Якби була жива моя мама, то вона би сказала так: «Дєвочки, новий рік зустрічаємо у полі, на дорозі, бо треба відбити Юлю від того Бармалєя. Бо чого б це вона мала йому мовчати, коли воно - така брехлива гадость.»
А тьотя Рая Яценчиха добавила би зі спокійним переконанням: «І подлєц до того ж. Як той чорт з мішка! А насправді - розбійник!»
«Та й апетит на свіжому повітрі кращий і сто грам краще пється», - добавила б тьотя Наташа Луценчиха. Може знайомі хлопці-міліціонери попадуться, то - підсоблять. «Вони ж в курсі, і хто скільки бере на дорозі, і як правильно дати» - треба їх просто добре пригостити, а старшим заплатити. А ті уже самі домовляться з конвоєм."
«Правитльно, кума, - підбадьорить Галочка, тобто моя мама і продовжить, - перекриємо дорогу автозаку довгим святковим столом і напишемо лозунги великими літерами: «Рєбята, ШО ВИ В САМОМ ДЄЛЄ! МИ Ж - СВОЇ. МАЙТЕ СОВІСТЬ! ПУСТІТЬ ЖІНКУ ДОДОМУ! КРАЩЕ ВИПИЙТЕ ЗА НОВЕ ЩАСТЯ!».
«І так все треба зробити, щоб було справжнє свято: з фейервеками, шампанським, мандаринами, оркестром, прожекторами, телетрансляцією і великими екранами, як на стадіонах. Дивись ще і ми станемо знаменитостями та зірками. Хахаха!»
«А Женя, Юліна мала, нехай організує і приведе однопартійців, однодумців, свідомих, ворогів Бармалєя, байкерів: усіх знедолених жінок, усіх тих, хто хоче виявити свій протест, заступитися за матір, хто хоче заробить за участь у масовці, ну і звісно, тих кому нікуди діватися у передноворічну ніч. Бо той пройдисвіт, мутант совєцький, внушає народу імідж нікчемного пса, який у теплій конурі, захоплений своєю новорічною кісткою прогавить сірого вовка, ну і сам тоді здохне покірно, віддаючи у вовчі зуби беззахисне немовля.»
А тут і тьотя Люда Бринзиха вклинилася б: «Ні по собі знаю, жіночий рід не такий. Суку не втримати ласою кісткою у теплій конурі, коли її дитя в небезпеці. Тому, коли Юля закована на ціп, Вовкулаці – роздолля в Україні, як у глупу ніч: хапати можна кого хочеш, біситись з жиру можна як хочеш, хоч на фарш-тартар мясо ніжне немовлят наших пускати.»
«Перекриваємо дорогу, бо навіть доросла дочка потребує матері, бо якийсь той рокер у неї непутящий, а Бармалєй тільки і вичікує, щоб і її підловити» , - уже б і тьотя Клава Чорноусиха піддала би жару. «Нехай церква цьому антихристу анафему проголосить, а якщо своя боїться це зробити, то нехай зарубіжна його прокляне . Йому до зарубіжної церкви буде багато важче дотянутися, зато уже по Ю-Тубу цей прокльон вся Україна підхопить».
« До речі, дєвочки, чи «розвідка» уже дізналася по якій дорозі, куди і коли повезуть Юлю, будь вона неладна, ще й через неї нема серцю спокою?!»
