01.02.03
- Не маю в тобі ніякої потреби. Раніше була пристрасть, тепер не залишилось нічого
Здається, ніби сум змішався з радістю.Чітка розмежованість відсутня. Де є ти, а де є я...
- Мене дістав твій тон. Дратуєш лише своєю присутністю. Набридає твоя безхребет ність, антисоціальність. Не грай мені одну зі своїх ролей.
До цього моменту, до цієї фатальної, для обох, розмови – був палкий, пристрасний секс.
Коротка розмова – підводка до фінішу. Марафону почуттів й фізичного акту. До біса лю-
бов! В неї буде безліч інших партнерів, в нього не буде запоїв, адже алкоголь присутній
у невеликій кількості, тільки підсилює ефекти. Інший партнер чекає на тебе!? Все, від неї
нічого більшого не вимагається. Сука, котра буває ніжною, як янголятко. Вона створена
за божою подобою. Він – зліплений з людских чеснот і нечистот. Проте її дратівливість
дістала обох.
2
Обидвоє їхали в потязі, напрямок не має значення. Один вагон на всіх, проте тіль-
ки для двох. Навпроти сидів він – Фідель. Ім’я вже дізналася згодом. Невідомий шукав
поглядом незримого пейзажу. Сюрреалістичного нічого, начолі з Андре Бретоном. Навіть
дівчина-кіборг, що сиділа поруч схожого ніколи не відчувала. Чути лише відголоски му-
зики з навушників. Дівчинка-кіборг тримала валізу на протязі половини дороги, а це го-
дини дві точно. Можливо в тій валізі труп чи цегла, або чиїсь геніталії для сатанинського
обряду. Чи всетаки, валіза тримала кіборга. Надаючи певного виразу обличчя весь шлях.
Є два, три, чотири? Незнаю...важко творити з себе міма, коли у валізі щось дуже важке.
Направду, Фідель виглядав доволі змученим, навіть хворобливим. Що аж ніяк не
давало шансів, бажаючим зав’язати розмову. В цьому вагоні існували тільки монологи.
- Бачу чимале декольте, обриси ліфчика push-up, чорного кольору. Цікаво, які ж
тоді груди. Соски, яких так і облизав би. Дивитись у вікно, ось що потрібно, і думати про
батька. Як він там... Це має врятувати ситуацію.
Вона бачила крізь скло, як Фідель нервово зятягується цигакою, втупившись у
стелю. Клуби диму створювали завісу. Натомість, він ловив на собі погляд пари карих
очей, які дірявили не його, а пейзаж за вікном. Фіделю хотілося кінчити їй в рот. Ні, не
зайнятися сексом, не цілувати, не пестити, не обіймати, не тримати за руки. Просто кінчи-
ти в рот, заляпавши при цьому обличчя дівчини. Хто підходить та заявляє про такі бажан-
ня? Кіношні кадри цього точно варті. Фідель натомість, вважав себе інтелегетом. Поки не
реалізованим, проте інтелегент є інтелегент, його помітно з далека. Натомість чути з бли-
зька.
- Вона носить чорні трусики. Сто відцотків, такі дівчата полюбляють спортивний
інтерес. Спортивний не від того, що NIKE, а від того що секс.
Дівчина-кіборг залишила вагон разом з валізою. Багато хто сподівався дізнатись
начинку, хоч краєм ока поглянути. З присутніх, ніхто не заслуговував на опис, ба, навіть
на згадку. Залишилась тільки вона, тільки вікно, тільки журнали й кінцева станція. Жур нали обридли, з вікна дує холодом, а її декольте далі зводить з розуму Фіделя, підніма-
ючи член. Такої безвиході не траплялось декілька років.
3
Пройшло тільки пів години від зустрічі, а Каміла вже тримала губами набряклий
прутень – він у свою чергу, хотів дістатись її кущика між ніг. Руки не діставала, короткі.
Ноги нормальні, ніс маленький як і вуха, а член середніх розмірів. Що не давало впасти у відчай, і завжди додавало снаги та надії. Каміла виконувала все як найкраще. Виходило добре.
- Ми поїдемо з Фіделем на дигустацію вина? Хочу поїхати, там чудова атмосфера,
безліч п’яної молоді, котрі як і ми, хочуть обмінятися привласненими тілами. Дехто взагалі під кайфом.
Мовчання аж ніяк не ознаменувало згоду. Тиша – це роздратування, злість, слабо-
харектерність, мудрість в кінці-кінців. Повний спектр амьіційної людини. Слабкий характер передає амбіції іншим, а геній – чекає свого виховання. Кортасарові Gauloise ле жали на підвіконні. Чекали поки рука потягнеться за запальничкою чи сірниками. Байдуже від чго підкурювати - хоч від сонця.
- Хочеш, їдь куди завгодно. Мені байдуже, і це немоя проблема.
В такі моменти Фідель скидається на самітника, на психа одинака.
- Не хочу відчувати себе біля покидька – ідіотом. Хтось з нас повинен відступитись. Цим хтось – буду я. Окей, їдь... Тільки пам’ятай, Фідель не трахатиме тебе з-заду. У нього інші пріорітети.
- Ідіот! Він не самітник і не псих. У Фіделя хворий батько.
Каміла почала гортати томик Достоєвського, щоби відволіктись від очікування дзвінка. Краплі сліз стирали літери, ті натомість, тамували спрагу. Стандартний рінгтон NOKIA не розбавив тишу. Спонукаючи розчароване дівчисько до необдуманих рішень. Такі рішення – прерогатива чоловічої половини людства, а жінки так... керовані логікою. Останні сонячні проміння лоскочуть ніздрі. Гідрометеоцентр надалі обіцяє опади у вигляді сліз. Білий сніг за вікном, білий порошок на журнальному столику і два члени – один в роті, другий в аналах історії. У всьому винен Сергєй, емігрант з Росії, котрий є закоханий у Камілу. Проте принципово не здавав позиції міцного мужика з-під Москви. Так як любов Сергєя була безмежною, він прийшов з другом. Каміла відчула сповна і дружню любов. Премогу здобула, як завжди у гепіендах – дружба.
4
Умовна більшість, безумовно, за покращення умов проживання – це більше ніж нормально. Решта, це ті що над цим не думають, в силу своїх статків та безпритульні, котрим осточортіло пилисосити кімнати через день. Алкоголь та свіжий номер газети під
дупу – дні ніби в останнє. Габріель, без даху над головою вже третій рік, відчував себе частиною компанії. Хоча не мав на те певних підстав. Інші не мали грунтовних пояснень, щодо відсидки Габріеля на лаві запасних – другорядних та третьосортних.
Коло друзів має своє місце у світі, а саме у кав’ярні на розі, де знаходиться місце роботи Габріеля. Запашна, враннішня кава єднає людей, на деякий час як і футбол. Футбол – гра мільйонів, кава – напій мільйонів.
Каміла завжди кпинила Габрі, давала зрозуміти де тій місце у соціальній драмі. Давила жалюгідністю становища, як свого так і інших. Сєргєй, натомість, ділився горілкою, ковток або два залишаючи за звичкою. Хороша звичка поганої людини. Проте
Габріелю було байдуже – добрі, хороші чи ще якісь. Головне щоби вони були біля нього
або ж він біля них. Сума не зміювала математики.
5
П’ятнадцять хвилин по тому, як мала відбутись зустріч, на яку Фідель прийшов
набагато раніше запланованого. Все це заради першої чашки кави – у тиші, у власних думках, без метушні та відволікань. По-дорозі натрапив на Габріеля, який пообіцяв прийти згодом, і розбавити своєю присутністю коктейль суперечок. Жваву дискусію дня.
Радше ранку, в день цілком інша концепція.
- Ми намагались встигнути, проте Сєргєй не міг знайти свого шалика. Ти ж знаєш,
я завжди приходжу вчасно, ще зі школи. Пунктуальність у моєму серці. У моїй голові
стрілки від годинника.
Фідель пропустив виправдання, зауваживши тільки те, що Сєргєй був без шалика.
- Так, його нема. Напевно забули у таксі чи ще де небудь. Неважливо...Хочу
випити попри те що зараз дев’ята, майже десята ранку. Жахливий початок потрібно втопити, ба – розбавити алкоголем. Нікому не пропоную скласти мені компанію. Можливо після обіду. Всім відомі ваші принципи. Хіба Габрі підійде – от він завжди за.
Життя змушує погоджуватись, особливо з емігрантами.
- Скільки ти можеш торочити про Росію. – Знервована Каміла ненавиділа згадки про кордони, державності, мову, прапор та іншу індифікацію. Повністю належить глобалізованому світові.
- Краще ви присядьте, кава вже готується. Зберіться з думками, хочу чути адекватні відповіді на самі знаєте що. Вже сам починаю нервувати.
Габріель був другом батька Фіделя, пана Джузеппе. Три роки тому, відбулася фатальна суперечка, яка закінчилась крахом одного – Габрі втратив статус, дітей, дружину
і що саме головне, дах над головою. Інший ж навпаки – навіки прикутий до ліжка. Параліч розбив мужність на друзки. Можливі пояснення та нюанси суперечки неважливі, адже
обидвоє втратили сенс буття, а згодом, хтось, і життя. Габріель нагадував Фіделю про
батька, розповідав його молоді роки. Сповненні подорожами, коханням, працею, алкоголем та надією. Від цього і певна близкість компанії до безпритульного Габрі. Врешті, бомжем, адже якщо копнути глибше це не одне і теж. Лікарі встановили вирок
пану Джузеппе – смерть, припинення функціонування клапанів серця. І це стало причиною розтавання з Камілою, Сєргєєм, а насамперед Габріелем. Той постійно нагадує
про болючу втрату. Батько – діти – друзі батька – власні друзі, елемент нумеро уно втрачено. З вини елемента під номером...вирок винесуть присяжні.
- Я дізнаюся що у мене буде дитина від Сєргєя, проте домовилася з лікарем щодо аборт безбатька. Не складна операція, варто пережити за для подорожі з тобою. Фідель -
ти мені потрібен!
Ранок наповнювався подіями та екстраординарними рішеннями. Дехто наповнювався алкоголем. Сєргєй сидів за барною стійкою і не міг далі слухати Камілу.
Добре це чи погано? Звісно добре, і водка підтвердить діагноз остаточно. Емігрант з Росії
чекав на аргентинського бомжа. Казка від дорослих, вбитих подіями людей, що марно
сподівались на спокійне життя після п’ятидесяти.
Фідель мовчки пішов на вихід, жестом давши зрозуміти що це кінець, мить прощання. Та одразу за зачиненими дверими почувся рікий звук автомобільних, звісно не справних, гальм і глухий удар. Одна мить і Каміла з Сєргєєм, вибігли на дорогу...Тіло Габріеля набуло дивної пози, все в крові. Не вистачало тільки посмішки на обличчі – ніби в утробі матері. Посміхався Фідель, який продовжував крокувати у власному напрямку.
Де дивні пози не дивина, де замість крові вода, а посмішка завжди присутня. Адже це щасливий момент перебування у світі.
