Верховної Ради побачив
очі людини в білому.
Горлохватенко ледве мовлячи:- Докторе,це було щось неймовірне.Щойно була прийнята
моя пропозиція. Я…Але ж…- поводячи очима навколо,- що це взагалі таке? де я?,- і вже зов-
сім зніяковівши,- Невже то був лише сон, а я, я…,- сльози покотилися з очей депутата.
Лікар розчулившись:- Ну, ну, не треба так хвилюватись. Ваш стан вже набагато кращий. Та і випадок не найгірший. Гадаю, ще два - три сеанси і все минеться. Похнюпивши голову,
шморгаючи носом, Горлохватенко поплентався до виходу .І вже на порозі, сподіваючись на диво, прошепотів:- Лікарю, а може все ж таки …Той у відповідь голосно:- Завтра чекаю на
Вас о дев’ятій ранку. На все добре.
