Творець робить ставку на віру, при тому, що сучасний світ стрімко летить коту під хвіст. По-головам, по-трупам, а віра займає все менше місця у душах. Диявол, натомість, постійно поряд зі своїми спокусами, приділяє кожному свій дорогоцінний час. Один і другий у виграші.
Проте, Ісус покинув людство, давши надію на друге пришестя, ще й залякав страшним судом. Де кастинг обіцяє бути, ну дуже жорстким. Диявол навпаки, допомагає розпізнати невірника та замислитись – хто є хто.
Однією вірою не досягти того, що пропонує Диявол – це і секс, і гроші, і влада, і все, все, все. Людство йде на повідку, піддається кожній спокусі, прагнучи все більше і більше. В цей самий час вихваляючи творця. Дивно якось виходить.
Телебачення, і-нет, книги, певні артефакти – засвідчують про постійні вторгнення чужоземних створінь, тобто інопланетян, які завжди залишають нам знаки та свідків.
З дитинства нас лякають бабаєм, можливо цим вигаданим персонажем являється сам Мефістофель. Тоді виходить що з самого дитинства, батьки дають нам зрозуміти – один крок вліво, один вправо до темноти і ми…бац, і вже спокуса здолала нас. Так, здолала. Бо завжди хочеться незвіданого, як і Адаму з Євою, як і в сексі, зрештою, як і вжитті. Хочеться незвіданого і хай йому грець. Дізнатись, що ж приховується в темних закутках планети.
Виходить, секс – є спільним набутком, який об’єднує всіх і вся. Бог створив людей, Диявол спокусив, першопрохідці Адам та Єва піддалися, а людство розвинуло у пристрасть, гру, кайф, оргазм. Хоча в творця, все було якось заплутано – непорочне зачаття. Здавалося б, якщо є результат, тобто дитина, значить був і секс – скидався одяг, пітніли тіла і все інше. Згадаємо генну інженерію, клонування, це все ближче до космічних історій.
Головне думка, правильна чи ні, це не так важливо. Ніхто не дасть вірної відповіді чи гарантій, щодо її вірогідності. Хто стверджує напевно, той і відверто помиляється. Дізнатись три лінії думок, тверджень та припущень – ось головна мета, і кожен вибере собі підходящий варіант, до якого схилявся все життя, просто сміливості визнати не вистачало. Закінчення немає, як і, зрештою, кінця. Дискусійний клуб триватиме вічність!
Міні-діалог між Творцем та Дияволом, за допомогою французького телеведучого-невдахи Гюставо.
- Я закурю, ви не проти?! Надіюсь, що ні, бо дуже нервуюсь. Курити хочеться – жах. Зараз, секундочку, - Гюставо нервово клацає запальничкою, намагаючись зосередитись, - вибачте, можливо ще хтось хоче цигарку? Ні, тоді продовжу. Так-так, моє запитання. Ви знайомі особисто?
Бог. – Так, колись цей рогатий грішник був архангелом у моєму царстві.
Гюставо. – Причина вашої ворожнечі, чи то пак, сварки?
Бог. – Відразу і не пригадати.
Тут вривається Диявол, захеканий та наскрізь пропахлий димом та сіркою.
Диявол. – Та що там пригадувати, я це ніколи не забуду, зрозуміло!?
Бог. – Давно то було, але щоби ми були ворогами, то це якось за грубо. Завжди готовий пробачити та прийняти каяття.
Диявол. – Та ніколи цьому не бути! Скажу одне в стосунках нашої неприязні – диму без вогню не буває, мені це відомо як нікому.
Гюставо. – Чи можете ви існувати окремо?
Диявол. – Теоретично так, однак практика доводить протилежне, та й взагалі – навіщо людям Бог, вони і так непогано справляються. Натомість я, пропоную все і відразу.
Бог. – Годі! Я усіх створив, разом з цим світом, який котиться до прірви, яку теж створив я. Тоді хто, як не я, має володіти усіма чистими душами та помислами.
Диявол. – Він створив, подивіться на нього. Знищувати буду я, і тільки – я. сміється той, хто сміється останній.
Гюставо. – Будь-ласка, прошу не відходити від графіку, встановленого не нами і перейти до наступного запитання. Вас можна замінити?
Бог. – Та це ми замінимо кого завгодно. Згадайте грецьких богів, скільки їх було, і де вони тепер, а!?
Диявол. – Моя роль непідвладна жодному божеству. Усі мої дії залишаються вільними, незалежними ні від кого.
Гюставо. – Ви не дали відповіді на поставлене запитання. Чітко, так або ні.
Диявол. – Ні, ніколи!
Бог. – Однозначно ні!!!
