Не залишай себе на мене душа твоя людино моя з фіолету вітер дерева цілує коханець палко сонце заходить дощ музику слухає в твоєму балконі течуть вени порвані дроти а хтось на даху розпиває вино він манить мене не вмерти а просто навчитися літати крила янголів з попелу створені мабуть тому він взлітає вгору хоче повернутися колишній до того кого не існує і зраджує тут же віртуальність стала грою день втрачений забагато місця для інформації не залишай себе на мене душа твоя людино моя з фіолету а я огидна прочитай навпаки і тоді не повіриш очікування перетворюється у вбивство немає місця для чужих думок замало інформації в кого можна вкрасти це як йти по-англійськи пішов не прощаючись обіцяв написати чому дорога моя людино душа твоя з фіолету моя ультрамарин розбавлений індіго і синьою звичайною кава густа патока солодка стікає з шрамів і ран що все ще нагадують про себе хоча просто чухаються згадую коли був перший і м"ягке світло лампи блискає десь на дворі значить скоро загримить і захочеться писати не вмерти а просто літати дорога моя людино усвідом це навіщо знайомі літери шукати подорожнього вітер заплутався в словах і гіллях небо опускається все нижче йому пора кинути пити як це все буде давай забувати бо завтра нас не існуватиме дорога моя людино.
