З недавнього часу до нашого лексикону увірвалося слово гаджет. А в множині - гаджети.
Особисто я вперше почув його в мультику-серіалі про пригоди малих шпіонок, який дивилася моя дитина. Взагалі, зараз такі мультики почали зніматися, що не знаю як дітям, а нам-дорослим потрібно з великим енциклопедичним словником дивитися. Останній приклад – мультик «Ранго», в я кому головний хамелеон називає себе протагоністом, що (як з’ясувалося за допомогою всезнаючого гуглу) в перекладі на загальнозрозумілу мову означає усього лиш «головний герой» твору (є ще антагоніст – головний антигерой, а їх обох придумав Софокл задовго до нашої ери, коли був живий).
Ото ж, з перегляду мультсеріалу я виніс тверде переконання, що гаджети - це не прочитане буквально, по складах: «гад» «же» «ти», тобто – нехороша ти людина. Гаджет – це хитра наукоподібна штуковина. І якщо уважно придивитися, то на нас суне ціла армія отих гаджетів. Командують нею, звісно, мобільні телефони. От хто знає, і міг би розказати про нас усе. Коли прокидаємося. Коли і кому дзвонимо та пишемо СМС-ки, та ще багато чого такого про що нікому не потрібно знати. А саме в цей час відбувається нерівна битва так званих рідерів з паперовими книжками. І останнім мабуть недовго вдасться протягнути.
Але я пишу оці рядки, щоб сказати зовсім інше. Не на всі випадки життя придумано поки що гаджети. В міру своїх скромних здібностей спробую це виправити.
От, наприклад, в третьому тисячолітті актуальним є гаджет який би давав знати водіям та пішоходам з порожніми чи з повними відрами їм переходять дорогу. Зовсім нескладний пристрій! У вигляді стрічки, яку приліплювали б на відро і яка міняла б колір в залежності від того повне воно чи порожне. От переходять тебе «вповні» або, тоді одразу прискорюєшся аби першим перетнути уявну щасливу лінію. А коли світиться «Порожній», або розвертаєшся або чекаєш поки пройде – проїде хтось не забобонний.
Також можна допомогти нашим героїчним жінкам, які через рідкісність скакових коняк та незначну кількість пожеж подалися в асфальтоукладчиці. Для них можна зробити галде для лопати. Індикатор якості укладання асфальту. Щоб вона зайвого не кидала, та сильніше аніж потрібно не утрамбовувала. І жінкам буде легше, а головне – й асфальт буде якісний!
Але не всі гаджети придумані мною такі ідіотські. Пропоную оснастити гроші (всі купюри) гаджетами – датчиками GPRS. Мініатюрними – мацюпусінькими. Ну і людей теж, напевно, треба ними ощасливити. І тоді тим кому потрібно, на моніторі усе чітко буде видно. Хто коли кому скільки. Найбільше даїшники постраждають. Боюся, вимруть, як вид. Зупинять Тебе, з бородатим «Сержант Петренко. Зранку ще не снідав», або «Сержант Петренко. Шестеро дітей». І що ти йому даси, коли гроші всі мічені. Отак буде знищено корупцію!
Ще один потужний гаджет придумався по аналогії з електронними цигарками (а також гумовими жінками та іншими сумнівними досягненнями цивілізації). Увага - це електронна горілка.
Беремо спеціальний електрогорілчаний порошок. Висипаємо його в стакан води (о, вже бачу як мільйон борців з алкоголізмом протестують проти вживання терміну «стакан» в українській літературній мові). Випиваємо і, насолоджуючись специфічними смаковими характеристиками (аналогічними 40-відсотковому водяному розчину етилового спирту), починаємо п’яніти. Настрій покращується. Дівчата красивішають. З’являються красномовство та вишукані жарти гумору. За одну секунду пригадуються десятки кумедних історій і гостре бажання їх розказати оточуючим. З’являється відчуття, що можеш розказати анекдот на будь-яку тему і цей анекдот дуже-дуже-дуже смішний. Та може вже годі це розказувати, плутаючи первинні знаки сп’яніння з вторинними. Давайте перейдемо до основної фішки. Так от. В решті решт, підходить час їхати додому. А ми, звісно, за кермом. Аж тут, УВАГА!!!, мова піде про головний плюс електронної горілки. Ми натискаємо на спеціальну кнопочку, яка знаходиться на спеціальному брелоку, який продається разом з пляшечкою з електронною горілкою (справді – навіщо з тими порошками возитися, ще ложками їх почнуть їсти святотатці) і МИТТЄВО АБСОЛЮТНО ТВЕРЕЗІЄМО. Сідаємо за кермо. Жодні даїшники нас не хвилюють. Без проблем приїжджаємо додому. Кладемо машину в гараж. І знову натискаємо чарівну кнопочку (звісно, якщо відсутня необхідність явитися тверезим на очі своєї благовірної). Так от, натискаємо кнопочку і з легень одразу виривається з гучністю, яку побутовими вимірювачами сили звуку ніколи не виміряти: «Знову буйно квітне чрмшина-а-а-а-а!!!!!!»
Мабуть, поки й досить лякати Вас гаджетами. Якщо придумаю ще – допишу!
