Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2462
Творів: 44121
Рецензій: 86063

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Роман

Між коханням і смертю (1)

© Михайло Гафія Трайста, 11-10-2011
РЕВІЛА-ВИЛА СПЛЮНДРОВАНА ДУША...

«Приходили зрідка листи,
Та ще рідше
Вертались солдати....»
                                     Михайло МИХАЙЛЮК

Осиротілою вовчицею ревіла-вила сплюндроана душа Андрія.
Лютою завірюхою по-хижому стогнала, вогняною стихією палала, горіла, пекла... гадиною сичала, чорним круком крякала...
А гнів?.. Бушуючими хвилями до горла, все вище і вище, пінився, піднімався, обвивав, наче поволока, і тиснув до крові, до болю, до сліз...
А тіло?.. Оніміло!
Хоч рукою махнути б дало, так, наче од мух, чи бодай бровою моргнути, та
де?.. Тільки один смак смерті на губах.
І що це їх напало?.. Всіх?!
«Як тобі, небоже, казати?.. Ти з фронту, а Василина...» – дренчав у його вухах, немов з того світу, захриплий голос Ілька Хромого, роколював на дві половини голову, роздрібнював на тисячі уламків будь-яку новонароджену думку.
Навіщо вони так?..  І стара Параска, і Варвара з Гробів, і Микита з Жолоба, і Дьорді Бурянець і Василь Цілишин... ще й Ілько з палицею...
«... а Василина...» – неперестанно бринів, голос Хромого.
І від коли бринить так...  Коли ж бо це сказав йому Хромий?.. Здається, цього менту, а, може, кілька годин тому, чи кілька днів... тижнів... А, може, нічого йому й не... але тоді чому вони всі...

«Ой гулі, – каже, – гулі,
а все гулі, гулі...
Такі маю дві білявки,
як сиві зозулі...
Гоп, гоп, гопа-гоп!..»

Та ні це не тепер, а тоді, коли...
«Як тобі небоже казати?...» – це тепер!.. А тоді вони були веселі, всі були веселі і Хромий не був Хромим, а тільки Ільком, і танцював, наспівуючи разом з усіма:

«Одна була Катерина,
а друга Ярина,
а третя й бо Гафія –
што кому за гія?...
Гоп, гоп, гопа-гоп!..»

Тончі, розхитуючись, різав на скрипці, що аж курява піднімалась з-під ніг танцюючих пар, а Вовчик зі всієї сили гатив у «добу» дерев’яною булавою, яку тримав у правій руці, а лівою злегка тінькав шилом по мотяжовій тарілці, прикріпленій до барабана – «тінь-тінь-тінь, тінь-тінь-тінь». То було тоді, коли...
А тепер тільки дринчавий голос Хромого: «... а Василина...», але чому вони всі так само, як тоді, тільки не веселі, а  вишкірюючись на нього... Чого їм треба? Кружляють і кружляють та все шкіряться на нього. Господи, навіщо вони так кружляють і шкіряться?...
«Як тобі, небоже, казати?.. ти з фронту, а Василина...» – Коли це було?..

«Ой, уп’ю погар пива,
а ще й переверну –
по чотири любки маю
куди ся поверну...
Гоп, гоп, гопа-гоп!..»

– наспівував, тоді, разом зі всіма і Григорій, крутячи в танці Анну Бурсукову, яка дрібенько чупітала довкола нього.
«Йой!» – розкочилась челядь, коли з-поміж верб, вистрибнув Іван Бурсук з балтиною в руці.
«Песю вашу матір! Сонце вам запрячу, обом!» – крикнув, накинувшись на Григорія.
Опісля Григорій лежав горілиць і посміхався до нього. Хтось поставив йому під голову змотаний реклик, по його усміхненому обличчю стікали останні струмки крові.
«... а Василина...» – задеренчав знову голос хромого. Та це тепер...
А тоді жінки голосили, опівалися, мужчини погнались за Бурсуком, який, шалено розмахуючи балтиною, намагався догнати Анну, одні побігли за лікарем та «жандарями» а інші намагались рятувати Григорія від смерті, а Григорій посміхався на нього, бо страх любив «малого». Хтось підштовхнув його до помираючого, і тоді, він простяг братові отриманого від дідуся Николая медяного коника, але той ще раз посміхнувшись, закрив очі. Навіки!
Та це було тоді, а тепер навіщо вони всі кружляють довкола нього?.. Кружляють і шкіряться.
«Як тобі, небоже, казати?.. Ти з фронту, а Василина...», а разом з ними й верби почали: «... а Василина...» – шкірились на нього, і не тільки верби...
– А Василина!.. – прошептав Андрій пересохлими губами і повалився на моріжок, на
той самий на якому, колись посміхнувся в останній раз його брат!

Далі Буде.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Ого, яка напруга від початку!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 11-10-2011
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.52360796928406 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ув’язнені у розстріляну вічність: «Бабин Яр. Голосами» Кіяновської
На горизонті спалахнули димки. Важезна, мов кит, курява нависла над розпеченим степом. Тиша зачаїлася …
Огляд роману Ліян Моріарті «Велика маленька брехня»
«З біса добра книжка. Смішна і страшна» Стівен Кінг Бестселер за версією The New York Times «Велика …
Нещодавні екранізації книг
Література і кіноіндустрія — взаємопов’язані сфери. За мотивами романів знято багато фільмів. Наша добірка …
Українські vs зарубіжні обкладинки
Обкладинка є тим імпульсом, який спонукає людину звернути увагу на книгу. Вона розповідає про ядро видання …