– А тепер ти послухай. Ну, хіба можна так ображатися? Я і й на думці не мала тобі зробити боляче! Ну, чому ти такий упертий?
Її стривожене, гнівне й разом з тим благальне обличчя й запалені очі віддзеркалювали безнадію. Це питання мало зависнути. Без відповіді. Вона витримала. Паузу. Щоб знову розлютитися!
– Ти все заперечуєш! Думаєш, це легко витримати? Чому я постійно маю тобі щось доводити, у чомусь переконувати? Я тобі взагалі нічого не повинна! Чому я зобов’язана приймати тебе таким, який ти є, з усіма твоїми недоліками, грубими, чоловічими?! Що ти мені хорошого за це зробив? Тільки дорікаєш! Думаєш, це легко витримати?
Вона завмерла перед своїм дзеркалом з багатостраждальним виразом обличчя. Це було схоже на невеличку репетицію. Репетицію вистави, якої ніколи не гратимуть.
– Невже ти вважаєш, що мені легко? З твоїм характером?! Я ніколи не можу бути певна в тому, що ти відчуваєш. Ти постійно мучиш мене здогадками! Навіть не замислюєшся, якого болю завдаєш мені якимось своїм недоказаним словом, недомовленим жестом! Ти гадаєш, я не потребую жодних пояснень? як тупа?.. бездумна?.. Я тобі не лялька!!! Чуєш?!
Він чув. Стояти й підслуховувати під дверима було якось ніяково, але ж кортіло дослухати той монолог. А вона продовжувала репетирувати: репетувати.
– Я маю право знати! Елементарне людське право! Ти – сама невдячність! Уявив, що лише тобі погано? Лише перед тобою треба просити пробачення, танцюючи на задніх лапках? Коли ти останній раз казав мені, що кохаєш?.. Не можеш пригадати? Я теж!
Усе. Це була кульмінація. Здається. Лишилося сил тільки на схлипування.
– А я тобі все віддала, що в мене було кращого! Душу свою довірила! І серце!.. А ти рвеш його! Без жалю! Ти… навіть… не… у… яв… ля… єш… ………………………………………………………………………………………..
– Ну? Чого ж ти мовчиш?..
Це було питання в нікуди. Нібито. Вона підвела очі.
– А ти, кохана, сподівалася вступити в діалог зі своїм свічадом?
Вона зазирнула в те дзеркало й побачила там його.
– Коханий?.. Я… просто…
– …сама собі відповіла на всі питання.
– Вибач…
– І ти…
…………………………………………………………………………………………
