Що таке відчуття справжнього киянина? Визначень багацько, та, певне, всіх їх об’єднує любов до цього місця. Інакше ніяк.
Справжній киянин – це той, що фанатіє від найменшої цеглини, вдихаючи задимлений аромат вулиць, як належне – без відраз. Йому не потрібен ліс і свіже повітря, бо романтику він знайде, стоячи на Повітрофлотському мосту під гуркіт червоно-жовтого проспекту вогнів, роз’їжджаючись в далі мінливої ліхтарні.
Прописка в типовій багатоповерхівці аж ніяк не зробить киянином. «Квартирна коробка» - то лише тимчасове пристанище для істинного мандрівника. Знайти щось своє за рогом, намалювати власну історію за вікном на сусідній стіні; зупинити кадр посеред гамору, вловлюючи самотність і всепричетність водночас; жадібно всмоктувати запахи кондитерської фабрики посеред вечірньої площі чи випити особливої кави на іншому боці міста, незважаючи на кав’ярню по сусідству від дому; застрягнути у вуличній черзі за перепічкою виняткового смаку чи заклякнути в пробці, й не вагаючись дати ногам волю, полишивши задушливий тролейбус на призволяще; засмагати на даху сімнадцятиповерхівки і з неї ж вгледіти свій краєвид; губитися посеред знайомих будинків і затиснутих дворів старого Києва, блукаючи навмання, щоб знову відшукати щось нове для себе – приховане. І, зрештою, бути охоронцем великої таємниці – любові до міста, до його холодних і брудних кварталів, розпаленого асфальту і слизької бруківки, де злилися твої радості й печалі, як частини цілого – міського настрою.
Ось так і відчуваєш Київ. Інакше ніяк.
