Білінгвізму не існує. Я неодноразово спостерігав, як це відбувається на сайтах. Скажімо, є літературний сайт, у сайту є механізм голосування, більш чи менш продуманий, але якимось чином якісь твори потрапляють в топ на якийсь відрізок часу і вважаються кращими. Принаймні, твори з топу прочитають більше людей. А сайт, власне, і цікавий публіці саме цим зворотнім зв'язком з читачами, він такі сайти і живить.
І як не парадоксально, єдиним способом зберегти українську мову на подібних сайтах є повністю заборонити російську. Бо попри усілякі крики про утиски і рівноправ'я, варто цього не зробити, сайт через деякий проміжок часу просто перетворюється на російськомовний без жодної політики і хохлосрачів, максимально толеруючи кожну з мов, бо принаймні займатися літературою без поваги до всіх мов, скільки їх у світі є, таки дивно і непрофесійно.
Отож відбувається це так. Спочатку твори публікуються обома мовами, є навіть автори, які ніяк не визначаться, якою мовою їм писати зручніше, строчать обома, коментуй якою хочеш, усі білінгви, усі все чудово розуміють, красота.
Але раз вже на сайті представлена і російська мова, ніхто ж не бути гнати звідти і одномовних юзерів, скажімо з СПб ру, якщо вже прибилися до сайту. Те що одномовні можуть бути тільки русофонами якось навіть і не дивує, одномовних українофонів в природі не існує, і всі "легалізації європейських хартій про мови" насправді провокація не русофонів проти україномовних, а одномовних проти білінгвів з метою заборонити їм спілкуватися незрозумілою другою мовою, яка нагадує про власну мовну безпорадність. Але це лірика.
Отож з'являється абсолютно толерантний і невинний автор з СПб, якого годі підозрювати у якійсь зверхності, він мови дійсно не знає, і починає розміщувати свої оповідання і коментувати чужі, як заведено на таких сайтах. Давайте для наочності припустимо, що на сайті до цього було всього два користувачі, російськомовний з Тернополя і україномовний з Луганська. Один напише віршик: "О вєлікій, могучій, правдівий і свободний..." - інший коментує: "Смалиш, жесть, ржачкидовсирачки", інший напише "Ох яка чудова українська мова, де береться все це, звідкіля і як..." - перший коментує:"Аффтар пєші ісчо", - тобто паритет і повне задоволення, топи забито їхніми віршамі, усі сміються. Аж тут СПб ру.
Відтепер кожен вірш російськомовного тернополянина на рівному місці отримує вдвічі більше відгуків, ніж україномовного луганчанина, ще й наш луганчанин у відгуках до СПб-віршів переходить на СПб-мову, бож той інакше не понімать. Читати Лг-вірші й писати відгуки будь-якою мовою візитер з Фонтанки теж не може.
Через деякий час Лг-уа помічає, що всі топи забито віршами двох російськомовних кумпелів, уся слава, горілка й любов фанаток дістається їм, а він вже вкотре сосе лапу, і...
Ну, після "І" існують варіанти, суть не в них. Оскільки за умовами задачі всі наші поети толерантні, луганчанин швидше за все просто звалює на інший ресурс, не такий мовно-толерантний, драконівський, без жодної альтернативи українській, а наш поетичний сайт стає виключно російськомовним.
На моє переконання, подібні чи майже подібні процеси, з іншим зворотнім зв'язком, відбуваються в усіх медіа - від газет до телебачення, з тією тільки різницею, що в тєліку вже й звалити, власне, нікуди. І жодних підступів і волі злих табачників, проста математика. Хто не вірить, попросіть погучніше увімкнути радіо Шансон в маршрутці, якою рулить цілком собі україномовний дядько, який обрав цю станцію абсолютно добровільно, навідміну від своїх пасажирів.
