В суботу вранці прокидаюся у залитій сонцем кімнаті, дихати легко і якось радісно. Кілька хвилин ще лежу в ліжку, солодко потягаюся і з приємністю розглядаю квіточки на своїй старенькій фланелевій піжамі. Саме тут її можна не знімати пів дня... у ній вмиваюся, сонно заходжу до кухні, де мама уже підсмажила цілу гірку смачнючих грінок і зварила кави. Зручно вмощуюся на своєму улюбленому місці, з чашки поширюється оксамитовий аромат, я роблю перший ковток, відкушую ще гарячу грінку, помалу зав’язується неспішна розмова. Хвилина за хвилиною усі домочадці сходяться до кухонного столу, хтось клацає кнопками на пульті, перемикаючи канали телебачення, хтось читає газету, шумить вода в чайнику, жваво брязкають ложки-виделки. Гамірливо кожен переповідає свої новини, тато жартує, рум’яні грінки неймовірно швидко щезають з тарілки, випадково капає на стіл мед, хтось доливає собі ще одну чашку кави, мама турбується чи ніхто не голодний. Я вдома!
Люблю пройтися по кімнатах, ніби перевірити чи не змінилося бува щось, поки мене не було... у вітальні новий тюль, з тонесенького льону, що сплівся легенькою павутинкою, а на кухні з’явилася нова підставка під гаряче, здатна поширювати карпатські пахощі. Собака пошматував татову сорочку, розбилася старенька ваза, радіотелефон так і стоїть у кутку, батьки звикли до старого апарату, кажуть так зручніше. Люблю ходити по будинку боса, і хоч мама раз-по-раз по доброму гримає:взуйся!обожнюю ступати на прохолодні, вкриті лаком дошки, а ще люблю лежати на м’якому килимі у батьківській спальні - так краще видно усіх, коли ми теревенимо маленькою жіночою компанією.
Люблю прибирати цей дім, кожен куточок і кожну поличку. Протираю пил з підвіконня, з гладкої поверхні столу, складаю рівним стосом чисту білизну, перу серветки, ховаю у шухляду мамині кросворди, кладу у футляр татові окуляри, бо він їх завжди губить, розглядаю сімейне фото п’ятирічної давності у прозорій рамці - усі усміхнені, радо притулилися один до одного. У маминій скарбничці знаходжу нові прикраси – червоне намисто і срібні сережки - можна взяти на кілька тижнів, а сестра привезла новий глянцевий журнал, на хвилинку присідаю полистати, так кортить роздивитися модні новинки сезону. Знову забився пилосос! Хто останній прибирав? Вкотре жартома торгуюся з сестрою, хто буде мити сходи, знаючи на перед, що піду таки я.
Люблю дивитися ввечері усією родиною кіно, люблю схиляти голову мамі на коліна, щоб вона гладила чи трохи куйовдила мені волосся. Люблю, коли тато читає уголос надзвичайно корисні поради з газети і готує усім смородиновий чай, бо той, що у пачках - хімія! Люблю сидіти влітку на пеньочку під порогом, коли з саду приємно пахне травою і полуницею, кудлатий пес охоче приносить у тридцяте погризеного м’яча, а мама пече пироги. Трояндова оранжерея буяє кольорами й ароматами, невтомні бджоли гудуть над квітниками і кущ папороті нарешті стрепенувся після спекотного дня.
Тут, у дитячій кімнаті, яка вже не моя, та й не така дитяча, я іноді мрію, або згадую якісь моменти свого життя. Я думаю про те, як можна зробити цей дім ще кращим, мрію про те, як буду колись привозити сюди своїх дітей і згадую, як ми з сестрою гасали коридорами, грали у хованки, влаштовували лялькам бали і вже дорослими, просто теревенили до пів ночі, звіряючи одна одній свої секрети.
Дедалі частіше я приїжджаю у цей дім досить пізно, коли у вікнах не горить світло, коли усі сплять після важкого робочого тижня... але я знаю, на мене тут завжди чекають і тільки тут я почуваюся справді вдома! А ще я знаю, що наступної суботи на сніданок знову будуть золотаві грінки...
