…Вона запивала гіркоту в роті терпким італійським вином. Сиділа по – аристократичному рівно, не думала про завтра , просто пила… пила так, щоб ніхто не бачив, аби запити своє розуміння його справжнього…
Три місяці минає відтоді, як у них щось змінилось. Не йокнуло в серці, не вибухнуло почуттями, не назріло випадково, а просто щось змінилось.
Того дня сонце для їх ненародженої дитини зайшло назавжди. Лікарі сказали їй причину, але ділитись нею з іншими було якось не ввічливо перед нею самою. Того дня, три місяці тому їй снилось море, широке і просторе. Там вони відпочивали разом, але поруч з маленьким початком їх нових. Мали повернутись , згодом зіграти весілля, аби жити для них трьох…. Але …
Вино терпке, з присмаком гірчинки, п’янке і водночас легке для тіла. Вона пила, аби забути те, що сталось. Таблетки, вино, пиво, солодощі, але нічого не допомагало. Потім, коли вкрай важко було жити, виходила на балкон, дивилась вниз і уявляла падіння. Хоча насправді, впала вже надто низько. Друзі бачили в ній зламану пташку, без крил, без душі, повну сліз і повну розчарувань.
Якось вона наблизилась до коханого, поговорити. Сказати, що годі терпіти, хоче аби все було як колись… у відповідь жорстоке мовчання і слова про те, що він не знає, як жити далі. Як бути із тим , що сталось.
Вулиці ставали пусті, усюди були лише діти. Маленькі, дорослі, ті що нагадували їй їх дитину, сонце для якої вже не зійде.
Часто питаєш у Бога, для чого він дає випробування. Чому їй так боляче, так сумно, так ніяково перед собою… Але він мовчав, мовчить і зараз.
Келих вина напівпорожній. В душі наче все тремтить , годі чекати…
Я буду щасливою – мовила вона, стала до вікна і на повні груди сказала це в обличчя тому, хто не чув її, не бачив ніколи. Я буду щаслива. Я виправлюсь і ми матимемо все про що мріяли. Він стояв позаду, коли вона летіла вниз. Він не встиг втримати її, бо не хотів розмовляти про те, що болить. Відтепер вони назавжди будуть разом. Там , де мріяли, поруч з їх дитям. Для них сонце зійде ще багато разів, вони так мріли про це…
Вона допила вино. Закрила ноут - бук.
- Погана історія сьогодні по телевізору, перемкни коханий. Не хочу згадувати минуле. У нас все добре. І ще одне - поколиши Даринку, я посуд помию.
Він встав, підійшов до неї, обійняв і сказав:
- Як добре, що ми це пережили… як шкода.. що їх не стало.
