(українські історичні сценарії, про які треба забути)
Сценарій - це життєвий план, який штовхає силою людину вперед, на зустріч долі, і часто незалежно від її бажання чи свідомого опору. Бо не завжди цей план людина формує сама. Ми виростаємо на таких сценаріях, вбираємо в себе разом із батьківськими настановами, афоризмами. Ці сценарії формуються в нас комплексами батьківських невдач та поразками вчителів. Ми отримуємо їх від тих, хто для нас авторитетний.
Нації також мають свої сценарії, нав'язані їм авторитетами. Давайте спробуємо розшифрувати усталені сценарії, які змушують нас бути не такими, як нам хочеться.
Сценарій "Покритка"
Автор: класики української літератури
Спосіб розповсюдження: художня література.
Основна ідея: жіноча пасивність, яка не може протистояти чоловікові.
Жила-була бідна сільська дівчина У. Вона сиділа і чекала, доки прийде принц, герой, рицар, який її врятує. Дівчина сіяла на грядках мальви, чесала коси, прала сорочки і всі вважали її працьовитою. Коли У. пішла в університет вчитися, то подумала: "Навіщо мені вчити купу цих дивних предметів? Краще я заплачу методистці і отримаю червоний диплом. А тим часом я чесатиму коси, сіятиму мальви і буду працьовитою".
Після закінчення університету бідолашну У. чекали пошуки роботи. "Але ж це так складно", - подумала У. і заплатила за роботу десь на податковій чи митниці із низькою зарплатою і можливістю незаконних доходів. "Я так тяжко платила, що тепер мушу собі компенсувати всі попередні витрати", - подумала У. і взялась за отримання незаконних доходів.
Основна проблема, яка турбувала У. в той час було подорожчання сигарет і горілки, і тільки уряд хотів здійснити якусь таку реформу, У. повставала.
Коли в У. з'явились гроші, з'явились і ласі до них хлопці. Першим хлопцем У. був Балакун. Він багато і гарно говорив, балакав і балакав. У. стала прогулювати роботу за тими балачками і опинилась на грані бідності.
Наступним хлопцем У. був Технік. Він будував ракети і тролейбуси, не завжди правильно одягався і забував іноді про етикет, але здавався дуже підприємливим. Продав речі, які У. заробила протягом життя, за безцінь своїм друзям і обіцяв У. от-от її збагатити. От-от тривало довго, аж поки У. не гримнула дверима і пішла до Солоденького
Солоденький подобався всім - інтелігентний, розумний. Мав чесні очі і завжди чисті руки. У. на мить подумала, що це він, саме той. І розслабилась. Скільки усього прекрасного він їй наобіцяв! І ванни з овечого молока, і ріки з меду... Солоденький був таким ніжним і покладистим, що одного разу його друзі зв'язали Солоденького і пограбували помешкання У., доки У. боролась із неіснуючою заразою якогось смертоносного грипу…
Наступним хлопцем У. став Зек. Гарний, сильний, він сказав: "Спокійно, мала, я про тебе подбаю". У. із блаженною усмішкою завмерла в чеканні - ось нарешті хоч хтось про неї, слабку-дурну-занехаяну подбає. І сама незчулась, як стала гостею у власному помешканні. Вона на все змушена питатись дозволу, змушена розмовляти іншою мовою, бо її рідну не всі друзі хлопця розуміють. А друзі в них щовечора пиячать, на зарплату У.
Яким би не був хлопець У. - добрим чи поганим, чесним чи брехуном, сильним чи слабким - У. пасивна покритка, яку всі використовують, а вона кориться долі.
Сценарій "Винні інші..."
Автори: Найрадикальніші українські і російські націоналісти
Спосіб поширення: російська релігійна і українська націоналістична література
Основна ідея: у всіх лихах винні москалі чи американці, а ми хороші.
У. мала двох дітей - хлопчика і дівчинку. У. виростила за своєю подобою: проблеми освіти вирішувала корупційними методами, з дитинства наливала їм вино і пиво, пригощала підлітків сигаретами, в армію хлопчика не пустила - виробила в псих-лікарні діагноз "шизофренія". Діти виросли слабкими, дурними, бо якщо мозок з раннього віку труїти алкоголем і нікотином, він маленький і зарубцьований, як горіх.
Увечері дівчинка і хлопчик приходили до дому і починали жалітися:
- У мене погані оцінки, бо сусідка по парті мене гнобить, забирає мої книжки, краде мої ідеї.
- Мене набили хлопці у дворі, бо це таємна змова прекрасного усміхненого іноземця з іншого материка.
- Якби я виросла в родині моєї сусідки по парті, то я була б крутішою.
- Якби я належав до общини тих гарних і усміхнених, то краще б вчився.
- Якби не ті усміхнені ідіоти з іншого материка, то я б не пила і не курила.
- Якби не сусідка по парті моєї сестри, то в мене було б почуття власної гідності.
З часом дівчинка почала розповідати всім навколо, що вона насправді позашлюбна сестра сусідки по парті, а хлопчик - вивчати мову, щоб виїхати на інший континет.
У. обіймала ніжно своїх дітей, цілувала в лобіки і шепотіла:
- Так, діточки, ви в мене хороші, працьовиті і ні в чому не винні. В усьому винна сусідка по парті та той гарний і усміхнений хлопець з іншого материка, який змусив мою дитинку курити цигарки, які я виготовляю.
Сценарій "Пророк"
Автор: опозиція, яка прагне до влади
Спосіб поширенні: передвиборчі кампанії
Основна ідея: прийде пророк-президент і дасть нам багато грошей
У. вірила у манну небесну. У. вірила - вона житиме, як і жила - розслаблено пиячитиме і прислуговуватиме іншим за пару доларів, не відстоюватиме своїх інтересів, не каратиме корупцію. І от, одного разу, прийде посланець небес, махне чарівною паличкою і з неба посиплються гроші. І всі стануть багатими.
Коли наступний пророк виявлявся лжепророком і нікого не збагачував, особливо, коли намагався загнати у рамки законодавства, У. протестувала.
У мала одвічну віру жінки, підтримувану російським кіно, що вона може бути страшною, дурною і пасивною, але її полюбить якийсь мільйонер, врятує і озолотить.
У. лише забула, що в історії про пророка та манну небесну, їжі можна було набирати рівно стільки, скільки з'їси, і потрібно було дотримуватись законів і заповідей.
Сценарій: "Погана влада..."
Автор: Історичні постаті починаючи від Богдана Хмельницького.
Спосіб поширення: народ, якому подобається почуватись приреченим
Основна ідея: Лідери використовують нас у своїх цілях, а потім зраджують.
Найвизначніший гетьман У. - Богдан Хмельницький. Підняв народ на національно-визвольну війну, щоб відвоювати своє захоплене польським магнатом помістя. Коли досягнув своїх цілей, зробив із У. колонію іншої держави.
Першим президентом У. був Михайло Грушевський. Посідав керівні посади, коли був скинутий із поста президента, мігрував за кордон. Повернувся лише тоді, коли йому запропонували в У. керівну посаду.
Всі лідери так званих національно-визвольних змагань померли в еміграції. Деяких вбили. Деякі жили довго і безбідно і повчали зі своїх шкіряних крісел У. як треба жити. В той час коли сама У. голодувала, зазнавала репресій, стікала потом і кров'ю, покинута колишньою владою…
Традиції збереглися. У. досі не зрозуміла, що не вона має служити владі, а влада їй, що не вона має страждати віж поразок влади, а влада від її поразок.
У. сприймає словосполучення "погана влада" як аксіому і щоразу, йдучи на вибори, вона вірить у те, що вона бідна, занедбана, що вона потворна і виглядає так, наче щойно пережила війну… Вона вірить цим слабким чоловікам, які самоутверджуються за її рахунок.
Мабуть нам потрібен національний психолог. Одним із таких крутих психологів був свого часу Шарль де Голль. У 1942 р., у новорічному зверненні до французьких бідних обідраних дітей, батьки яких загинули на війні, у розпал війни, він звернувся зі словами: "Я хотів би вам сказати кілька слів про гордість, перемогу і надію. То ось, жила-була Франція. Знаєте, всі країни схожі на дам - всі вони гарні, добрі і відважні. Але серед усіх країн жодна не була настільки гарною, доброю і сміливою, як наша мила Франція..."
Уявляєте - бідність, сироти, самотні жінки у самотніх будинках, бо чоловіки воюють, і що ж... Наша країна найгарніша, найсміливіша і найдобріша! Дама Ф., якій зробили такий чудовий комплімент, витерла сльози, вмила почорніле від згарищ обличчя і підняла гордо голову. Дама Ф. знову стала прекрасною.
У нас рік тому ситуація була значно краща ніж у Франції під час війни. І що ж ми чули? Ролик "Партії Регіонів" починався зі слова "Бідність...
Афоризм Арсенія Яценюка: "Україна виглядає як після Другої світової війни" облетів усі мітинги. Наша країна задавалась нашим же майбутнім лідерам потворною і нікчемною.
Звісно, генерал де Голль був військовим а не психологом. Але ось що я вам відповім. За правління де Голля відновилась економіка в післявоєнний період і за п'ятнадцять років промислова потужність в декілька разів збільшилась у порівнянні із довоєнною. Хоч він не був економістом, він вчився лише у Військовій школі. Він не говорив французам повсякчас про гроші, бідність чи економіку. Французи створили "Словник генерала де Голля". В ньому зібрано кілька тисяч слів, які політик використовував найчастіше. В першій десятці такі поняття: Франція, держава, Республіка, країна, мир, народ, нація, прогрес, майбутнє".
Ні слова про економіку. Ні слова про приєднання до якоїсь іншої сильнішої країни чи групи країн. Навпаки, він був ініціатором виходу Франції з НАТО.
То як же ви поясните економічне зростання? Психологія. Прекрасна, сильна і відважна дама не може бути бідною. Бідною може бути пасивна покритка, яку завжди використовують і гноблять.
Або візьмімо "американську мрію", закон про хеппі-енд у голлівудських фільмах, який з'явився у часи економічної депресії…Знову психологія. Думаєте, на американців манна небесна падала? Аж ніяк. Думаєте, пророк махав чарівною паличкою? Думаєте, влада в них була чесна? Не смішіть курей. Просто вони мінімально залежні від влади. Влада вирішує які податки їм платити, з ким воювати, ще там щось. Але те, що вони супер-крута новітня нація американці для себе вирішили самі.
Божа заповідь "Люби ближнього як самого себе" передбачає любов до себе, бо якщо ти не любиш себе, то як полюбиш свого ближнього? Якщо ти не любиш своєї нації, то як полюбиш іншу? Антисемітизм, який чомусь ототожнюють із націоналізмом - це наслідок нелюбові до себе. Якщо я ненавиджу свою націю, то ненавиджу й інших. Англійці самолюби і не антисеміти. Американці самозакохані і не антисеміти. Французи не антисеміти. І навіть німецький антисемітизм зародився в період економічного і морального занепаду нації, тобто тоді, коли німці почали себе зневажати за те, що програли війну.
А нелюбов до себе призводить до зневіри у собі. І тоді випливають старі сценарії. Про які треба забути. І написати нові, у яких головним персонажем буде не Роксолана-покритка-наложниця-полонянка і безхребетна баба, яка перейняла чужу віру і культуру, і не покритка, і не заробітчанка.
І ні слова про обставини. Знаєте, переможець і невдаха по-різному реагують на поразку. Переможець не боїться брати на себе відповідальність за поразку і планує наступну перемогу. А невдаха у всьому звинувачує несприятливі обставини.
Ще є час переписати сценарії. І знайти хорошого національного психолога. До весни. Закрити вуха на все, що принижує. Заплющити очі на все, що обламує крила. Забути все, що завдає болю. Видихнути вільно і створити нове щасливе життя... для себе.
