Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96045

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 30687, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.14.247.170')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Мініатюра

Нотодощ

© Танюха, 23-09-2011
«ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш…….»
  Шурхіт за вікном поступово наростав, набирав гучності та сили і перетворювався у ритмічні удари об шибу.
Концерт розпочато.
Підвіконня – партер, я – віп-глядач, мені і тільки мені присвячується ця симфонія. Вмощуюсь зручніше, відкриваю кватирку і слухаю.
Хоча просто слухати тут мало. Треба…
… дихати в такт дощу, дихати з дощем, дихати дощем…
  Ловити крізь шпарину невагомі цілунки неба рукою. А потім поставити її на скло і відчути пульсацію. Крапель. Грому.
  Перепустити удари через кінчики пальців та з’єднати із серцем. Щоб дощ злився з кров’ю, гудів венами і капілярами, топив душу, серце, розум… Стати єдиним організмом із грозою.
  Її звук все наростає, переходить у пісню – старішу за світ та щораз нову. Дивна мелодія – не то колисанка, не то гімн, ніжна лірика чи пристрасне фламенко. Всі мотиви пішли від неї, в ній же і помруть.
  Через пульсацію шиби дозволити їм у собі поселитись, розтектись, розчинитись. А потім помалу, смакуючи, перепустити ритми по діафрагмі до метеликів у животі, дозволити піднятись горлом, зачепивши голосові зв’язки, відбитись від піднебіння, скочити на губи і знову опинитись на волі, вирвавшись потужним звуком і злившись із громом.
  Течуть, течуть ноти незгірш зливи, примушуючи вібрувати все тіло, пронизуючи кожну клітину істинно первісною пристрастю до життя.
  Горіти звуком і холонути краплями. Співати не щось конкретне, а пісню, давнішу за всі пісні, чуттєву, палку, пронизливу.
  Як падає остання крапля, так впаде фінальний звук, і як вода всотається в землю, так і ноту вбере душа.
  А потім йти по мокрій, лоскітній траві і відчувати, як всередині вирує давніша за всі давні, новіша від всіх нових музика.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.053312063217163 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати