Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2450
Творів: 43871
Рецензій: 85472

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Ой, люлі-люлі

© Елен Тен , 09-01-2012

- Це просто жах! – скаржилась своїм подругам молода матуся Світлана, сподіваючись на те, що вони дадуть їй хоч якусь цінну пораду. – Мені здається, що Алінка просто ненавидить свою маленьку сестричку.
- Не вигадуй, - хором відповідали вони. – Це звичайні дитячі ревнощі. Показуй Аліні, що вона теж для тебе важлива, і все буде добре.
- Я показую. Як тільки можу. Та це не допомагає. Покарати її, чи що?
- Не смій. Так буде тільки гірше. Вона повинна сама звикнути до сестрички. Мусить пройти певний час, - говорила Галина, найстарша і найдосвідченіша з матусь.
- Скільки часу потрібно?
- Не знаю. Кожна дитина звикає до певних обставин по-різному.
У відповідь Світлана тільки тяжко зітхнула. Після того, як батьки забрали з пологового будинку маленьку Віру, семирічну Алінку наче підмінили. Ще коли Світлана ходила вагітною і розповідала старшій доньці про те, що скоро у неї буде сестричка, дівчинка раділа і активно цікавилась тим, коли ж настане він, той довгоочікуваний момент.
І от уже три місяці в домі немає ніякого спокою. Аліна дуже важко переживає появу нового члена родини. Стала капризною і своєнравною, а до сестрички ставиться так, ніби це ворог №1.
Аліна і тепер не обділена ні увагою, ні любов’ю. Але ж Вірі все це потрібно тепер не в меншій, а навіть в більшій мірі.

Аліна ж бачила всю цю ситуацію по-іншому. Раптом вона, яка нещодавно була красунечкою, маленькою принцесою, в один момент стала «старшою сестрою». За ці кілька днів нічого ж не змінилося. Лише ставлення до неї батьків. До дівчинки мама і тато тепер відносяться як до дорослої. І тільки роздають команди: «Подай!», «Принеси!»
І чому всі у захваті від тієї рожевощокої крикухи? З нею ж неможна ні поговорити, ні погратися. Її, Аліну, відсунули десь на задній план, ще й дорікають їй тим, що вона не поділяє цього загального захвату.
Це постійне: «Чому ти не любиш Віруньку?»
У відповідь дівчинці хотілося кричати: «А за що її любити?»
«Коли я кличу матір, то вона просить мене зачекати, а коли починає верещати Вірунька, мама миттєво кидається до неї, - обурюється Аліна. – А мені говорять, що я старша і повинна її любити та захищати. Ще чого!»
Дійшло до того, що Аліна розділила всі речі на свої і Вірині і, взагалі, перестала бувати в кімнаті сестрички. Її дратувало безкінечне мамине «люлі-люлі». А бабуся, як на зло, подарувала малій ще й плюшевого пінгвінчика, який, при натисканні на його живіт, співав те саме «люлі-люлі».
Коли до Аліни приходили подружки, вона зачинялася з ними у своїй кімнаті і скаржилась на те, що через дитячий плач не може ночами спати.
Так сталося і цього разу. Скориставшись моментом, коли Віра заснула, Світлана вибігла в найближчий магазин за хлібом. Уходячи, попросила доньку поколихати немовля, якщо воно раптом прокинеться. Хоча здогадувалась, що Аліна нізащо не підійде до дитячого ліжечка, навіть якщо мала кричатиме на всю квартиру.
- Поглянь, що я принесла, - сказала Аліні її однокласниця Тетянка, показуючи якусь чорну квадратну коробочку.
- Що це?
- Радіо.
- Щось не схоже воно на радіо.
- Зараз побачиш. У тебе ж є де його ввімкнути?
Аліна указала на одну із розеток, які знаходились у неї в прихожій.
Тетянка з трудом запхнула туди радіо. В отвір розетки вліз тільки один із штирків.
- Чого воно не грає? – запитала Аліна, радіючи з того, що у подруги нічого не вийшло.
- Не знаю.
- Що це за запах? – в кімнаті запахло плавленою пластмасою.
В обох дівчат не було сумніву в тому, звідки доносився цей запах. Аліна підбігла до радіо і спробувала висмикнути його з розетки, але в цей момент радіо охопили перші язики полум’я. Дівчинка крикнула і швидко забрала руки.
- Впеклася?
- Впеклася.
Кілька секунд дівчата перелякано стежили за тим, як вогонь піднімається все вище і вище. Коли його червоні язички вже лизали портьєри, що висіли над дверима, Тетянка крикнула:
- Тікаймо!
- Тікаймо, – повторила Алінка.
Обоє кинулись до дверей. Вони були замкнені, але Аліна без проблем знайшла запасні ключі. Біля самих дверей дівчинка на щось наткнулася. Спіткнувшись, Аліна голосно зойкнула. Тетяна побачила в диму якусь білу іграшку, яка раптом почала співати: «люлі-люлі».
Аліна завмерла на місці.
- Де ключі? – смикнула її за руку Тетянка.
- Бери, - вона сунула їй в руку зв’язку ключів, а потім, прошепотівши щось незрозуміле про те, що вона старша, побігла назад, в середину квартири.
Кімната швидко заповнювалась їдким темним димом. Тетянка кілька разів кликала поругу, але та не відзивалася.
Далі знаходитись в цій квартирі Тетянці було страшно, а тому, відчинивши з третьої спроби тремтячими руками двері, побігла кликати на допомогу.

- Як там твоя Алінка? – зустрівши через кілька днів Світлану, запитала у неї Галина.
- Все добре. Декілька незначних опіків, в яких вона не перестає звинувачувати Віруньку. Хоча це саме вони з подругою додумались запхнути радіо в непристосовану для цього розетку.
- Але ж вона врятувала малу. А це вже багато про що говорить.
- Дякувати Богу, - перехрестилася Світлана. – Байдуже, яких збитків завдала нам та пожежа. Головні мої скарби зі мною.
Те, що сталося, було шоком для всієї родини. Світлана ще не скоро забуде момент, коли, повернувшись з магазину, побачила, як біля її квартири, з якої валив дим, зібралося багато людей. І перелякану Алінку, яка вибігла з того диму з немовлям на руках.  
Через цей шок Світлана вже кілька ночей  не могла спати. І ось тепер, коли вперше за цей тиждень її підкорив сон, вона прокинулась о третій ранку  від дивних звуків, які доносились із дитячої кімнати. Уже чітко уловивши «люлі-люлі», стривожена мати зіскочила із ліжка. «Що це? Іграшка співає?» А потім пригадала, що це не може бути іграшка, бо ту сильно пошкодило полум’я і її довелося викидати.
Світлана навшпиньках підійшла до дитячої кімнати. «Люлі-люлі» чулося все голосніше. Вона тихенько причинила двері. Коло дитячого ліжечка сиділа Аліна. Рукою, яка не була перев’язана, вона легенько гойдала ліжечко Віруньки і старанно наспівувала знайому мелодію.
Світлана так само тихенько причинила двері. Навіщо лякати Алінку? Нехай дівчинка і не вміє привселюдно висловлювати свої почуття. Нічого страшного. Тепер Світлана знає, що Аліна любить свою сестричку і ніколи не покине її в біді.



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© , 10-01-2012
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.36746001243591 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Огляд повісті Маріо Варгас Льйоси «Хто вбив Паломіно Молеро?»
Людина завжди прагне дошукатися правди, але коли знаходить її, часто домішує до неї зручні для себе …
Новинки від Нашого Формату
Якщо ви якраз складаєте свій список читання на літо, або думаєте, що б таке почитати у відпустці — ця добірка …
Джулія Кемерон «Шлях митця»: Поради для розвитку творчих вмінь
Книга «Шлях митця» є збірником порад про те, як розвинути та відновити свої творчі вміння та сили. Видання …
Огляд другої частини бестселеру «Карткoвий будинoк»
«Хід королем» є продовженням знаменитoгo світового бестселеру «Картковий будинок», за мотивами якого знятий …