Дивно так..ми почуваємо себе самотніми, тоді коли навколо нас бурлить життя...в нас є родина,друзі, однокласники, колеги...та все ж ми відчуваємо себе одиноко...Здається що ми маємо все...та чогось нам все ж бракує.....
Та давайте порівняємо своє життя з дітьми сиротами, своє життя і бідних дітей африки, з дітьми які виросли на вулиці... Ми маємо дім, батьків,вони нас опікують як можуть...вони нас люблять, щоб ми не думали, а в тих дітей нема нічого..та вони хочуть жити і радіють життю....
Мені це весь час каже мій тато...та на це я завжди кажу одне : В кожного своє щасття і кожен радіє своєму.... Для когось щасття це гроші - дай йому ці гроші і він буде самим щасливим, інший радіє якійсь новій речі, інший своїй перемозі у досягнені своєї мрії...
Коли він запитав, що для мене щасття...я не могла відповісти одразу....Щасття це не коли все добре, а коли є труднощі та є сили щоб з ними боротися, є задля чого боротися..є бажання...Щасття це коли постійно ходжу з посмішкою. Коли не хочеться весь час плакати. Нажаль заре я не маю цього щасття, та я роблю все для того щоб все змінити...і я вже іду до тієї мети.....
