Хочемо ми чи ні, ми всеодно втрачаємо. Здається, що щасливі моменти будуть продовжуватися завжди. Кажуть, що нам мало одного життя... А чи дійсно так? Нам завжди чогось не вистачає...ще одного літа...одного дня...однієї хвилини...Чому так? А тому що ми звикли все робити в останню хвилину. Ми занадто довго не можемо наважитися на якийсь крок, на якусь дію. Навіщо чекати чи мріяти? Ніхто ніколи не дізнається про наші мрії чи плани...Тому що це тільки слова..ілюзія..Та ми живемо в жорстокі часи. Тут, в нашому світі нас ніхто не полюбить, ніхто не запам*ятає за слова. Всім потрібні вчинки, дії. Щоб це було помітно. А ЩО СЛОВА? Слова вони як вітер, швидко пролітають і на їх місце приходять нові... Тому не потрібно будувати плани і не виконувати їх, мріяти і не намагатися виконати їх, ставити собі ціль і не добиватися її... Якщо і будувати плани, то дотримуватися його, якщо і мріяти, то робити все щоб вони стали реальністю, а якшо поставити собі ціль, то потрібно зі всіх сил боротися і досягнути її!!
