Щоб ти не говорила, а книги таки пахнуть по-різному. І мені це подобається: одні фіалками, інші теплим молоком, а ще деякі польовими травами. Сотні запахів. Куди діваються мертві голуби? Я бачила тільки тих, що позбивали машини, а от куди діваються ті, що вмирають своєю смертю? Може вони взагалі не вмирають. Сірий і зелений, все, що за вікном. Я задихаюся в цій пустелі скло-бетонно-цегли. А в моєму рюкзаку досі зберігаються квітки з минулої весни в горах.Брудна гора попелу і сигарет, викладаємо з цього всього давні руни. Несмітячно, несміяно, не насмічено. Морква і яблука займають свої місця на полицях. Ненавиджу риб, котрих вона постійно малює. Зберігаю котячий вусик на щастя. Сходи розтікаються під ногами, і я вже в океані. Я втрачаю здатність плавати, цікаво, як бачать птахи риб? Чи розуміють вони своє відображення? А про що говорять квіти, ти знаєш? Навіщо ти зриваєш фіалки? Клоуни бояться мімів, мені це наснилося, а всі мої сни збуваються.Тоді в мене було довге чорне волосся і біла сукня. Тоді я вчилася літати, стрибаючи з вікон, тоді я знову народилася тут. І отримала, як бонус тебе. Хмари на відстані витягнутої руки.Свіжопроявлені негативи його фотографії, негативи його свідомості впиваються голками у руки, хочу торкнутися його вуст...Щось не відпускає з середини, мабуть кави випито забагато, на дворі синьо-зелене небо, воно там прогулюється з вітром по-під руку і паралельно зі мною фліртує, безсовісне!Весна - березовий сік змішаний з кров"ю, а може сік з горілкою, яка в біса різниця!? Що мені робити зі мною, і куди йти. Аможе(аморе, море,річниця) не варто? Його довгі пальці змотують павутиння з моєї підсвідомості, краплинами роси на ній зблискують думки і відчуття.Я уникаю поглядів, бо хтось може відчинити двері. Десь поза межами моїх збочень, моїх психологічних збочень...Ти - є, ти - існуєш!
Моя хвороба - невиліковна. Йдемо до сходу, або на схід. Посидимо там на сходах, вони підійматимуся все вище допоки не дістануть стелі. Я розмалюю її зірками, цю безодню. Крізь котру ми час від часу пролітаємо. Заліпи вікна картами Таро, кради чужі ідеї і думки, як я краду попільнички в кафе. Моя хвороба - невиліковна.Мій(?) мозок збирає рюкзачок і тікає до тебе. А ти біжиш від нього. Оххх...невзаємне кохання. Все налагодиться осінню, вогненним птахом. Я в нього асоціююся з феніксом.Витончена жорстокість, солодке співчуття і постійно лицемірство. Ненавиджу слова, що закінчуються на "-ство".Напийся місячного світла, або місячної крові, бо сьогодні ми залишимося наодинці. Я перестаю тебе кохати. Мабуть моя пристрасть і жага до тебе перейшли в спокійну прив"язаність, а значить пора шукати когось іншого. Тільки ж...тільки ж без тебе я не виживу.Впізнавати настрій по музиці, замість очей відеокамери. Ніяких думок, тільки тупе споглядання. Чорні квадрати, вкрадені в Малевича, всюди по стінах, а головне замість вікон і дверей. Я так давно не писала віршів, бо мабуть просто нікому їх присвячувати. Ти забираєш все більше і більше мого життя.
