Звиняйте, що так довго не відповідав на Вашого листа, та я не міг знайти достатню кількість часу для написання чогось достойного або ж, навіть, не міг знайти бажання для того, щоб знайти достатню кількість часу для написання чогось достойного, хоча й зараз я пишу лише для того, щоби Ви не подумали, буцімто я «відморозився», «покрився інеєм» чи ще щось у цьому роді, бо ж у мене просто голова трохи забита, і забита вона трохи іншим, трохи моїми проблемами та трохи іншими моїми проблемами, які виникли в результаті саме тих моїх проблем, які були від початку особистими та мало кого хвилювали, оскільки я про них нікому нічого не казав і, чесно кажучи, не збираюся казати, бо воно, в принципі нікому й не потрібно, ну можливо, окрім моїх друзів, моїх справжніх друзів, які бачать, що зі мною щось не так, і ставляють дивнуваті запитання штибу: «Щось трапилось?», «У тебе все добре?» та ін. того ж роду, за що я їм звичайно неабияк вдячний, оскільки з їхнього боку це великий труд розгледіти в моєму нейтралі та/або іронічно-саркастичній посмішці тінь кривенького смутку чи поганого настрою, який хоч і без моєї волі, але все ж просочується назовні, поближче до нормальних людей…
Тому… просто дякую за увагу і, сподіваюся, за розуміння…
З повагою,
