Владислав Івченко
Велика гра
(роман, 17 авторських аркушів)
Відомий український журналіст Остап Перламудров відпочиває на правах запрошеної зірки в напівпорожньому влітку карпатському готелі, де зустрічає перелякану білявку. Алкоголь в великій кількості допомагає дівчині розповісти, що вона боїться помсти відомого київського олігарха Ліссома. Остап радить триматися від Ліссома подалі, бо кажуть, що в його арсеналі досі методи з дев’яностих.
Вночі Остапу телефонує його товариш Сем, який сповіщає, що у Оклункові, невеличкому обласному центрі десь на півночі України вбито місцевого прокурора. Вбивцю затримали і той дав сенсаційні свідчення, що вбивав не просто так, а був членом терористичного угруповання, яке готувало масові вбивства представників влади та правоохоронних органів для того, щоб повалити конституційний лад. Остап зацікавлюється цією звісткою і терміново відбуває до Оклункова, до якого вже прикута увага всієї країни. Несподівано виявляється, що більшість громадян, невдоволених суцільною корупційною деградацією правоохоронних органів та пануючим безправ’ям, підтримують терористів, яких називають не інакше, як партизанами. Ці партизани строго дотримувалися конспірації, знали один одного лише за бойовими прізвиськами, на кшталт тих, що були колись в УПА, а обличчя під час зустрічей ховали за рушниками. Саме з рушником на обличчі виступає натхненник партизан боєць Сокіл, який викладає свої звернення на Ютьюбі, де їх дивиться вся країна.
В Оклункові Остап починає бурну діяльність: веде власний блог та трансляції у твіттері, описує недолугі та жорстокі спроби влади знайти партизан, провадить власне розслідування, в якому намагається зрозуміти, звідки узялися партизани, чи це дійсно перехід кількості народного гніву у якість, чи, це наслідки хитромудрої гри, затіяної перед виборами з Києва. У Оклункові вбивають ще одного чиновника, слідчого СБУ з дуже поганою репутацією. Вбивство скоює боєць Вернигора, який очолює силове крило партизан.
Остап захоплюється вивченням партизан, то дуже дивується, коли дізнається, що дівчина, з якою він переспав у Карпатах, наступного дня покінчила життя самогубством. Така офіційна версія, але скоріше за все дівчина була вбита людьми Ліссома, який їй погрожував. Остап згадує, що коли їхав з готелю, то залишив дівчині записку, в якій радив тікати з країни, бо Ліссом дуже небезпечний. Тепер Остап розуміє, що сам став мішенню для кримінального олігарха. Незабаром в готель, де живе Остап, приходить кілер і лише диво допомагає Остапу врятуватися. Потім диво трапляється ще раз і все виглядає так, що Ліссом дійсно вирішив позбавитися небезпечного свідка. Остап знаходить останній лист від загиблої дівчини і на її поштовій скриньці прослуховує аудіо та відео файли, які доводять причетність Ліссома до погроз дівчині. Остап вирішує дати справі хід, не так через бажання відстояти справедливість, як для того, щоб відволікти Ліссома.
Тим часом, ситуація з партизанами стрімко розвивається: Сокіл через Ютьюб закликає до боротьби з режимом по всій країні, в Оклункові вбивають місцевого суддю, причому Остап випадково стає свідком замаху. Кілька вбивств чиновників відбувається в інших містах України. Суспільство підтримує партизан, не дивлячись на всі медіазусилля провладної пропаганди та жорсткі, а часом просто жорстокі акції силовиків. Після чергового заклику Сокола два підлітка у Оклункові вбивають керівника місцевого УБОЗу, який особливо відмітився у допитах підозрілих в співпраці з партизанами. Хлопців оточують у будівлі, в якій випадково опиняється помічниця Остапа Ніна. Він використовує цей момент для того, щоб набути ще більшу популярність, спочатку веде трансляцію з місця подій, а потім іде до оточених партизан в якості перемовника, переконує їх відпустити заручників та здатися. Під час виходу з партизанами, починається стрілянина, Остап втрачає свідомість.
Приходить до тями лише за тиждень. Випадково дізнається, що його навмисно тримали на снодійному, щоб він не прокинувся. Робилося це за наказом якось росіянина, який став чомусь головним у Оклункові. Остап намагається дізнатися, що сталося і як з ним, зіркою телебачення, який напрацював собі величезний рейтинг на висвітленні подій в Оклункові, могли так вчинити. Але виявляється, що вимкнені мобільний зв’язок та інтернет, по телебаченню показують лише серіали і жодних новин. Потім Остапу пояснюють, що наляканий переможною ходою партизан режим вирішив здатися Росії, яка надіслала кілька літаків своїх консультантів, що перебрали на себе всю владу. За планами консультантів, коли партизани будуть остаточно винищені, в Україні відновиться робота одного телеканалу, який залишиться єдиним джерелом новин у країні. Саме на цьому каналі Остапу пропонують працювати і везуть його до Криму, де в державному санаторії вже зібрано кілька сотень журналістів, яких готують для праці на майбутньому єдиному каналі державної пропаганди. Таке майбутнє пригнічує Остапа, але він зовні погоджується з правилами гри. Сам же шукає інформацію про те, що відбувається в країні. Начебто, партизани вистояли і змогли залучити на свій бік деякі частини регулярної армії, то боротьба триває, але далеко від Криму.
Остап збирає кількох колег і пропонує їм тікати з санаторію, де журналістів примушують доносити один на одного і розстрілюють за дрібні порушення. Коли випадковий свідок підготовки до втечи хоче закласти журналістів, Остап вбиває його і потрапляє під арешт. Він чекає на тортури та страту, але замість цього його звільняють товариші, бо охорона втекла з санаторію. Остап з колегами на катері пливе до Севастополя, там викрадає літак, на якому дістається Києва. Біля столиці у остаточній битві збираються зійтися урядові війська та партизани. У Києві Остап знаходить підпільну радіостанцію, де підтримує заклик партизан про великий мітинг, що має паралізувати режим і допомогти поваленню уряду та президента. Під час нальоту міліції на радіостанцію Остап випадково рятується разом з невідомим, який запрошує до себе в гості. Там, під коньяк, невідомий розповідає, що насправді він і є бійцем Соколом, який і закрутив всю історію з партизанами. Остап не вірить, але у Сокола є беззаперечні докази. Поки приголомшений Остап намагається второпати почуте, Сокіл, який виявився наркоманом, робить собі потрійну дозу і помирає, бо не хоче пережити ані перемогу свого проекту з партизанами, ані його поразку.
Наступного дня Остап, під впливом деяких речовин, виходить на вулицю і починає народне повстання, яке досить швидко охоплює весь Київ. На чолі велелюдного натовпу Остап прямує до печерських пагорбів. Це, а також звістки про наступ партизан на Київ, призводять до того, що міліція чи розбігається, чи переходить на бік повсталих. Коли влада у місті узята, Остап знаходить Ліссома, віддає йому борг, а потім вирішує, що настав час вийти з гри.
