З рузультатами можна ознайомитися на ukrassociation.eu/2011/07/12/konkurs_ua_dream/
Я пропоную всього одну відзначену грамотою роботу студента першого курсу.
Україна майбутнього
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі.
Т.Г.Шевченко
Ці слова нашого безсмертного класика для епіграфа я вибрав не випадково. Якщо наш геній мріяв про вільну Україну, в ті часи, коли навіть назву країни вимовляти заборонялося, то чому ж нам, теперішньому поколінню не помріяти?
Чому б нам не пофантазувати, відкинувши всі теперішні тимчасові негаразди? Україна є, вона відбулася як незалежна, суверенна держава й уже, дякувати Богу, існує, разом із нами, її ровесниками, добрих два десятки років. Тут, правда, можна було б зробити історичну правку – Україна відновила свою потоптану незалежність із 1918 року, проте залишимо це історикам і політикам, а самі помріємо. Образно кажучи, сядемо в старенький «Запорожець», переобладнаний в машину часу й заглянемо на років надцять уперед.
Отже, ми відправляємося в Україну моєї мрії, а можливо і вашої. Це вже країна нашого майбутнього, країна інтегрована в загальнолюдське суспільство.
В майбутньому глобалізованому світі, коли інформаційна революція, здійснює свій вплив на всі сфери життя: економіку, політику, культуру, мову, освіту, духовно-моральний розвиток, між етичні, та міжконфесійні відносини (1) , Україна стає рівноправним партнером, рівною серед рівних.
Маючи виключне географічне становище, наша країна стає містком, що об’єднує Захід і Схід, найкоротшим шляхом сполучає Північ із Півднем. Україна майбутнього є найбільшим транзитером, тут поєднуються транспортні коридори, що з’єднують Європу із Азією, Скандинавію із Близьким Сходом. Наша держава відновлює втрачений за часів Київської Русі шлях із «Варяг у Греки», побудувавши канали й створивши свій швидкісний торгівельний річковий флот. Разом із тим створюється інфраструктура, надсучасні готельні комплекси, туристичні маршрути, проводяться археологічні дослідження й реставруються історичні пам’ятки на туристичних шляхах, які стають привабливими для своїх й іноземних туристів. Світ відкрив для себе Україну, а Україна відкрила для себе світ.
А нам, звісно, є що показати. Візьмемо для прикладу тільки мою, Рівненську область: це і Тараканівський Форт 19 ст. у м. Дубно, і Нова кругла вежа 16 ст. на Острожському замку, і Свято Троїцький монастир 17 ст. в м. Корець, і Храм-музей козацькі могили в с. Пляшева, і Пересопниця з її першодруками, і музей бурштину – гордість Полісся, і…, і…
І так по всій Україні сотні, навіть тисячі таких місць, а скільки історичних знахідок ще чекає своїх відкривачів.
Не буду невиправним утопістом, коли скажу, що Європа й Світ, до того часу, знайде для себе тут нову «туристичну Мекку».
Щоб це сталося найближчим часом, давайте створимо таку собі невеличку «дорожню карту»: - по-перше, реконструкція й будівництво нових доріг, мостів, залізниць;
- по-друге, розвиток інфраструктури – будівництво готелів, туристичних комплексів, розробка туристичних маршрутів, реставрація й відкриття історичних пам’яток й звичайно ж туристична реклама. Реклама, основний рушій прогресу в інформатизованому світі. Той хто не жаліє коштів на рекламу має все.
- по-третє, будівництво каналів, річкових причалів й, звичайно ж, швидкохідного річкового флоту. Україна стає морськими воротами, що з’єднують країни Півночі й Півдня, по найкоротшому шляху.
Через мою державу будуються швидкісні пневмотунелі в перехресних напрямках: із Заходу на Схід, й із Півдня на Північ. Пневмопотяги «літатимуть» із надзвуковою швидкістю, створюючи реальну конкуренцію повітряному пасажирському флоту. Щоб ви не прийняли мене за безнадійного мрійника, я, як справжній фантаст, намагатимусь обґрунтувати технічно своє бачення майбутнього України.
Тому щоб це відбулося: - по-перше, необхідно робити всі зусилля, аби не розтратити, а примножити наш багатий науковий потенціал. Тут, саме непочатий край роботи для нас молодих, ровесників незалежності України, для майбутніх інженерів і вчених;
- по-друге, віднайти дешеві, безпечні джерела енергії. Я дозволю собі трохи видозмінити сучасний вислів, «хто володіє інформацією, той володіє світом», на, - хто володіє дешевою енергією …
Можливо, для декого із шановних читачів ця стаття й видасться й трохи сухуватою, вибачайте, проте я буду викладати бачення прийдешнього з моєї точки зору, майбутнього інженера. Отже, якщо ви не втомилися, я продовжуватиму.
Почнемо, звичайно ж, із першого - нашої «Силіконової долини». Здається, Бог не даремно нас випробовував Чорнобилем, показавши, що ігнорування безпекою в сучасному техногенному світі надто ризиковано. Україна, понісши страшні жертви від «мирного атомна», має зробити висновки, що найперше в будь яких наукових розробках, це безпека помножена на безпеку. Тут доречними будуть слова Достоєвського, що щастя всього світу не варте сльози однієї дитини. Тому, як би парадоксально це не виглядало з етичної точки зору, але саме в тридцяти кілометровій «зоні відчуження» має будуватися наш «Колайдер». По потужності й радіусу розгону елементарних частинок, він перевершить всі існуючі прискорювачі. Скептики зразу ж скажуть, гарна ідея, а кошти? Звідки взяти кошти на такий фантастичний проект? І чи потрібне воно нам, коли вже існує подібний проект в Європі? Якщо ми збудуємо такий науковий прилад, то, просто, голова йде обертом від майбутніх відкриттів. На вже існуючому «Колайдері» вчені заглянули в такі таїнства будови матерії, що стоять на межі відкриття антиматерії, а якщо створити ще потужніший прилад?.. Тут можна буде створити таке джерело енергії, що всі прийдешні покоління забудуть про енергетичні кризи. Тож ви почніть, а гроші найдуться, аби тільки не в кишені урядовців. Іноземні інвестори зацікавленні в енергоресурсах, наші бізнесмени звільнені, або ж обкладені пільговим податком… Та й в бюджеті є резерви: скоротивши витрати на держдепартамент, апарат президента, Верховної ради, управлінські структури, якщо там добре пошкребти, то й найдуться гроші на науку. Тільки фундаментальна наука й наукова думка зможе вирвати мою Україну із відсталості.
Навколо українського «Колайдера» гуртується вся наукова думка країни й не тільки країни. Ми запрошуємо до себе провідних спеціалістів з усього світу. І тут ми підходимо до другого пункту, що витікає із першого – джерела енергії. Про одне я вже сказав раніше, як про відкриття й утримання антиматерії. Проте помріємо далі. В цьому центрі української «Силіконової долини» створюється фантастичний проект космічних ліфтів.
Ще А.Кларк в своїй фантастичній книзі 1979р. «Фонтани раю» подав ідею космічних підйомників. Цією ідеєю зацікавилися навіть НАСА й опублікувало свої дослідження «Космічні підйомники» Бредлі С. Едвардса і Еріка А. Уестінга, Сан-Франциско, 2003р.(2)
Тільки не подумайте, що я , подібно герою відомих романів Ільфа і Петрова О.Бендера, роблю із України «Васюки». Можливо, для сьогодення це надто утопічні проекти, але хто зна, хто зна…
Так, от ідея космічних ліфтів надзвичайно проста. Як відомо, Земля обертаючись навколо своєї осі й як будь який фізичний об’єкт створює відцентрове прискорення. Ми виводимо супутник на таку стаціонарну орбіту, що дозволяє його тримати над планетою не змінюючи його положення відносно якогось центру на Землі. Потім спускаємо надміцний канат і закріплюємо його на поверхні Землі. Далі доведеться транспортувати супутник на вищу орбіту, де сила земного тяжіння мінімальна, а відцентрове прискорення буде втримувати супутник натягом канату. Додаємо противаги й пускаємо по канату герметичні підйомники. От і все, космічний ліфт готовий. Посміхнулися? Звичайно, виглядає трохи казково, але скажіть людині, з не такої уже й давнини, про мандрівку на Місяць, і що вона вам скаже? Покрутить пальцем коло скроні?..
Тому думаю, до того часу, всі технології, матеріали й технічні деталі будуть відпрацьовані саме в нашому науковому центрі. Я б хотів, щоб такі підйомники були встановлені в Криму, чи біля Одеси. Чому? По-перше, тут буде найбільша відцентрова сила, бо коло екватору вона максимальна; по-друге, я б встановив на супутниках-станціях космічних ліфтів поля сонячних батарей і тросами-кабелями транспортував би електроенергію на Землю. Тут на березі моря можна збудувати каскад станцій гідролізу води, тобто розкладу її під дією електрики на водень і кисень. А стиснений водень стає основним паливом для авто й будь якого фантастичного транспорту майбутнього ( після згоряння такого палива залишається водяна пара). А з Одеси, використовуючи реконструйовані існуючі трубопроводи, ми транспортуємо надлишок водню в країни Європи, Прибалтики, а, можливо, й Росію. Знову утопія? А давайте, подивимося, років через тридцять!
Не залишимо без уваги й сільське господарство. На наших теренах споконвічно вирощували хліб, тому Україна майбутнього – це високо аграрна країна. Завдяки високим технологіям, ефективним фермерським господарствам, що організовуються в кооперативи ми повертаємо собі право називатися «житницею Європи». Господарства, що використовують закритий ґрунт, комп’ютеризовані обладнані робототехнікою й маніпуляторами дають промислові урожаї овочів на протязі цілого року. Сади лугового типу*, дають щорічні високі екологічно чисті врожаї фруктів. Все сільське господарство базується на передових досягненнях науки. Як бачимо, наука є рушієм у всіх галузях господарства нашої країни майбутнього. Наші землі й поля при науковому використанні дають такі урожаї, що ми стаємо провідним експортером продуктів для всього світу.
Як бачимо, наша держава майбутнього повністю інтегрована в глобалізований світ. Проте, коли зовнішню (матеріальну) оболонку майбутньої глобальної інтеграції утворює світова економіка, то її внутрішнє (духовне) ядро, це система загальнолюдських цінностей (3), себто культура. Навіть якщо ми візьмемо «Декларацію тисячоліття ООН», то прочитаємо: «Глобалізація здатна набути всеохоплюючого характеру, лише завдяки широкомасштабним та наполегливим зусиллям з формування спільного майбутнього, заснованого на нашій приналежності до роду людського в усьому його культурному розмаїтті» (4.ст.25).
Отже культура, в Україні майбутнього, стає прямим продовженням нашої української культури, що інтегрувалася в світову. Ті хвороби сучасної «масмедійної» культури давно минули, канули в лету, очистивши нашу українську самобутню культуру від усього наносного. Не відкидаючи кращих зразків світової культури, кіно, театру, музики, живопису, а навпаки органічно всмоктуючи й примножуючи їх, наші українські митці вибудовують свій культурний світ неповторним, наповненим творчості, проте не анахронізованим**.
Історична наука й перекладацька сфера культури, досягають в Україні майбутнього найбільшого розвитку. Тепер уже не потрібно дивитися на свою й світову історію через тоновані «ідеологічні скельця» окулярів «офіційної науки». Історична наука стає вільною, справжньою, багатогранною. Маючи інформацію про дійсні історичні події без замовчувань і перебільшень, наш мудрий народ зможе сам зробити висновки із минулого й отримувати відповідні уроки. Переосмисливши історію, зробивши висновки ми приходимо до того, що загальнолюдські цінності стають пріоритетом в міжнародній і внутрішній політиці України на майбутнє.
Перекладацька високохудожня сфера доносить в нашу українську культуру найкращі зразки світової літератури, кіно, театру. Мова для нас, стає справжнім «домом буття».
«Переклад вимагає розбудови власної живої мови, в якій ми живемо, у відповідності до ідей, якими жив представник іншої культури, твір якого перекладається» (5). Разом із тим розцвітає і наше «красне письменництво», ні, не думайте, що розширяє свої спілчанські ряди, як тепер, а творить високодуховні й високохудожні твори. Україна освічена й читаюча нація, з багатотисячними накладами української книги електронного й паперового формату, тримає провідне місце в світі по освіті й культурі. Отакі от, «Васюки»!
Проте, якщо не іронізувати, то що нам потрібно для такого зросту? Та нічого особливого, хіба тільки воля народу й бажання керманичів.
Саме про керманичів і політику майбутньої України наступний розділ моєї мрії. У тому вимріяному майбутньому, політичні еліти все таки зрозуміють безперспективність зусиль розумових, фінансових і фізичних на безкінечне підкорення власного народу й у політикум прийде Аристотелеве « bios politicos», мислення про гармонізацію політики та етики. Політика стала вибудовуватися на ниві засад сучасної етичної культури. В цій Аристотелевій парадигмі, відкритого людського спілкування, уряд і народ не є антагоністами, вони спільно творять свою країну й ведуть її до нових здобутків.
У цій новій, майбутній Україні людина уже не протиставляє своє «ego» всьому світові, не стає «нігілістом», а самостверджується, віддає свої знання та працю Батьківщині й усьому людству. Бо Земля то наша загальна домівка й людство має про те пам’ятати щоденно. Не зазирати «не ситим оком» на чужі землі, чи космічні простори, а любити, берегти й розвивати своє. Е.Левінас писав: «Моє буття у світі, або моє «місце під сонцем», моя домівка – чи не вона була узурпацією місць, що належали іншим, вже утиснених мною, або знеславлених, або вигнаним за тридев’ять земель» (6). Саме на цих засадах обґрунтовуватиметься необхідність ствердження «планетарної макроетики», спільної відповідальності України майбутнього перед іншими народами, й усього людства перед іншими цивілізаціями. Така має бути наша Україна майбутнього, такою вона стане, такою ми її побудуємо, створимо. Я і моє покоління віримо в це!
Перелік посилань:
1. Стовпець О.В. ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА КУЛЬТУРУ ТА ЦІННОСТІ ЛЮДСТВА, УДК 130. 2.:141.113.
2. «Бредлі С. Едвардса і Еріка А. Уестінга, Космічні підйомники,- Сан-Франциско, 2003р.
3. Рожков К., Рибалкі В. Глобалізація як виклик національній економіці // „Міжнародне життя ”. – 2001.
4. Декларація тисячоліття ООН // затверджено резолюцією 55/2 Генеральної Асамблеї ООН від 08.09.2000 г.: http://www.un.org/russian/documen/declarat/summitdecl.htm.
5. Горський В.С. Глобалізація культури як проблема України, «Філософія та релігієзнавство», 2008р.
6. Левінас Е. Між нами. – К,, 1999, - с. 164.
7. Кларк А.Баскер С. Первонароджені, - Клуб сімейного дозвілля, Харків, 2009р.
*Луговий сад, це сад заснований на кореневласних деревах інтенсивних сортів, коли після збору урожаю дерева щорічно зрізаються до пенька. Таким чином знищуються всі зимуючі шкідники, а сад матиме мінімальну крону.
**система застарілих поглядів.
