Що ви можете про мене сказати? Як ви можете мене судити, якщо ви мене зовсім не знаєте?...Для кожної людини я різна.... когось я можу трішки підпустити до себе, іншому взагалі намалювати "лєвий" образ...
мені здається, що мене справжню ніхто і не знає....а саме страшне те, що я не маю бажання, себе такою показувати....всеодно ніхто не зрозуміє, нікому не цікаво, ніхто не оцінить...
дивно так...як я можу від когось іншого ставлення до себе чекати? Як я можу вимгати від інших щирості, коли сама, ніколи не показую себе....завжди натягнута посмішка, інколи самій важко розпізнати коли вона в мене щира....завжди здаватися веселою, завжди сміятися. веселитися, коли на душі так фігово і так хочеться все і всіх послати і побути одній....хочеться поплакати, покричати, навіть когось вдарити.....та я стою і посміхаюся і роблю вигляд що в мене все добре....і всі вірять, бо я добре навчилася цієї майстерності...
як важко кожного ранку вставати...і думатти що настав ще один день і потрібно іти і боротися....а за що я борюся?....інколи я навіть знаю...а інколи зневірююся в своїй мрії...головне щоб і в цій ситуації не появився мій вічний закон підлості...якщо я щось дуже хочу, то воно обов*язково не здійсниться.....ні я впевнюю себе, що на цей раз все буде поінакшому....
я боюся відкритися комусь.....я вже стільки разів ставали на одні і тіж граблі...я дуже помиляюся в людях...а можливо, то я така..і це просто мене ніхто не витримує....комусь в очі колить правда, хтось не отримав того що чекав....я просто дуже старомодна, а сьогодення цього не розуміє...ось тому я і стаю ізгоєм...приреченою на самотність..
а знаєте. я не хочу і не буду змінюватися..я така як я є...може хтось зрозуміє мене...а може і ні...ну така я...зі своїми причудами...
і пишу я це, знаючи, що ніхто його не дочитає...нікому просто не цікаво і всім просто начхати на все...просто всім потрібна моя дружба...звісно адже я завжди допоможу, пожалію, захищу...це ж корисно така як я...блін ця вічно намальована ілюзія...вона вже так набридло....так тяжко...не можу дочекатися моменту коли я вже поїду....поїду туди, де мене ніхто не знає....там і почнеться моє нове життя...можливо воно і не буде ідеальне та воно буде моє...те якого я так чекаю...таке, до якогоо я так довго шла...про яке я так мріяла...потрібно просто трішки почекати і потерпіти.....
