На вулиці нещадно лив дощ. Потоки води спливали шибками, вмиваючи вікна, а люди веселим гуртом ховалися від зливи під дашками кіосків. Тримаючи обома руками величезну червону парасолю, вона яскраво випурхнула з-за рогу будинку. «А можна до Вас?», - почула несподівано збоку, - «Моя парасоля не функціонує!». Перед нею стояв мокрий, як хлющ, хлопчина і тримав точнісінько таку ж саму червону парасолю – тільки складену. «Ви не повірите!», - торохкотів він, - «у мене під столом лежить двадцять різнокольорових парасольок! А я вибрав ось цю, червону і поламану…». Усміхаючись, вони пліч-о-пліч йшли під дощем, а величезна червона парасоля хитро підморгувала захмареному небу.
